Справа № 545/1729/16-ц
Провадження № 2/545/760/16
"08" вересня 2016 р. Полтавський районний суд Полтавської області
у складі головуючого судді Потетій А.Г.
при секретарі Задорожна Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційного банку «Правексбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року ОСОБА_1отримав кредит у сумі 34650,00 грн., терміном повернення до 17.06.2015року .
Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 18,49% річних, однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував щодо погашення суми кредиту, відсотків за його користування та пені за порушення зобов'язань.
В якості забезпечення належного виконання ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1989-056/08Р від 17 червня 2008 року. за умовами вказаного договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
Термін дії укладеного договору поруки - до 17 червня 2016 року, що визначено у п. 4.1. вказаного договору.
Станом на 03.06.2015 року у позичальника перед банком виникла заборгованість у розмірі 73 868, 12 грн., яка складається з :
- 21 700,54 грн. - заборгованість за кредитом;
- 11 139,24 грн.- заборгованість за процентами;
- 26 507,47 грн.- пеня за несвоєчасну сплату кредиту;
- 14 520, 87 грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;
Враховуючи це банк просить солідарно стягнути з відповідачів на його користь нараховану суму заборгованості по кредиту.
В судове засідання представник позивача не з'явився надавши суду клопотання з проханням розглянути справу у відсутності представника, прохав позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, викликались належним чином, від представника відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшло заперечення, в якому прохав позов задовольнити частково, та прохав провести розгляд справи без його участі.
Суд вважає за можливе розгляд справи по суті у відсутності не з'явившихся осіб.
Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року ОСОБА_1отримав кредит у сумі 34650,00 грн., терміном повернення до 17.06.2015року .
Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 18,49% річних, однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував щодо погашення суми кредиту, відсотків за його користування та пені за порушення зобов'язань.
В якості забезпечення належного виконання ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1989-056/08Р від 17 червня 2008 року. за умовами вказаного договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
Термін дії укладеного договору поруки - до 17 червня 2016 року, що визначено у п.4.1. вказаного договору.
Станом на 03.06.2015 року у позичальника перед банком виникла заборгованість у розмірі 73 868, 12 грн., яка складається з :
- 21 700,54 грн. - заборгованість за кредитом;
- 11 139,24 грн.- заборгованість за процентами;
- 26 507,47 грн.- пеня за несвоєчасну сплату кредиту;
- 14 520, 87 грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;
Однак з твердженнями позивача про солідарне стягнення з відповідачів на його користь нараховану суму заборгованості по кредиту суд не погоджується.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 10.1. умов кредитного договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 р. « За порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами Позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.2. даного Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення»
Тобто умовами договору прямо не передбачено подвійне нарахування на сплата пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів по кредиту, а зазначено в розумінні щодо нарахування пені за один із видів порушення грошового зобов'язання, або за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, або внесення відсотків за користування коштами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на свій розсуд, в порушення умов договору нарахована пеня:
-за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 26 507,47 грн.;
-за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 14 520, 87 грн.;
Виходячи з цього нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 14 520, 87 грн. не підлягає до задоволення, як вимога, що не передбачена умовами кредитного договору.
Відповідно до нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 26 507, 47 грн. має бути застосована спеціальна позовна давність до вимог ст.. 258 ЦК України.
Відповідно до постанови ВСУ від 6 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 5.2) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року та від 7 листопада 2012 року.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до умови договору.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогами про захист порушеного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.. 258 ч.2 п.1 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст.. 261 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.. 267 ЦК України Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пунктом 7 ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» заборонено кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Згідно п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагали повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Приймаючи до уваги те, що позивач звернувся з позовом про захист свого права прохаючи стягнути заборгованість за процентами, штрафами та пенею 06.04.2016 року, тоді як позовна давність, встановлена ст.258 ЦК України, минула, тому суд вваж є за можливе стягнення заборгованості за процентами терміном рік до дати зверненя до суду. Також беручи до уваги те, що позивач не звернувся з заявою до суду про поновлення пропущеного строку, суд вважає, що клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності за кредитним договором підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 10.1. умов кредитного договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 р. « За порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами Позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.2. даного Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення»
Тобто умовами договору прямо не передбачено подвійне нарахування на сплата пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів по кредиту, а зазначено в розумінні щодо нарахування пені за один із видів порушення грошового зобов'язання, або за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, або внесення відсотків за користування коштами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на свій розсуд, в порушення умов договору нарахована пеня:
- за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 26 507,47 грн.;
- за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 14 520, 87 грн.;
Виходячи з цього нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 14 520, 87 грн. не підлягає до задоволення, як вимога, що не передбачена умовами кредитного договору.
Відповідно до нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 26 507, 47 грн. має бути застосована спеціальна позовна давність до вимог ст.. 258 ЦК України.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 5.2) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року та від 7 листопада 2012 року.
Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, стягнення за прострочення сплати кредиту підлягає - 10 118. 57 грн., за період з 01.05.2014 року по 31.05.2015 року.
Також не підлягає до задоволення вимога позивача щодо солідарного стягнення заборгованості по кредиту, а саме з поручителя ОСОБА_2, виходячи з наступного:
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до умов кредитного договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 р. строк основного зобов'язання закінчився 17.06.2013 року.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Також у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, виходячи з наведеного вище та вимог чинного законодавства України позивач повинен був звернутися з позовом до поручителя в строк до 17.12.2013 року.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 р. у розмірі 42 958, 35 грн., яка складається з:
- 21 700,54 грн. заборгованості за кредитом;
- 11 139, 24 грн. - заборгованість за процентами;
- 10 118. 57 грн.- пеня за несвоєчасну сплату кредиту.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 27, 31, 88 118-120, 169, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 546, 548, 610, 611, 651, 1049 ЦК України , суд, -
Позов Публічного Акціонерного товариства Комерційного банку «Правексбанк» -задовольнити частково.
Стягнути з - ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційного банку «Правексбанк» заборгованість по кредитному договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 р. у розмірі 42 958, 35 грн., яка складається з:
21 700,54 грн. заборгованості за кредитом;
- 11 139, 24 грн. - заборгованість за процентами;
- 10 118. 57 грн.- пеня за несвоєчасну сплату кредиту.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційного банку «Правексбанк» судові витрати пропорційно до заявлених вимог, а саме 871 грн.03 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд на протязі десяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Головуючий: А.Г.Потетій