Гусятинський районний суд Тернопільської області
Справа № 596/1735/16-к
"09" вересня 2016 р.
Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Копичинецької ВК №112 ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному провадженні з Копичинецькою ВК №112 в залі суду в селищі Гусятин клопотання захисника ОСОБА_5 , поданого в інтересах засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, до засудження не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, про застосування до нього положеньЗакону України «Про амністію у 2014 році».
Засудженого: 30 грудня 2014 року Сихівським районним судом м. Львова за ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України, якому призначено покарання: за ч.3 ст. 305 КК України - вісім років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією належного на праві власності майна; за ч.3 ст. 307 КК України - дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання - 9 років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією належного на праві власності майна. Ухвалами Володимирецького районного суду Рівненської області від 27.01.2016 року та від 03.03.2016 року ОСОБА_6 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 30.12.2014 року по 15.05.2015 року та відповідно з 27.11.2011 року по 11.09.2013 року, у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, -
02 серпня 2016 року захисник засудженого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 , звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з клопотанням про застосування до засудженого ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році». В обґрунтування клопотання захисник засудженого посилається на те, що прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», відповідно до якого ухвалоюВолодимирецького районного суду Рівненської області від 03.03.2016 року засудженому ОСОБА_6 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.11.2011 року по 11.09.2013 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, і станом на 11 вересня 2013 року та на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» останній відбув більше однієї чверті призначеного строку основного покарання за вироком Сихівського районного суду міста Львова від 30.12.2014 року за злочин вчинений у 2011 році.
Вироком Сихівського районного суду міста Львова від 30.12.2014 року ОСОБА_6 засуджений за ч.3 ст.305, ч. 3 ст. 307 КК України та призначено йому покарання із врахуванням ст.70 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією належного на праві власності майна.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2015 року вирок Сихівського районного суду міста Львова від 30.12.2014 року залишено без змін.
ЗасудженийОСОБА_6 за вищевказаним вироком суду відбуває покарання в Копичинецькій виправній колонії УДПтСУ в Тернопільській області №112.
У судове засідання захисник засудженого ОСОБА_5 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час, місце слухання справи. Проте, 09.09.2016 року останній надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 не заперечував розглянути клопотання у відсутності захисника ОСОБА_5 , підтримав клопотання, просив застосувати до нього ст.2 Закону України "Про амністію у 2014 році" .
Представник адміністрації Копичинецької ВК-112 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ОСОБА_6 підпадає під дію ст.2 вищевказаного Закону.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки засуджений ОСОБА_6 на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» не відбув ? призначеного строку покарання.
Суд, заслухавши засудженого, який просив застосувати до нього амністію, та звільнити його від відбування покарання, представника адміністрації Копичинецької ВК-112 та думку прокурора, який заперечував щодо задоволення клопотання, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого № 43-М-16 в їх сукупності, вважає клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
19 квітня 2014 року вступив в силу Закон України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року.
Статтею 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавлення волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду міста Львова від 30.12.2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.305, ч. 3 ст. 307 КК України та призначено йому покарання: за ч.3 ст. 305 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією належного на праві власності майна ; за ч.3 ст.307 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів та з конфіскацією належного на праві власності майна.
За вказаним вироком суду запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обрано тримання під вартою та взято під варту в залі суду. Строк відбування призначеного останньому покарання обчислено з 30.12.2014 року, зарахувавши час перебування під вартою з 27.11.2011 року по 11.09.2013 року.
Отже, на день постановлення вироку суду, тобто станом на 30.12.2014 року ОСОБА_6 відбув 1 рік 9 місяців 14 днів строку призначеного покарання, і на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», тобто станом на 19 квітня 2014 року, засуджений не відбував покарання та не відбув однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Вирок Сихівського районного суду міста Львова від 30.12.2014 року відносно ОСОБА_6 набрав законної сили 15 травня 2015 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 13.08.2015року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього ст..6 Закону України «Про амністію у 2014 році» відмовлено.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 27.01.2016 року засудженому ОСОБА_6 у відповідності до ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 30.12.2014 року по 15.05.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 03.03.2016 року засудженому ОСОБА_6 у відповідності до ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 27.11.2011 року по 11.09.2013 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Застосування ч.5 ст.72 КК України не породжує щодо засудженого права на застосування Закону України « Про амністію у 2014 році».
Враховуючи вищевикладене, до ОСОБА_6 не може бути застосовано статтю 2 Закону України "Про амністію у 2014 році", оскільки станом на день набрання цим Законом законної сили, а саме 19.04.2014 року, засуджений не відбув однієї чверті призначеного строку основного покарання.
На ОСОБА_6 не розповсюджується дія ст. 1 зазначеного Закону, оскільки, згідно вироку, його засуджено за скоєння умисних особливо тяжких злочинів, які передбачені ч.3 ст.305, ч. 3 ст. 307 КК України.
Тому, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_6 про застосування відносно останнього ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 537, 539, 392 КПК України суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , поданого в інтересах засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього положень Закону України «Про амністію у 2014 році».
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: підпис
З оригіналом вірно.
Суддя Гусятинського районного суду ОСОБА_1