Справа № 595/729/16-ц
Рядок звіту 47
06.09.2016
Бучацький районний суд Тернопільської області
одноособово суддею Содоморою Р.О.,
при секретарі Ковалівському Б.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
представника третьої особи Служби у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та третьої особи Служби у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації про відібрання дитини,
Позивачка звернулася до суду з позовом про відібрання дитини ОСОБА_9 та передачу її матері мотивуючи тим, що згідно рішення Бучацького районного суду від 22.01.2016 року було визначено місце проживання дитини із матір'ю, але відповідачі відмовляються виконати рішення суду та передати дитину позивачці.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, суду пояснили, що позивачка пребувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 Від даного шлюбу мають малолітню дитину: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Бучацького районного суду від 22 жовтня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач відмовляється передавати дитину матері та заборонив бачитися з дитиною. Рішенням Бучацького районного суду від 22.01.2016 року було визначено місце проживання дитини із матір'ю, але відповідач відмовляється виконати рішення суду та передати дитину позивачці. При зверненні до відділу Державної виконавчої служби позивачці було роз'яснено, що необхідно надати рішення суду про відібрання дитини у відповідача та передачу її матері, тому просять позов задоволити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча неодноразово належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи в суді.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Бучацької РДА в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що згідно висновку органу опіки та піклування Бучацької РДА вважається за доцільне з урахуванням інтересів дитини визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_9 з матір'ю ОСОБА_1.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він, як сільський голова, спільно з представником Служби у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації та позивачкою по даній справі намагались виконати рішення Бучацького районного суду від 22 січня 2016 року про визначення місця проживання дитини, та передати малолітнього ОСОБА_9 матері ОСОБА_1 Проте, виконати рішення суду було не можливо, оскільки малолітній ОСОБА_9 був у будинку бабці, яка категорично заперечила проти передачі дитини матері.
Вислухав позивачку, її представника, представника третьої особи Органу опіки та піклування Бучацької РДА, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, який рішенням Бучацького районного суду від 22 жовтня 2015 року розірваний.
В даному шлюбі в них народився син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ИД № 147289, виданим Переволоцькою сільською радою. Батьками його записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Після розірвання шлюбу син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з батьком ОСОБА_4 в с.Переволока Бучацького району.
Рішенням Бучацького районного суду від 22 січня 2016 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1 - позивачем по справі.
Дитина фактично проживає в будинку за місцем проживання відповідача ( батька дитини) ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в с.Переволока Бучацького району.
Відповідачі в категоричній формі відмовляються передати дитину матері.
За рішенням Бучацького районного суду від 22 січня 2016 року місце проживання дитини визначено біля матері, ОСОБА_1
Відповідачі не виконують рішення суду щодо визначення місця проживання дитини.
Згідно до акту обстеження матеріально побутових умов від 25.07.2016 року по місцю проживання матері ОСОБА_1, за адресою м.Бучач, вул.Стрипна,2, будинок зі всіма комунальними зручностями, благоустрій будинку у задовільному стані, крім позивачки в даному будинку проживає його власник ОСОБА_11, який є чоловіком позивачки, та баба ОСОБА_12
Відповідно до висновку органу опіки та піклування № 01-1028/01-22 від 28.07.2016 року, вбачається, що батько дитини ОСОБА_4 часто їздить на сезонні роботи, а вихованням дитини займаються бабуся та дідусь. Орган опіки та піклування вважає за доцільне залишити малолітнього ОСОБА_9 на проживання з матір'ю ОСОБА_1
Відповідно до аналітичної довідки за результатами діагностичного обстеження психологічного стану ОСОБА_9 від 02.09.2016 року, та усних пояснень психолога ОСОБА_13 в судовому засіданні, вбачається, що розвиток ОСОБА_9 відповідає віку, проте дитина перебуває в стані емоційного напруження, спостерігається порушення соціальної взаємодії, наявне не прийняття ситуації розлучення батьків. Найсильніший емоційний зв'язок ОСОБА_9 з бабусею ОСОБА_6, про матір дитина не згадує, що на думку психолога може бути наслідком тривалої розлуки з матір'ю та відсутності їх спілкування.
Як вбачається трудової книжки АФ № 012246, ОСОБА_1 працює на посаді продавця з 14.12.2015 року, згідно наказу № 5-к від 11.12.2015 року.
Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ИД № 127551, виданого Бучацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, вбачається, що позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11, та змінила прізвище на «Петрова».
Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Поряд з цим, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України 27 лютого 1991 року ( далі - Конвенція), при підписанні якої враховано й положення Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці
зобов'язалися забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживати всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Таким чином, суди керуються перш за все інтересами дітей.
Згідно ч.1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст. 161 СК, якщо мати або батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки і піклування або судом.
Згідно ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.1 ст.162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина змінить її місце проживання, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини.
Відповідачами не доведено, а судом в ході розгляду даної справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що проживання малолітнього ОСОБА_9 разом із матір'ю створюватиме реальну небезпеку для його життя та здоров'я. Крім того, судом не встановлено, що мала місце така зміна обставин коли повернення дитини до матері суперечило б інтересам малолітнього.
Тому, суд приходить до висновку про те, що позов підставний та підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.10,11,30,60,212,214-218, ЦПК України суд, ст.ст.141,155,157,161,162,163 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та третьої особи Служби у справах дітей Бучацької районної
державної адміністрації про відібрання дитини, задоволити.
Відібрати малолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та передати малолітню дитину ОСОБА_9, 29.11.2011 року
народження, матері ОСОБА_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути в рівних частинах із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в користь ОСОБА_1 560 (п'ятсот шістдесят) грн. судового збору та 400 (чотириста) грн. витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_14