Справа № 462/1551/15 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/783/3984/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія: 39
06 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів - Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.
секретар Бохонко Е.Р.,
З участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідачів та їх представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи: Львівський державний нотаріальний архів, Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Хом»як Антон Петрович, Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,-
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
Рішення оскаржив представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає його незаконним та необгрунтованим. Стверджує, що в основу рішення судом необгрунтовано покладено висновок судового експерта, який апелянт вважає неповним та неясним у зв»язку з наступними обставинами. В ухвалі Залізничного районного суду м.Львова від 16.12.2015року на вирішення експертизи поставлено два питання, однак з висновку експерта вбачається , що в такому надано відповідь виключно на перше питання, а відтак а даному випадку має місце неповнота та необ»єктивність проведенного дослідження. Крім цього, судом було задоволено клопотання про витребування доказів з Залізничного РВ ГУД МС України у Львівській області, а сааме оригіналу заяви ОСОБА_9 про видачу паспорта, проте вказані відомості суду не були надані, що теж свідчить про неповноту експертного дослідження,, Суд не врахував, що допитаний в судовому засіданні експерт надав суперечливі пояснення стосовно того, яким чином можуть вплинути на результати експертизи оглянуті в судовому засіданні заразки підписів. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення додаткової експертизи. Вважає дані обставини такими, що дають підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову. Крім цього, просить витребувати з Залізничного РВ ГУДМСУ у ЛЬвівській області оригінал заяви ОСОБА_9 про видачу їй паспорта громадянина України та призначити у справі додаткову почеркознавчу експертизу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представника ОСОБА_10, пояснення експерта ОСОБА_11, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно норм статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, яка була рідною сестрою позивачки ОСОБА_4, що стверджується відповідними документами (а.с.4-7).
04.04.2012р. ОСОБА_9 склала заповіт, за яким все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати після смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла у рівних частинах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.13).
Заповіт складено за місцем проживання ОСОБА_9 в будинку по АДРЕСА_1. Заповіт прочитаний заповідачкою вголос і власноручно підписаний. Заповіт посвідчено в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Хом»яком А.П. та зареєстровано у реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 82.
З свідоцтва про право власності від 31.08.2004р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.10.2004р. вбачається, що ОСОБА_9 на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Після смерті ОСОБА_9 на вказане майно відкрилась спадщина із заявою про прийняття за законом якої звернулась позивачка (а.с.10).
Крім цього, з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулись і відповідачі (а.с.12).
Звертаючись з позовом у березні 2015р. до відповідачів про визнання заповіту ОСОБА_9 недійсним, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що звернувшись в державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри, їй стало відомо про складений в користь відповідачів заповіт від 04.04.2012р. Однак, стверджує, що відповідачі не були близькими родичами померлій і таких вона не знає. Спадкодавець впродовж останніх років життя хворіла і протягом 2012 року доволі незвично поводилася, вона мала побоювання щодо своєї безпеки. Характер написання букв в оскаржуваному заповіті відрізняється від того, якими послуговувалася покійна. Підпис на оскаржуваному заповіті дає підстави їй сумніватися у його виконанні самою ОСОБА_9, а також в тому, що у сестри не було волевиявлення на складення заповіту такого змісту.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в силу вимог ст. ст.57, 60 ЦПК України не надала суду достатніх доказів про те, що волевиявлення заповідачки не було вільним та що вона не підписувала спірний заповіт.
Колегія суддів цілком погоджується з таким висновком суду у зв»язку з наступним.
Відповідно до ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, з зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними в статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Відповідно до ч.1ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що відповідно до висновку №139 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів складеного 10 березня 2016 року, підпис на заповіті від імені ОСОБА_9 від 04.04.2012 року виконаний ОСОБА_9, а відтак підстав для задоволення позову немає.
Такий висновок суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами, в розумінні ст.57 ЦПК України, є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведені вимоги закону, колегія суддів вважає, що позивачка не надала суду достатніх доказів про те, що заповідачка не підписувала спірний заповіт та, що її волевиявлення не було вільним.
Доводи апеляційної скарги, щодо неповноти висновку експертизи не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та на спростування такого позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Згідно з ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в і д х и л и т и .
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Ю.Р. Мікуш
Судді А.В. Ніткевич
О.Ф.Павлишин