Справа №442/4419/15-ц
Провадження №2/442/132/2016
07 вересня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Дубель Р.М. .
при секретарі - Нестір А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Игоровеча, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання довіреності недійсною, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить суд про визнання недійсною довіреності громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_2, посвідчену 07.10.2013 року ОСОБА_6, нотаріусом міста ОСОБА_7, зареєстровану в реєстрі за №3-3918, покликаючись на розділ ІІІ ЦПК України.
В обгрнтування позову покликається на те, що 22.12.2014 року відповідачем було видано довіреність на підставі якої : “ Я, гражданин ОСОБА_8 Федерации ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, пол : мужской, место рождения : гор. Трускавец Львовской обл. Республіки Украина, НОМЕР_1, выдан Отделением УФМС России по Московской обл. в Каширском районе 27 ноября 2007 года, код подразделения : 500-043, зарегистрированный по адресу : ІНФОРМАЦІЯ_2, настоящей доверенностью уполномочиваю : гражданку Украины ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, пол : женский, НОМЕР_2, выдан Дрогобычиским РОУМВД Украины во Львовской обл. 26 декабря 1997, заригистрированную по адресу Украина, город Дрогобыч, улица Вол. Великого, до 7 квартира 12.».
При цьому, зазначив текст такої довіреності та переклад довіреності.
Вважає, що дана довіреність є недійсною. Метою представництва по даній довіреності є здійснення юридичних дій “Шемеляк Ганна Тарасовна” від імені, в інтересах ОСОБА_11.
Однак, рукописний текст “Кимакович Кирилл Игоревич” та підпис навпроти даного рукописного тексту не належить ОСОБА_2, а тому є підробленими.
Такого нотаріуса міста ОСОБА_7 як “Хамидуллина Айгуль Амировна” не існує у природі.
Підпис на оспорюваній довіреності не належить нотаріусу міста ОСОБА_7 “Хамидуллина Айгуль Амировна”.
Підпис на перекладі з російської на українську мову навпроти тексту “Перевела на украинский язик ОСОБА_12” не належить “Слесаревский Марии Олександровне”.
Жодних документів, які б підтверджували право “Слесаревский Марии Олександровне” здійснювати переклад із російської мови на українську не існує. Відтак, “Слесаревская Мария Александровна” не уповноважена здійснювати переклад офіційних документів із російської на українську.
Докази, які б спростовували вказані факти - відповідачів відсутні.
Разом з тим, такої особи як “Шемеляк Анна Тарасовна” - не існує в природі. Вона не зареєстрована за адресою : Україна, АДРЕСА_1. І такій особі не належить НОМЕР_2.
Крім цього, в оригіналі довіреності від 07 жовтня 2013 року зазначено “Я гражданин ОСОБА_8 Федерации ОСОБА_9”. В оригіналі довіреності від 07 жовтня 2013 року зазначено “Доверенность подписана гражданином ОСОБА_9 в моем присутствии. Личность его установлена, дееспособность проверена”.
У перекладі довіреності від 07.10.2013 року, з російської мови на українську зазначено “ Я, громадянин ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_2”.
У перекладі довіреності від 07 жовтня 2013 року, з російської мови на українську мову зазначено “ОСОБА_2 Підпис”.
У перекладі довіреності від 07 жовтня 2013 року з російської мови на українську мову зазначено : Довіреність підписана громадянином ОСОБА_2 у моїй присутності. Особа його встановлена, дієздатність перевірена.”.
Відтак, з російської мови прізвище “Кимакович” було перекладено на українську мову як “Кимакович”, хоча правильним переклад “Кімакович” і не може бути перекладено на українську мову як “Кимакович”, оскільки це є абсолютно різні прізвища.
Вказане свідчить про не кваліфікований та завідомо неправдивий переклад здійснений особою, яка не має права перекладати офіційні документи із російської мови на українську.
Таким чином, у перекладі оригіналу довіреності від 07 жовтня 2013 року:
1. не точно передано зміст оригіналу в частині “ Кимакович Кирилл Игоревич” та “ Кимаковичем Кириллом Игоровичем”;
2. не точно передана спеціальна термінологія в частині “ОСОБА_2 Игоровеч” та “Кимаковичем Кириллом Игоровичем”;
3. не правильно передано зміст оригіналу з точки зору граматики і пунктуації “Кимакович Кирилл Игоревич” та “Кимаковичем Кириллом Игоревичем”;
4. стиль перекладу не відповідає мовним нормам та контексту “Кимакович Крилл Ігоревич” та “Кимаковичем Кириллом Игоревичем”.
Доказом того, що прізвище відповідача ОСОБА_13 складається із прізвища “Кімакович”, а не “Кимакович” стверджується довіреністю від 14 березня 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_14, за реєстровим номером №2016 року, в якій відповідач ОСОБА_13 власноручно написав своє прізвище саме як “Кімакович”, а не “Кимакович”.
Громадянин ОСОБА_5 Федерації “Кимакович Кирило Ігорович” як це вказано у перекладі довіреності від 07.10.2013 року із російської мови на українську мову - не є ІНФОРМАЦІЯ_4.
Місце народження “ Кимаковича Кирило Ігоровича” як це вказано у перекладі довіреності від 07 жовтня 2013 року із російської мови на українську мову - не є : місто Трускавець Львівської області Україна.
НОМЕР_3, не видавався відділенням УФМС Росії по Московській області у Каширському районі 27 листопада 2007 року, код підрозділу :500-043 “Кимаковичу Кирилу Ігоровичу” як це вказано у перекладі довіреності від 07.10.2013 року із російської мови на українську мову.
“Кимакович Кирило Ігорович” як це вказано у перекладі довіреності від 07 жовтня 2013 року із російської мови на українську - не зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_5.
Більше того, відповідачу ОСОБА_13 належить паспорт громадянина ОСОБА_5 Федерації №72 1351038, виданий органом ФМС 28.09.2012 року, що підтверджується довіреністю від 14.03.2015 року.
В оригіналі довіреності від 07 жовтня 2013 року зазначено “Настоящая доверенность удостоверена мной ОСОБА_4 нотаріусом города ОСОБА_7”.
У перекладі довіреності від 07.10.2013 року з російської мови на українську мову зазначено “Дана довіреність засвідчена мною, ОСОБА_6, нотаріусом міста ОСОБА_7”.
Відтак з російської мови прізвище “Хамидуллиной” було перекладено на українську мову як “Хамидулліною”, а по батькові “ Амировной - як “Амирівною”. Однак прізвище “Хамидуллиной” з російської мови перекладається як “Хамідулліною”, а по батькові “Амировной” як - “Амірівною”.
Вказане свідчить про не кваліфікований та завідомо неправдивий переклад здійнила особа, яка не має права перекладати офіційні документи із російської мови на українську.
Таким чином, у перекладі оригіналу довіреності від 07 жовтня 2013 року :
1. не точно передано зміст оригіналу в частині “Хамидуллиной Айгуль Амировной”,
2. не точно передана спеціальна термінологія в частині “Хамидуллиной Айгуль Амировной”;
3. не правильно передано зміст оригіналу з точки зору граматики і пунктуації “Хамидуллиной Айгуль Амировной”.
4. стиль перекладу не відповідає мовним нормам та контексту “ Хамидуллиной Айгуль Амировной”.
Таким чином, такого нотаріуса міста ОСОБА_7 як “ОСОБА_6 не існує, оскільки правильний переклад “Хамідулліна Айгуль Амірівна”.
Разом з тим, в оригіналі довіреності зазначено “ уполномочиваю гражданку Украины “Шемеляк Анну Тарасовну”. У перекладі довіреності з російської на українську мову зазначено : “ уповноважую громадянку України ОСОБА_3”, однак ім”я “Анна” з російської мови на українську перекладається як “Анна”, а не “Ганна”.
Таким чином, у перекладі оригіналу довіреності від 07 жовтня 2013 року :
1. не точно передано зміст оригіналу в частині “Шемеляк Анну Тарасовну”,
2. не точно передана спеціальна термінологія в частині “Шемеляк Анну Тарасовну”;
3. не правильно передано зміст оригіналу з точки зору граматики і пунктуації “Шемеляк Анну Тарасовну”.
4. стиль перекладу не відповідає мовним нормам та контексту “Шемеляк Анну Тарасовну”.
Таким чином, згідно перекладу довіреності слідує, що ОСОБА_13 видав довіреність “Шемеляк Анна Тарасівна”, тобто особі, якої не існує в Україні.
Більше того, в оскаржуваній довіреності відсутні будь-які відомості про укладення будь-якого договору (усного чи письмового ) між ОСОБА_2” та “Шемеляк Анною Тарасовною”.
Оскільки довіреність була видана не на підставі договору, то вона є недійсною.
Таким чином, ОСОБА_3 не мала жодного права вчиняти будь-яких процесуальних дій від імені ОСОБА_13 на підставі оспорюваної довіреності, оскільки ім'я останньої “ Анна”, а не “Ганна”.
Позивач позовні вимоги підтримав та дав пояснення, які по суті та змісту відповідають, викладеному у позовній заяві. Позов просив задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності. У позові просила відмовити.
Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_4 в порядку виконання судових доручень до компетентного суду ОСОБА_5 Федерації не з'явилися, тому судові документи були повернуті без виконання.
Разом з тим, ОСОБА_4 ( прізвище вказано російською мовою) надіслала лист вх. №11109 від 11.08.2016 року, де просить справу слухати без її участі. Разом з тим, вказала, що повідомлення до неї надійшло 27.07.2016 року вх №198, і просить вказати номер справи, перелік діючих осіб, по якому необхідно суду надати документи чи для нотаріуса скласти перелік документів для отримання письмової відповіді на них.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, згідно копії “Доверренности. ОСОБА_7. Седьмого октября две тысячи тринадцатого года. Гражданин ОСОБА_8 Федерации ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, пол : мужской, место рождения : гор. Трускавец Львовской обл. Республики Украины, НОМЕР_4, видан Отделением УФМС России по Московской обл. в Каширском районе 27 ноября 2007 года, код подразделения : 500-043, зарегистрированный по адресу : ІНФОРМАЦІЯ_2, настоящей доверенностью уполномочиваю : гражданку Украины ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, пол : женский, НОМЕР_2, видан Дрогобычским РОУМВД України во Львовской обл. 26 декабря 1997, зарегистрированную по адресу Украина, город Дрогобыч, улица Вол. Великого, до 7 квартира 12.
Настоящая доверенность удостоверена мной, ОСОБА_4, нотариусом города ОСОБА_7” (а.с.11).
Разом з тим, надано копію перекладу такої довіреності, де прізвища довірителя вказано “Кимакович Кирило Ігорович”, а уповноважену особу ( представника) “Шемеляк Ганну Тарасівну”, дані нотаріуса вказані як “Хамидулліною Айгуль Амирівною”. Вказано, що переклад здійснила “ Слесаревская Мария Александровна”. Переклад засвідчено “город ОСОБА_7. Десятое октября две тысячи тринадцатого года. ОСОБА_15, нотариус города ОСОБА_7, свидетельствую, подлинность подписи, сделанной переводчиком ОСОБА_16 в моем присутствии. Личность его уставлена” (а.с.12-13).
На підставі положень статті 38 ЦПК України іноземні особи можуть брати участь у цивільній справі особисто або через свого представника.
Документи, що посвідчують повноваження представників, мають відповідати положенням статті 42 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Також, відповідно до ст. 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність, а саме 185-189 ЦК РФ.
Стаття 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, яка ратифікована Верховною Радою України визначено дійсність документів, учасниками якої є Україна та ОСОБА_5 Федерація. Так, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Разом з тим, Україна є учасницею окремих міжнародних договорів про правову допомогу, якими скасовано будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав-учасниць такого договору, в тому числі з ОСОБА_5 Федерацією.
Адже, згідно ст. 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року, (набуття чинності 22.12.2003 року), згідно ст. 1 такої Конвенції - нотаріальні акти є офіційними документами, учасниками якої, зокрема є ОСОБА_5 Федерація та Україна, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
Разом з тим, відповідно до ч.1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1, 3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Із роз'яснень, викладених у п. 19постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»убачається, що відповідно до ст.ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про докази у справах з іноземним елементом, суд, відповідно до ст.ст. 10 та 60 ЦПК України, має враховувати принцип змагальності сторін та обов'язок доказування.
Доказами згідно зі статтею 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями27,46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Крім того, згідно частини 1 та 3 ст. 3 ЦПК України та пункту 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення її прав, тому суд повинен встановити, чи були порушені права чи інтереси цієї особи.
Крім того, відповідно до вимог ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочинів недійсними, позивач відповідно ст. 10 ЦПК зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту саме недійсності довіреності. Разом з тим, завідомо неправдивий переклад, на який покликається позивач має бути встановлений вироком суду. Клопотання про призначення експертизи не підтримав.
Позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження викладених ним обставин щодо визнання довіреністю недійсною за заходами цивільно - процесуального примусу з причин невірного перекладу за обраним способом захисту, відтак у позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Игоровеча, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_2, посвідчену 07.10.2013 року ОСОБА_6, нотаріусом міста ОСОБА_7, зареєстровану в реєстрі за №3-3918 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.
Суддя Дубель Р.М.
Повний текст складено та підписано 12 вересня 2016 року.