441/1105/16-к
1-в/441/58/2016
05.09.2016 року суддя Городоцького районного суду Львівської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого та рухомого майна, -
19.08.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту нерухомого та рухомого майна, накладеного постановою № 17/1/-36304-08 від 19.12.2008 року слідчого Генеральної прокуратури України.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши клопотання з усіма доданими матеріалами, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Арешт на майно ОСОБА_3 був накладений постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 19.12.2008 року, згідно діючого на той час КПК України (1960 року).
Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 324 КПК України 1960 року питання про майно, описане для забезпечення цивільного позову, чи можливої конфіскації майна, вирішується при постановленні вироку.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України №11 від 21.12.1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконаннями вироків» із змінами та доповненнями, в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суди вправі вирішувати питання про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні вироку чи відмови у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
У відповідності до положень ст.5 КПК України, процесуальне рішення приймається судом згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання процесуальної дії або прийняття такого рішення.
Так, з 20 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року, а тому з дня набрання його чинності, Кримінально-процесуальний кодекс України з наступними змінами в редакції 1960 року не діє.
Згідно до п. 9 Розділу ХІ. Перехідні положення до КПК України в редакції закону від 13.04.2012 р. запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з вироку Городоцького районного суду Львівської області від 21.07.2009 року вбачається, що арешт, накладений на особисте рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 відповідно до постанови слідчого № 17/1/-36304-08 від 19.12.2008 року скасовано (а.с.2-6).
Згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 22.12.2009 року вирок Городоцького районного суду Львівської області в частині скасування арешту рухомого та нерухомого майна залишено без змін (а.с.7-12). Вирок вступив в законну силу 22.12.2009 року.
Отже, питання, яке ставить ОСОБА_3 у своїй заяві, а саме про зняття арешту з належного йому рухомого та нерухомого майна вже вирішено вироком Городоцького районного суду Львівської області від 21.07.2009 р., а тому відсутні підстави для задоволення такої заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 395 КПК України,-
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого та рухомого майна - відмовити у зв'язку з вирішенням такого вироком Городоцького районного суду Львівської області від 21.07.2009 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1