Справа № 2-120/2009
29 травня 2009 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :
Головуючого судді Меженнікової С.П.
При секретарі Грибановській В.В.
за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності,
08 січня 2009 року ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 просить визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26.11.2005 року Чернігівською районною державною нотаріальною конторою державним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстраційним номером 1-3852 на ім.”я ОСОБА_3 та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26.11.2005 року Чернігівською районною державною нотаріальною конторою державним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстраційним номером 1-3855 на ім.”я ОСОБА_1, визнати за позивачкою право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Брусилів, Чернігівського району, Чернігівської області по вул. Шевченка,51, як за спадкоємцем за законом після смерті 21 квітня 2005 року батька ОСОБА_6. Свої вимоги мотивує тим, що 26.11.2005 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6 на ? частину вказаного вище житлового будинку. Іншу ? частину даного будинку отримала у спадок після смерті діда позивачки - ОСОБА_7 - рідна сестра батька позивачки - ОСОБА_3, якій 26.11.2005 року теж видано свідоцтво про право на спадщину за законом. На початку 2007 року позивачці стало відомо про існування заповіту, складеного 01.11.2002 року її дідусем ОСОБА_7 на користь дружини - ОСОБА_8 та сина ОСОБА_6, які після смерті 24.01.2003 року ОСОБА_7 згідно ст.549 ЦК Української РСР прийняли спадщину, оскільки фактично вступили в управління і володіння спадковим майном. Позивачка зазначає, що оскільки відповідачка заповідачем - ОСОБА_7 була позбавлена права на спадкування, а її батько - ОСОБА_6 та бабуся - ОСОБА_8 прийняли спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, а тому мали право по ? частині вказаного вище житлового будинку. 30.11.2003 року померла ОСОБА_8, яка постійно проживала разом з ОСОБА_6 Позивачка вважає, що оскільки на день смерті 21.04.2005 року ОСОБА_6 прийняв спадщину на вказаний вище будинок в цілому, тому вона теж має право успадкувати будинок повністю, а не ? частину, як видано свідоцтво про право на спадщину.
25 березня 2009 року позивачка збільшила позовні вимоги та просила встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 на підставі заповіту від 01.11.2002 року та факт прийняття спадщини ОСОБА_6, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_7 на підставі заповіту від 01.11.2002 року (а.с.102-103).
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на письмові пояснення на а.с.140-142. Додатково пояснили, що з вересня 2006 року позивачка зі своєї сім'єю переїхала жити у спадковий будинок. На початку 2007 року, під час проведення ремонту в будинку, вона знайшла заповіт діда, про наявність якого їй не було відомо. Заповіт було зареєстровано зразу після того як вона його знайшла. Факт прийняття спадщини ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідків та матеріалами справи. Вважають, що строк позовної давності позивачкою не пропущено, оскільки про порушене своє право вона дізналася тільки на початку 2007 року.
Відповідачка та її представник проти позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях (а.с.113-114). Відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 вступили в володіння спадковим майном та що ОСОБА_8 постійно проживала разом з ОСОБА_6 В задоволенні позову просили відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності. Вважають, що строк позовної давності потрібно рахувати з дня отримання свідоцтва про право на спадщину тобто з 26.11.2005 року.
Представник третьої особи - Чернігівська районна державна нотаріальна контора в судовому засіданні пояснила, що на день видання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 їй не було відомо про заповіт, який зареєстровано тільки у 2007 році, тому нею у 2005 році видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку у с. Брусилів, після смерті батька ОСОБА_6, який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 та свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 на ? частину житлового будинку після смерті ОСОБА_7
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7 фактично вступили в володіння спадковим майновим, ОСОБА_6 постійно проживав разом з матір'ю ОСОБА_8 до дня її смерті.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та розглядаючи позов в межах заявлених вимог та по наданих суду доказах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 01 листопада 2002 року у селі Киселівка Чернігівського району складено заповіт, посвідчений секретарем сільської ради, відповідно до якого він розпорядився всім своїм майном на користь дружини ОСОБА_8 та сина ОСОБА_6 в рівних долях ( а.с.11).
Відповідно до ОСОБА_11 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, даний заповіт зареєстровано 21.02.2007 року ( а.с.12).
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-ЕЛ № 098927, виданого повторно, ОСОБА_7 помер 24 січня 2003 року (а.с.22).
До складу спадкового майна ОСОБА_7 також входить і житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою с. Брусилів, Чернігівського району, Чернігівської області, вулиця Шевченка,51.
Після смерті ОСОБА_7 в управління та володіння його спадковим майном фактично вступили ОСОБА_8, ОСОБА_6, які є спадкоємцями за заповітом та ОСОБА_3, яка є спадкоємцем першої черги за законом. Права на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_3 не мала.
Відповідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року ( далі ЦК УРСР), спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Факт прийняття спадщини ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у відповідності до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також не заперечується і відповідачкою.
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-ЕЛ № 098927, виданого повторно, ОСОБА_8 померла 30 листопада 2003 року (а.с.21).
Відповідно до листа Чернігівської районної нотаріальної контори № 02-39/503 від 28.05.2009 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилась.
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Киселівської сільської ради за № 1149 від 23.07.2008 року (а.с.37), пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та не заперечується і відповідачкою, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 постійно проживали у спадковому будинку - по вулиці Шевченка,51 у с. Брусилів, Чернігівського району, Чернігівської області.
Отже, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, ОСОБА_6 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-ЕЛ № 098928, ОСОБА_6 помер 21 квітня 2005 року (а.с.23).
Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є позивачка по справі - ОСОБА_1, дочка спадкодавця ( а.с.19-20), яка у встановлений законом строк прийняла спадщину.
26 листопада 2005 року ОСОБА_1 після смерті батька - ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-3855, на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Брусилів Чернігівського району та області по вулиці Шевченка,51 (а.с.13). Також 26 листопада 2005 року на ? частину даного будинку отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_7 і ОСОБА_3 ( а.с.14).
Позивачка просить визнати вказані вище свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними, посилаючись на те, що ОСОБА_3 заповідачем була позбавлена права на спадкування після його смерті, а тому не мала права на спадкування.
Відповідно до ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Згідно п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „ Про судову практику у справах про спадкування”, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт прийняття спадщини ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за заповітом після смерті ОСОБА_7, а тому посилання позивачки на те, що ОСОБА_3 не мала права на спадкування після смерті ОСОБА_7 є обґрунтованими.
Також суд вважає, що є обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: вулиця Шевченка, 51 в селі Брусилов Чернігівського району Чернігівської області, в порядку спадкування після померлого 21 квітня 2005 року ОСОБА_6, оскільки позивачем в судовому засіданні доведено право її батька - ОСОБА_6 на дану спадщину.
Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з ОСОБА_11 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, заповіт ОСОБА_7 було зареєстровано лише 21 лютого 2007 року ( а.с.12), інших доказів, які б свідчили, що позивачці було відомо раніше про порушення її прав на спадщину, суду не надано, а тому суд вважає, що перебіг позовної давності потрібно рахувати з 21.02.2007 року.
ОСОБА_1 звернулася до суду 08 січня 2009 року, тобто у межах строку, передбаченого ст.257 ЦК України, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, на яких наполягає відповідач.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати потрібно покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 534, 549,553 Цивільного кодексу Української РСР ( 1963р.), ст. ст. 1261, 1268, 1301 Цивільного кодексу України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_8 спадщини за заповітом після смерті 24 січня 2003 року ОСОБА_7 .
Встановити факт прийняття ОСОБА_6 спадщини за заповітом після смерті 24 січня 2003 року ОСОБА_7 .
Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Чернігівською районною державною нотаріальною конторою 26 листопада 2005 року за реєстраційним номером 1-3852 на ім.”я ОСОБА_3, недійсним.
Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Чернігівською районною державною нотаріальною конторою 26 листопада 2005 року за реєстраційним номером 1-3855 на ім.”я ОСОБА_1, недійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: вулиця Шевченка, 51 в селі Брусилов Чернігівського району Чернігівської області в порядку спадкування після померлого 21 квітня 2005 року ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 90,06 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд Чернігівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.
Суддя С.П. Меженнікова