Запорізької області
03.06.09 Справа № 9/230/08-10/350/08-18/100/09
Суддя Носівець В.В.
за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1, м. Енергодар Запорізької області
до відповідача-1: Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області
до відповідача-2: Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне комунальне підприємство “Енергодарське бюро технічної інвентаризації”, м. Енергодар Запорізької області
про визнання спірного майна об'єктами нерухомості та визнання права власності
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача-1: Ялілова Г.Т. (довіреність № 02-20/0584 від 13.02.2009 р.);
від відповідача-2: Знахуренко В.А. (довіреність № 02-20/1878 від 01.06.2009 р.);
від третьої особи: Пархоменко І.І. (довіреність № 1 від 26.03.2008 р.);
У зв'язку із скасуванням Вищим господарським судом України постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2008 р. у справі № 9/230/08-10/350/08, розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області № 275 від 13.04.2009 р. справа № 9/230/08-10/350/08 передана на новий розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 17.04.2009 р. матеріали справи № 9/230/08-10/350/08 прийнято до провадження суддею Носівець В.В. з присвоєнням справі № 9/230/08-10/350/08-18/100/09. Справу призначено до розгляду на 21.05.2009 р. Ухвалою суду від 21.05.2009 р. розгляд справи, за клопотанням позивача, відкладався, судове засідання було призначене на 03.06.2009 р. В судовому засіданні 03.06.2009 р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. При розгляді справи по суті здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічно-апаратного комплексу “Діловодство господарського суду”.
Судом розглянуті позовні вимоги про:
1. Визнання об'єктами нерухомого майна: будівлі адміністративної (літ. А-1, А1-1), загальною площею 84,2 кв. м., інвентарний № 0001; м'ясного залу (літ. Б-1), загальною площею 110,4 кв. м., інвентарний № 0002; критого торгівельного ряду (літ. Г), загальною площею 18,5 кв. м., інвентарний № 0015; критого торгівельного ряду (літ. Д), загальною площею 6,6 кв. м., інвентарний № 0016; критого торгівельного ряду (літ. Е), загальною площею 6,5 кв. м., інвентарний № 0017; критого торгівельного ряду (літ. Ж), загальною площею 6,4 кв. м., інвентарний № 0018; критого торгівельного ряду (літ. З), загальною площею 7,3 кв. м., інвентарний № 0019; критого торгівельного ряду (літ. Н), загальною площею 5,2 кв. м., інвентарний № 0020; критого торгівельного ряду (літ. Ю), загальною площею 31,8 кв. м., інвентарний № 0021; критого торгівельного ряду (літ. О), загальною площею 36,6 кв. м., інвентарний № 0022; каси ринку (літ. П), загальною площею 9,1 кв. м., інвентарний № 0023; туалету (літ. Ч), загальною площею 7,1 кв. м., інвентарний № 0024; торгівельного ряду (літ. Є), загальною площею 38,7 кв. м., інвентарний № 0025; торгівельного ряду (літ. Я1), загальною площею 34,5 кв. м., інвентарний № 0026; торгівельного ряду (літ. Я2), загальною площею 35,7 кв. м., інвентарний № 0027; навісу (літ. Ш), загальною площею 41,7 кв. м., інвентарний № 0028; навісу (літ. Щ), загальною площею 236,8 кв. м., інвентарний № 0029; огорожі (літ. № 1), загальною площею 138,6 кв. м., інвентарний № 0030; огорожі (літ. № 2), загальною площею 23,3 кв. м., інвентарний № 0031; воріт з хвірткою (літ. № 3), загальною площею 10,8 кв. м., інвентарний № 0032; торгівельних прилавків (літ. №№ 4, 5, 6, 7), загальною площею 50,8 кв. м., інвентарний № 0033; питного фонтанчика (літ. № 8) в кількості 1 шт., інвентарний № 0034; замощення (літ. І), загальною площею 1036,0 кв. м., інвентарний № 0035; покриття (літ. ІІ), загальною площею 86,6 кв. м., інвентарний № 0036, які знаходяться в АДРЕСА_2, та визнання за приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі -ПП ОСОБА_1), що мешкає в АДРЕСА_1, права власності на них.
2. Визнання за ПП ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_1, права власності на наступне майно: мобільну торгівельну точку (літ. В-1), загальною площею 5,5 кв. м., інвентарний № 0003; мобільну торгівельну точку (літ. К-1), загальною площею 7,5 кв. м., інвентарний № 0004; мобільну торгівельну точку (літ. Л-1), загальною площею 7,5 кв. м., інвентарний № 0005; мобільну торгівельну точку (літ. М-1), загальною площею 10,4 кв. м., інвентарний № 0006; мобільну торгівельну точку (літ. Н-1), загальною площею 12,0 кв. м., інвентарний № 0007; мобільну торгівельну точку (літ. Р-1), загальною площею 27,1 кв. м., інвентарний № 0008; мобільну торгівельну точку (літ. С-1), загальною площею 8,7 кв. м., інвентарний № 0009; мобільну торгівельну точку (літ. Т-1), загальною площею 15,1 кв. м., інвентарний № 0010; мобільну торгівельну точку (літ. У-1), загальною площею 7,7 кв. м., інвентарний № 0011; мобільну торгівельну точку (літ. Ф-1), загальною площею 5,9 кв. м., інвентарний № 0012; мобільну торгівельну точку (літ. Х-1), загальною площею 4,5 кв. м., інвентарний № 0013; мобільну торгівельну точку (літ. Ц-1), загальною площею 25,0 кв. м., інвентарний № 0014, яке знаходиться в АДРЕСА_2.
В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2008 р.) позивач, посилаючись на ст.ст. 6, 41, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 316, 317, 319, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначив, що розпорядженням міського голови № 169-р від 28.05.1998 р. йому було доручено організацію міні-ринку в АДРЕСА_2. З цією метою, 29.06.1998 р. рішенням № 5, Енергодарська міська рада надала позивачу в оренду, строком на чотири роки, земельну ділянку площею 1400 кв. м., ПП ОСОБА_1 та відповідач-1 уклали відповідні договори оренди земельної ділянки. Також позивач вказав, що Спеціалізованою ліцензованою організацією “Стройсервіс” був розроблений робочий проект забудови вказаної земельної ділянки, який, в свою чергу, був погоджений з головним архітектором міста, Інспекцією державного-будівельного контролю, державною пожежною охороною. 25.06.1998 р. міні-ринок було прийнято до експлуатації, а 23.03.2004 р. Енергодарська міська рада прийняла рішення № 31, яким позивачу надали в оренду (фактично продовжили) строком на три роки земельну ділянку площею 0,1787 га, що знаходиться в АДРЕСА_2, під розташування ринку “Райдужний”, 01.07.2005 р. відповідач-1 уклав з приватним підприємцем ОСОБА_1 договір оренди землі. Позивач зазначив, що 02.06.2006 р. звернувся із заявою про оформлення права власності до відповідача-2, але той відмовив позивачу, прийнявши відповідне рішення № 158 від 20.07.2006 р. Не погодившись із рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про зобов'язання поновити договір оренди. Постановою господарського суду від 24.01.2008 р. у справі №28/236/07 позов ПП ОСОБА_1 був задоволений, договір оренди землі від 01.07.2005р., укладений між ним та відповідачем-1, поновлено, постанова суду набрала законної сили. Позивач у своїй позовній заяві звертає увагу суду на те, що відмова відповідача-2 в оформленні права власності, і як наслідок -неможливість державної реєстрації права власності, суттєво обмежує його права власника, передбачені ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України (неможливість отримати кредиту під заставу майна, неможливість відчуження майна). У зв'язку із викладеним, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити. Однак, в судові засідання 21.05.2009 р. та 03.06.2009 р. позивач за викликом не з'явився, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. 21.05.2009 р. надав до канцелярії господарського суду клопотання, яким просив розгляд справи відкласти у зв'язку із його хворобою, що підтверджувалось копією листка непрацездатності серії АБЖ № 282010, виданого позивачу 20.05.2009 р. Проте, в судове засідання 03.06.2009 р. ПП ОСОБА_1 знов не з'явився. Жодних заяв, клопотань чи письмових пояснень стосовно поважності своєї неявки, суду надано не було.
Згідно п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач-1 та відповідач-2 із позовною заявою не погодились з підстав, викладених у письмових поясненнях, відзиві на позовну заяву та поясненнях по суті спору (т. 1, арк. с. 151-156, т. 4, арк. с. 88-93, 94). В судовому засіданні 03.06.2009 р. представники відповідача-1 та відповідача-2 зазначили, що позивач взагалі не звертався до відповідачів з заявою про визнання чи оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та майно, при цьому наголосили, що жодним нормативним актом України не передбачено, що виконавчі комітети та міські ради повинні або уповноважені визнавати право власності на самовільно збудовані об'єкти. Також зазначили, що в 1998 році, з метою впорядкування торгівлі, Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради 22.05.1998 р. було прийнято рішення № 78 щодо створення в м. Енергодарі чотирьох міні-ринків. Виходячи з цього, на підставі рішення Енергодарської міської ради № 5 від 29.06.1998 р. ПП ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку під розташування міні-ринку в АДРЕСА_2. При цьому представники відповідачів звертали увагу суду, що жодних, із вказаних у позовних вимогах об'єктів, у рішеннях про міні-ринки не зазначено, дозволу на будівництво або розміщення будь-яких приміщень, споруд позивачу не надавалось. Крім того, представники відповідачів вказали, що наданий позивачем акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта -міні-ринку до експлуатації, був оформлений із численним порушенням діючого законодавства України (відсутня печатка Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; відсутній запис про дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт, а також показники об'єкту (потужність, продуктивність, площа); акт складений до розробки робочого проекту), до того ж, акт Державної технічної комісії взагалі був незатверджений органом, який призначив цю комісію -Виконавчим комітетом, а більш того, даний акт вказував на готовність до введення в експлуатацію саме міні-ринку в районі магазину “Козачок”, а не введення в експлуатацію об'єктів, зазначених у позовній заяві. Представники відповідачів пояснили, що робочий проект, відповідно до ДБН А.2.2-3-97 “Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва”, є суміщеною стадією проектування, призначений до погодження, затвердження проектної документації, а також для будівництва об'єкту. Робочий проект виконується на підставі погодженої планувальної документації, державних програм розвитку галузі або погоджених пророблень, завдання на проектування, архітектурно-планувального завдання, вихідних даних і технічних умов на підключення до джерел інженерного забезпечення. Вказані документи позивачем не надавались, що, на думку відповідачів, підтверджує факт їх відсутності у нього. В порушення п. 2.15. ДБН А.2.2-3-97 будівництво, зазначених у позовній заяві об'єктів, було здійснено позивачем без затвердження проектної документації (згідно розділу 9 вказаного ДБН А.2.2-3-97 не здійснена обов'язкова у таких випадках державна експертиза проектної документації. Проектна ж документація набирає чинності після її затвердження замовником, затвердження фіксується в офіційному документі у формі наказу (розпорядження або рішення), в документі про затвердження наводяться основні дані та техніко-економічні показники, у документах про затвердження та протоколі погодження з органами містобудування та архітектури необхідно вносити прізвища ГАПа або ГІПа, а також авторів проекту). Вказаних документів ПП ОСОБА_1 не надавалось, що також, на думку відповідачів, підтверджує факт їх відсутності у нього. Представники відповідачів знов наголошували, що термін між прийняттям міською радою 29.06.1998р. рішення № 5 про надання земельної ділянки в оренду, з однієї сторони, та підписанням акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, з іншої сторони, складає лише 4 дні, тобто фактично збудувати за цей період, вказані у позовній заяві об'єкти, неможливо, що додатково, на думку відповідачів, вказує на фальсифікацію цього акту. Також відповідно до наданої до матеріалів справи довідки Управління містобудування та архітектури Енергодарської міської ради № 39 від 27.03.2008 р., жодного дозволу на будівництво або розміщення зазначених у позовній заяві об'єктів, на земельній ділянці по АДРЕСА_2, ОСОБА_1 не надавалось, більш того, останній навіть не звертався за дозволом на їх будівництво. Крім того, згідно доданої до матеріалів справи копії листа начальника ЦЕС ДП НАЕК “Еенргоатом” ВП “Запорізька АЕС” від 03.09.2004 р., охоронна зона кабельної лінії 0,4-10 кВ, яка проходить через земельну ділянку, на якій розташований ринок “Райдужний”, складає 0,6 м по обидва боки від усіх фундаментів та споруд, що є порушенням вимог додатку № 8.1 “Кабелі силові усіх напруг” ДБН 360-92 “Планування та забудова міських та сільських населених пунктів”, а також є неприпустимим у розумінні ст. 18 Закону України “Про основи містобудування”. За позицією відповідачів, про створення майна може свідчити тільки рішення виконкому щодо його прийняття в експлуатацію, до цього моменту будівництво будь-яких об'єктів не є завершеним, майно не є створеним, а особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). До того ж, у відповідачів викликає сумнів те, що зазначене у позовних вимогах майно, було створене саме ПП ОСОБА_1 Представники відповідачів наполягають, що вказані у позовній заяві об'єкти, виходячи з положень наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.09.2006р. № 296 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності”, що діяв на момент виникнення спірних відносин, є малими архітектурними формами, тобто невеликими одноповерховими спорудами, які виконуються із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаментів. Опираючись на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, відповідачі роблять висновок, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, позивачем же не доведений статус об'єктів майна, які зазначені ним у позовній заяві, а отже, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею. У зв'язку із цим, посилання позивача на ст. 331 ЦК України, є безпідставним. Таким чином, відповідачі вважають, що у ПП ОСОБА_1 правові підстави на зайняття земельної ділянки та користування нею, відповідно до Закону, відсутні.
У зв'язку із викладеним, представник Енергодарської міської ради та представник Виконавчого комітету Енергодарської міської ради просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа із позовними вимогами позивача також не погодилась з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (наданому під час первісного розгляду спору). В судовому засіданні 03.06.2009 р. представник третьої особи зазначив, що ПП ОСОБА_1 із проханням оформити право власності до ДКП “Енергодарське БТІ” не звертався, необхідних для цього документів не надавав. Натомість, 01.02.2006 р. позивач звернувся до третьої особи із заявою про виготовлення технічного паспорту на міні-ринок “Райдужний”, який, у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773, ПП ОСОБА_1 був виготовлений. Проте, представник третьої особи наголошує, що, згідно Тимчасового положення, даний паспорт не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться оформлення або реєстрація права власності. У зв'язку із викладеним, на думку представника Державного комунального підприємства “Енергодарське бюро технічної інвентаризації”, спір по суті позовних вимог взагалі відсутній, а тому представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вищий господарський суд України, перевіряючи юридичну оцінку встановлених судами у даному спорі фактичних обставин справи та їх повноту, зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог: 1) не взяли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи про те, що побудовані об'єкти є некапітальним будівництвом, а також доводи відповідачів, що ці об'єкти не відносяться до об'єктів нерухомого майна, а є тимчасовими спорудами; 2) не з'ясували, чи отримував позивач від Виконавчого органу Енергодарської міської ради дозвіл на будівництво об'єкту міста; 3) не звернули увагу на висновок Управління містобудування та архітектури (т. 1, арк. 67, 140, 141), де зазначено, що споруди позивача побудовано самовільно, що проектна документація управлінням не розглядалась і не погоджувалась. Будівництво здійснено в охоронній зоні електричних мереж з порушенням вимог державних будівельних норм (ДБН) і небезпечно для життя і здоров'я громадян (т. 1, арк. 155); 4) не дослідили Проект будівництва спірного ринку (замість Проекту у справі ксерокопія одного листа Робочого проекту міні-ринку по вул. Козацькій, датованого 2000 роком); 5) не з'ясували, розміщення яких за своїми характеристиками будівель узгодили відповідні служби, і які були побудовані; 6) не надали належної юридичної оцінки Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 25.06.1998 р. (проект від 2000 р.) (замість акту у справі ксерокопія належним чином не завірена, в ксерокопіях відсутня назва проектувальника, не вказаний номер та дата дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт, назва органу Держархбудконтролю, різні адреси ринку; 7) не з'ясували, чи була у позивача правова підстава для будівництва спірних споруд, чи надавався позивачу дозвіл на будівництво, чи підпадають споруджені об'єкти під статус нерухомого майна, чи прийняті вони в експлуатацію Державною технічною комісією.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів та третьої особи, враховуючи зауваження Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 28.10.2008 р., суд -
Розпорядженням міського голови Енергодарської міської ради № 169-р від 28.05.1998 р. “Про організацію роботи міні-ринків”, на підставі рішення виконавчого комітету від 22.05.1998 р. № 78 “Про організацію міні-ринків у місті”, за ПП ОСОБА_1 були закріплені міні-ринки біля магазинів “Дніпро” та “Козачок”.
Цим же розпорядженням (зокрема, у п. 2) позивачу було доручено організувати міні-ринки до 01.07.1998 р., а Відділу архітектури та містобудування у строк 05.06.1998 р. - підготувати відповідну технічну документацію для організації міні-ринків (п. 3 розпорядження).
Рішенням Державної технічної комісії, у складі голови (представника органу, який призначив комісію, керівника інспекції ДАБК - Саннікова Т.В.), замовника (ПП ОСОБА_1), організації, яка виконувала будівництво (підрядника) (дані відсутні), генерального проектувальника (дані відсутні), органів Державного санітарно-епідеміологічного нагляду (головного санітарного лікаря м. Енергодара -Пономарева В.М.), органів пожежного нагляду (начальника загону пожежної охорони -Назимок В.І.), органів по охороні праці (дані відсутні), органів Державної інспекції з ефективного використання газу (начальника інспекції з охорони праці -Максимова А.Р.), органів Державної екологічної інспекції (начальника інспекції -Ганчева В.М.), інших зацікавлених органів нагляду і організації (директора ПКС -Чепурного В.І.), викладеному в акті від 25.06.1998 р., зроблено висновок про те, що міні-ринок в районі магазина “Козачок” готовий до введення в експлуатацію, а також те, що цей акт може служити основою для реєстрування у відповідних органах об'єкта колективної або приватної власності юридичних і фізичних осіб, а також у державних органах статистики.
Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 про надання земельних ділянок, рішенням від 29.06.1998 р. № 5 Енергодарська міська рада надала позивачу у тимчасове користування на умовах оренди, зокрема, земельну ділянку під розташування міні-ринку в районі магазину № 14 площею 1400 кв. м. строком на 4 роки з наступною пролонгацією, а також доручила громадянину ОСОБА_1 в недільний строк укласти з міськвиконкомом договори на оренду землі в Енергодарському міському відділі земельних ресурсів.
На виконання зазначеного рішення 10.07.1998 р. Виконавчий комітет Енергодарської міської ради та ПП ОСОБА_1 уклали Договір № 123 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за яким ПП ОСОБА_1 було надано у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1500 кв. м. під міні-ринки в районі магазинів “Таврія” та “Козачок” терміном до 31.12.1998 р.
Також 19.01.1999 р. між Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради та ПП ОСОБА_1 був укладений Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за яким ПП ОСОБА_1 було надано у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1076 кв. м. під міні-ринок в районі магазину № 14 “Козачок” терміном до 01.07.1999 р.
На заяви ПП ОСОБА_1 від 29.03.1999 р. та від 20.04.1999 р. про видачу дозволу на будівництво м'ясного павільйону на території міні-ринка біля магазина “Козачок”, листом від 12.05.1999 р. № 11/1036 Виконавчий комітет Енергодарської міської ради відмовив позивачу у зв'язку із тим, що м'ясо не входить до переліку тих продуктів, продаж яких дозволено здійснювати на міні-ринках.
Крім того, 04.10.1999 р. Енергодарська міська рада та позивач уклали Договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 1400 кв. м. під розміщення міні-ринку, розташовану в АДРЕСА_2. Згідно із п. 1.2. Договору строк його дії продовжується до 29.06.2002 р. По закінченню строку дії Договору він може бути поновлений за домовленістю сторін... (п. 1.3. Договору).
На заяву ПП ОСОБА_1 про надання допомоги у завершенні будівництва міні-ринка, листом від 05.05.2000 р. № 28/1161 Виконавчий комітет Енергодарської міської ради повідомив позивачу, що будівлі, навіси є об'єктами самобуду на виділеній йому землі.
Згідно рішення від 26.03.2003 р. № 19 Енергодарською міською радою, зокрема, затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1787 га в районі магазину АДРЕСА_2 для розміщення ринку “Райдужний” ПП ОСОБА_1; ПП ОСОБА_1 строком на 1 рік надано в оренду земельну ділянку площею 0,1787 га в районі магазину АДРЕСА_2 під розташування ринку “Райдужний”; ПП ОСОБА_1 встановлено та затверджено нові межі земельної ділянки в районі магазину АДРЕСА_2 в межах, згідно з планом за проектом відведення.
Рішенням від 23.03.2004 р. № 31 Енергодарська міська рада вирішила надати ПП ОСОБА_1 строком на три роки в оренду земельну ділянку площею 0,1787 га в районі магазину АДРЕСА_2 під розташування ринку “Райдужний” за рахунок земель Енергодарської міської ради.
01.07.2005 р. Енергодарська міська рада Запорізької області та ПП ОСОБА_1 уклали Договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2. Згідно із п. 2 Договору в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,1787 га (з земель житлової забудови), для розташування ринку. Договір укладено до 23.03.2007 р. ... (п. 6 Договору). Договір був посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 01.07.2005 р. та зареєстрований в реєстрі за номером 4068.
На заяву ПП ОСОБА_1 від 27.09.2005 р. про статус та поштову адресу ринка “Райдужний”, листом від 12.10.2005 р. № 02-21-ПП/533 Виконавчий комітет Енергодарської міської ради повідомив, що поштові адреси присвоюються тільки капітальним будівлям та спорудам, а згідно акта позивача про введення в експлуатацію тимчасової споруди (міні-ринка), міні-ринок прирівнюється до малої архітектурної форми, позивачу рекомендовано надати ряд необхідних документів для оформлення акта державної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва та затвердження відповідним розпорядженням міського голови.
Листом від 02.06.2006 р. позивач звертався до відповідача-1 із проханням винести на засідання виконавчого комітету питання щодо оформлення права власності на ринок “Райдужний”, розташований по вул. Козацькій 18а.
Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20.07.2006 р. № 153 розпорядження міського голови від 31.01.2006 р. № 28-р “Про присвоєння поштової адреси міні-ринку “Райдужний” було скасовано.
Рішенням від 20.07.2006 р. № 158 Виконавчий комітет Енергодарської міської ради відмовив позивачу в оформленні права власності на об'єкт нерухомості -міні-ринок “Райдужний” по АДРЕСА_2 у зв'язку із тим, що об'єкт нерухомості не прийнятий в експлуатацію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243 “Про порядок в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 557, складеного 14.02.2007 р. Регіональним судово-експертним бюро м. Запоріжжя, споруди, що знаходяться на території міні-ринку “Райдужний” (м. Енергодар) є некапітальним будівництвом.
На заяву ПП ОСОБА_1 № 247/16-16 від 05.02.2007 р. щодо продовження оренди земельної ділянки під міні-ринком “Райдужний”, листом від 21.03.2007 р. № 06-12/9 Виконавчий комітет Енергодарської міської ради відмовив позивачу у цьому.
26.04.2007 р. відповідачем-1 було прийнято рішення № 26 “Про питання землекористування та землевпорядкування”, розділом VII якого позивачу відмовлено в подальшій оренді земельної ділянки площею 0,1787 га, на якій знаходиться міні-ринок біля магазину № 14 “Козачок”, та в строк до 01.06.2007 р. зобов'язано звільнити зазначену земельну ділянку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, із відповідною позовною заявою ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області. Рішенням господарського суду від 01.11.2007 р. у справі № 28/236/07-АП від 24.01.2008 р. розділ VII зазначеного рішення визнано нечинним та скасовано. Рішення оскаржене в апеляційній інстанції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.11.2007 р. у справі №20/483д/07-9/605д/07 Енергодарську міську раду зобов'язано поновити та той самий строк та на тих самих умовах укладений 01.07.2005 р. між нею та ПП ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки. Рішення набрало законної сили.
Із заявою 31.01.2008 р. ПП ОСОБА_1 звертався до ДКП “Енергодарське бюро технічної інвентаризації”, пропонуючи укласти договір на виконання технічної інвентаризації та проведення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна -міні-ринок “Райдужний”, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2.
Службовою запискою (на № 39 від 27.03.2008 р.) Управління містобудування та архітектури повідомило, що на спірний комплекс в цілому та на окремі об'єкти містобудування інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м.Енергодара дозвіл на виконання будівельних робіт не надавався, а проектна документація на зазначені будівлі і споруди Управлінням містобудування та архітектури не розглядалась і не погоджувалась.
Відповідно до акту обстеження від 26.05.2008 р., на виконання розпорядження міського голови № 141-р від 20.05.2008 р., комісією (у складі: заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади, начальника управління містобудування та архітектури Енергодарської міської ради, головного архітектора міста, головного спеціаліста відділу правового та юридичного забезпечення апарату Енергодарської міської ради та її виконавчого комітету, начальника відділу земельних ресурсів у м. Енергодарі) було проведено обстеження земельної ділянки, орендованої ОСОБА_1, згідно Договору оренди землі від 01.07.2005 р., та зроблено висновки про те, що на земельній ділянці без належного дозволу та затвердженого проекту самовільно збудовані споруди; самовільно збудовані споруди експлуатуються без введення в експлуатацію; договір оренди землі від 01.07.2005 р. державну реєстрацію в органі ДЗК не пройшов.
Оцінивши представлені докази, враховуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2008 р., суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції, Закону України “Про господарський суд”, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі №1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права -визнання зведених ПП ОСОБА_1 будівель та споруд на території міні-ринку об'єктами нерухомості та визнання права власності на них, а також визнання права власності на майно.
Як випливає з наданих сторонами доказів та пояснень, спірним у цій справі є питання про те, чи є зведені ПП ОСОБА_1 будівлі та споруди на території міні-ринку об'єктами новоствореного нерухомого майна, та чи виникло у позивача право власності на ці об'єкти.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає держаній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Надаючи оцінку представленим сторонами доказам, а також приймаючи до уваги приписи ч. 1, п. 10) ч. 2 ст. 11111 ГПК України, де вказано, що за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову; у постанові мають бути зазначені дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд, господарський суд враховує наступні зауваження Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 28.10.2008 р.
Стосовно того, що “господарські суди попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог не взяли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи про те, що побудовані об'єкти є некапітальним будівництвом, а також доводи відповідачів, що ці об'єкти не відносяться до об'єктів нерухомого майна, а є тимчасовими спорудами”.
Так, згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 557, складеним 14.02.2007 р. Регіональним судово-експертним бюро м. Запоріжжя, споруди, що знаходяться на території міні-ринку “Райдужний” (м. Енергодар) є некапітальним будівництвом.
У господарського суду відсутні підстави вважати вказаний висновок Регіонального судово-експертного бюро хибним або надуманим. У зазначеному висновку експерта невірно зазначена адреса об'єкта дослідження, однак із матеріалів справи і висновку експерта вбачається, що експертиза призначалася у рамках іншої господарської справи, до того ж спірному міні-ринку, то привласнювалася певна адреса, то скасовувалося розпорядження про привласнення такої адреси, таким чином у суду не викликає сумніву, що експертом був досліджений саме спірний об'єкт і споруди, що розташовані на території міні-ринку “Райдужний” (м. Енергодар).
До того ж, як стверджують відповідачі, спірні об'єкти, розташовані на міні-ринку, підпадають під визначення “малих архітектурних форм”.
Так, відповідно до Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 296 від 04.09.2006 р, під малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності розуміють невелику одноповерхову споруду, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Малі архітектурні форми є пересувними або стаціонарними.
Виходячи із п. 14 вказаних Методичних рекомендацій термін дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми визначається терміном дії документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
За позицією ПП ОСОБА_1, спірні об'єкти, розташовані на міні-ринку, є нерухомим майном.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташованій на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні. Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. До того ж, згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як свідчать матеріали справи, позивачем, всупереч вказаних правових норм, взагалі не було подано ані витребуваних судом доказів, ані поважності причин їх неподання, що в свою чергу, наштовхує господарський суд на висновки про те, що подібні дії (бездіяльність) позивача спрямовані на штучне затягування судового процесу. А вказане суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
В даному випадку, позивачем так і не доведений статус спірних об'єктів майна, які зазначені ним у позовній заяві. Як і не доведені факти щодо створення саме позивачем об'єктів, на які він просить визнати право власності. Окрім двох нотаріально посвідчених заяв третіх осіб, щодо придбання у них будівельних матеріалів(пластик, фарба, дерево, цегла, цемент, залізо), позивачем не надано більше жодного документу на підтвердження створення ним спірного майна, на яке належить визнати за ним право власності.
Якщо ж навіть і припустити, що перелічені ПП ОСОБА_1 у позовній заяві об'єкти є нерухомим майном, то підстав для визнання за позивачем права власності на них, суд все одно не вбачає!
Так, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (п. 1 ст. 182 ЦК України).
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.
Статтею 19 Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що підставою для реєстрації права власності на майно є акт прийому нерухомого майна до експлуатації.
Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.
Як свідчать матеріали справи, документи, які б підтверджували закінчення будівництва зазначених у позовній заяві об'єктів, відсутні. Натомість, судом встановлено той факт, що жодний із спірних об'єктів до експлуатації не приймався.
У зв'язку із вищевикладеним, посилання позивача на застосування норми ст. 331 ЦК України є безпідставним.
Стосовно того, що “господарські суди не з'ясували, чи отримував позивач від Виконавчого органу Енергодарської міської ради дозвіл на будівництво об'єкту”.
Стосовно того, що “господарські суди не з'ясували, чи була у позивача правова підстава для будівництва спірних споруд, чи надавався позивачу дозвіл на будівництво, чи підпадають споруджені об'єкти під статус нерухомого майна, чи прийняті вони в експлуатацію Державною технічною комісією”.
Як було встановлено матеріалами справи, в 22.05.1998 р., з метою впорядкування торгівлі, Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради було прийнято рішення №78 щодо створення в м. Енергодарі 4 міні-ринків. Виходячи з цього, на підставі рішення Енергодарської міської ради № 5 від 29.06.1998 р. ПП ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку під розташування міні-ринку в АДРЕСА_2.
Жодного із вказаних у позовних вимогах об'єктів у рішеннях відповідачів не зазначено, дозволу на будівництво або розміщення будь-яких приміщень, споруд ПП ОСОБА_1 не надавалось.
Стосовно того, що “господарські суди не звернули увагу на висновок Управління містобудування та архітектури, де зазначено, що споруди позивача побудовано самовільно, що проектна документація управлінням не розглядалась і не погоджувалась. Будівництво здійснено в охоронній зоні електричних мереж з порушенням вимог державних будівельних норм (ДБН) і небезпечно для життя і здоров'я громадян”.
Службовою запискою (на № 39 від 27.03.2008 р.) Управління містобудування та архітектури повідомило, що на спірний комплекс в цілому та на окремі об'єкти містобудування інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Енергодара дозвіл на виконання будівельних робіт не надавався, а проектна документація на зазначені будівлі і споруди Управлінням містобудування та архітектури не розглядалась і не погоджувалась.
Відповідно до ст. 376 ЦК України 1) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; 2) особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; 3) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; 4) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок; 5) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб; 6) особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене; 7) у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно із вимогами ст. 18 Закону України “Про основи містобудування” заборонена експлуатація збудованих споруд без введення в експлуатацію, з метою запобігання створення загроз життю та здоров'ю громадян.
Як свідчить лист начальника ЦЕС ДП НАЕК “Еенргоатом” ВП “Запорізька АЕС” від 03.09.2004 р., охоронна зона кабельної лінії 0,4-10 кВ, що проходить через земельну ділянку, на якій розташований ринок “Райдужний”, складає 0,6 м по обидва боки від усіх фундаментів та споруд, що є порушенням вимог додатку № 8.1 “Кабелі силові усіх напруг” ДБН 360-92 “Планування та забудова міських та сільських населених пунктів”.
В котрий раз господарський суд зазначає, що спірні об'єкти, розташовані на території міні-рину, в експлуатацію не приймались, дозвіл на їх будівництво або розміщення -відсутній.
Відповідно до положень ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України “Про оренду землі” орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
Власником землі, на якій розташований міні-ринок, є Енергодарська міська рада, яка згоди на спорудження усіх спірних будівель і споруд позивачу не надавала.
Стосовно того, що “господарські суди не дослідили Проект будівництва спірного ринку (замість Проекту у справі ксерокопія одного листа Робочого проекту міні-ринку по вул. Козацькій, датованого 2000 роком)”.
Робочий проект, відповідно до ДБН А.2.2-3-97 “Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва”, є суміщеною стадією проектування, призначений до погодження, затвердження проектної документації, а також для будівництва об'єкту. Робочий проект виконується на підставі погодженої планувальної документації, державних програм розвитку галузі або погоджених передпроектних пророблень, завдання на проектування, архітектурно-планувального завдання, вихідних даних і технічних умов на підключення до джерел інженерного забезпечення. Вказані документи позивачем не надавались.
В порушення п. 2.15. ДБН А.2.2-3-97 будівництво, зазначених у позовній заяві об'єктів, було здійснено позивачем без затвердження проектної документації.
Так, згідно розділу 9 вказаного ДБН А.2.2-3-97 не здійснена обов'язкова у таких випадках державна експертиза проектної документації. Проектна ж документація набирає чинності після її затвердження замовником, затвердження фіксується в офіційному документі у формі наказу (розпорядження або рішення), в документі про затвердження наводяться основні дані та техніко-економічні показники, у документах про затвердження та протоколі погодження з органами містобудування та архітектури необхідно вносити прізвища ГАПа або ГІПа, а також авторів проекту. Вказаних документів ПП ОСОБА_1 не надано.
В матеріалах справи відсутній Робочий проект міні-ринку, окрім ксерокопії його титульного аркуша, який, не може слугувати належним доказом виконання позивачем вимог ДБН А.2.2-3-97.
Стосовно того, що “господарські суди не з'ясували, розміщення яких за своїми характеристиками будівель узгодили відповідні служби, і які були побудовані”.
Стосовно того, що “господарські суди не надали належної юридичної оцінки Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 25.06.1998 р. (проект від 2000 р.) (замість акту у справі ксерокопія належним чином не завірена, в ксерокопіях відсутня назва проектувальника, не вказаний номер та дата дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт, назва органу Держархбудконтролю, різні адреси ринку”.
Відповідно до розділу 3 вимог Державних будівельних норм України А.3.1-3-94 “Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення” введення в експлуатацію об'єктів, які не є державною власністю, здійснюються на підставі затвердженого органом, який призначив комісію по прийняттю об'єктів в експлуатацію, акту Державної технічної комісії.
Як свідчить наданий позивачем акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, він є взагалі незатвердженим, як цього вимагає п. 3.10 Державних будівельних норм України А.3.1-3.94 (акт не затверджений органом, який призначив цю комісію, - Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради; на акті відсутня печатка інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; в акті відсутній запис про дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт, а також показники об'єкту (потужність, продуктивність, площа); акт складений до розробки робочого проекту; в акті містяться не всі особисті дані членів комісії). І найголовніше, даний акт вказує на готовність до введення в експлуатацію саме міні-ринку в районі магазину “Козачок”, а не введення в експлуатацію об'єктів, зазначених у позовній заяві.
До того ж акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації складений 25.06.1998 р., а робочий проект для об'єкту міні-ринок по вул. Козацькій в м. Енергодар датований 2000 р., при тому що організація, яка взяла не себе його виконання, діяла по ліценції від 15.12.1998 р. ЗП № 00021. Земельна ж ділянка під розташування міні-ринку по вул. Козацькій в місті Енергодар була надана у тимчасове користування (вперше) рішенням Енергодарської міської ради № 5 від 29.06.1998 р., тобто на 4 дні пізніше ніж був нібито готовий до експлуатації міні-ринок по вул. Козацькій в м. Енергодар.
Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог та визнання спірних будівель і споруд -об'єктами нерухомості та визнання за приватним підприємцем ОСОБА_1 права власності на них, а також права власності на майно, у зв'язку із чим у позові слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 27, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У позові відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18.06.2009р.