83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.06.09 р. Справа № 39/173
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Новоукраїнка
До відповідача: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк
про: визнання права
За участю представників сторін
від позивача не з'явився;
від відповідача Ковальова Н.С. - за довіреністю;
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 с. Новоукраїнка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк, про встановлення факту зміни статусу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою АДРЕСА_1 з житлового в нежитлове та визнання права власності на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 44, 9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, як об'єкт нерухомості.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу квартири від 28.03.2009 р., витяг з державного реєстру правочинів № 7143350 від 28.03.2009 р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22574061 від 24.04.2009 р.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що не оспорює право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості, позивач не дотримувався вимог ст. 331 п. 2 ЦК України, ст. 25 Закону України “Про основи містобудування”, Правил забудови міста Донецька, затвердженого рішенням Донецької міської ради від 30.09.2005 р. № 21/2, Тимчасового положення “Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5.
В порядку статті 41 ГПК України, судом призначено судову будівельно-технічну експертизу, за висновками якої, стан приміщень квартири не відповідає вимогам ДБН В.В.2.2.-15-2005. “Жилые здания”, ДБН В.2.2-9-99. “Общественные здания”, приміщення може використовуватися лише як нежитлове.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
28.03.2009 р., в порядку, передбаченому статтями 655-697 ЦК України, між продавцями громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та покупцем, громадянкою ОСОБА_1, укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого Продавці передають у власність Покупцю, а Покупець набуває у власність двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Означений договір за свої змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу майна та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.
Договір купівлі-продажу в порядку ст. 657 ЦК України укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально - Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, з внесенням в порядку передбаченому ст. 210 ЦК України, п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, запису до державного реєстру правочинів за № 3385501, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з державного реєстру правочинів № 7143350 від 28.03.2009 р.
Право власності, згідно положень ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу, право власності на означений об'єкт нерухомого майна в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстроване за ОСОБА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22574061 від 24.04.2009 р.
Таким чином, позивач, в силу норм ст.ст. 328, 655-697 ЦК України, - є добросовісним набувачем та власником означеного майна - двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.
З огляду на наведене, означене право власності позивача на спірне приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість.
Виходячи з норм частини 2 статті 7 Житлового кодексу Української РСР, непридатні для проживання жилі приміщення, переобладнуються для використання в інших цілях.
Статус спірної нерухомості як нежитлового приміщення, витікає з висновку судової будівельно-технічної експертизи Приватного підприємства “ЕКСПЕРТ-ОЦІНКА” № 18/23/06/009, за змістом якої стан приміщень квартири не відповідає вимогам ДБН В.В.2.2.-15-2005. “Жилые здания”, ДБН В.2.2-9-99. “Общественные здания” цільовим призначенням приміщень не може бути проживання громадян. Вказане в порядку частини 4 статті 4 Житлового кодексу Української РСР означає, що приміщення у будь-якому разі не відноситься до житлового фонду і за висновком суду є нежитловим.
За приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України, володіння майном вважається правомірним, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як зазначалося вище право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості виникло на законних підставах, та випливає з договору купівлі-продажу квартири від 28.03.2009 р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач на час розгляду справи володіє, користується та розпоряджається вказаним майном.
Документи, які б підтверджували, що спірне майно порушує чиї-небудь права, станом на час розгляду справи суду не представлені.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 44, 9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про встановлення факту зміни статусу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою АДРЕСА_1 з житлового в нежитлове.
Враховуючи, що за своєю правовою природою обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, наразі позивач фактично вимагає визнання (встановлення) судом певного юридичного факту, що є предметом доказування, а не предметом позову, в позовних вимогах в цій частині слід відмовити.
Судові витрати за клопотанням позивача покладаються на нього.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 328, 376 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Новоукраїнка - задовольнити частково.
Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 с. Новоукраїнка право власності на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 44, 9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя