Справа № 755/12476/16-к
"09" вересня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040009393 від 02.07.2016 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 02 липня 2016 року приблизно о 05:00, перебуваючи по вул. Райдужна, 61, побачивши припаркований автомобіль сірого кольору, марки «Москвич» модель 412 ДНЗ 068-06КЕ, підійшов та побачив в ньому речі, після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв свій ключ від квартири та зламав ним замок водійських дверей. Проникнувши до автомобіля знайшов сумку чорного кольору з речами та інструментом, ключі для ремонту, викрутки, курточку чорного кольору, сорочку джинсову, домкрат, насос ножний, пласкогубці, а також відкрив капот авто й відкусив клеми з акумулятора ІСТА, зняв його, та склав всі вищевказані речі, які належать потерпілому ОСОБА_5 до чорної сумки.
В подальшому, ОСОБА_4 забрав із вказаного автомобіля акумулятор марки ІСТА, вартістю 600 грн., домкрат винтовий, вартістю 200 грн., насос ножний, вартістю 250 грн., набір ключів, вартістю 300 грн., та інші речі, які матеріальної цінності для потерпілого не складають, та поклав їх до чорної сумки.
Після чого направився в сторону будинку 61 по вул. Райдужній у м. Києві, тим самим мав змогу розпорядитися вищевказаними речами, але в подальшому останній був затриманий біля другого під'їзду будинку АДРЕСА_2 працівниками поліції з викраденими речами.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.
Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, усунення заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, спосіб життя (раніше не судимий, не одружений, не працює), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає належні соціальні зв'язки; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 185 КК України, у виді штрафу.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченому у вигляді особистого зобов'язання, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні - вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистого зобов'язання, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040009393 від 02.07.2016, - повернути власнику (володільцю).
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С у д д я : ОСОБА_1