Справа №591/2852/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.
Номер провадження 22-ц/788/1544/16 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.
Категорія - 48
08 вересня 2016 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Сибільової Л. О.,
суддів - Криворотенка В. І. , Семеній Л. І.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 02 серпня 2016 року про забезпечення позову
в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
В червні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, який мотивувала тим, що вона 17 червня 2006 року уклала з ОСОБА_3 шлюб, від якого мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб розірваний рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2016 року.
Під час шлюбу з ОСОБА_3 був придбаний автомобіль CHEVROLET Lacetti, універсал 1-8, державний номер НОМЕР_1, який є їх спільною сумісною власністю, належить їм порівну. Після розірвання шлюбу автомобіль, комплект гуми та магнітола до нього залишились у відповідача, який не бажає в добровільному порядку вирішити питання поділу спільно нажитого майна, до якого вона не має доступу та не має змоги ним користуватись. Вона навчається на курсах з метою отримання прав на керування автомобілем, на її вихованні знаходиться малолітній син, який часто хворіє і його треба возити до лікарні, на заняття в гуртках, оскільки він відвідує танцювальний гурток «Веселка».
Посилаючись на те, що автомобіль є неподільною річчю, просить суд поділити спірне майно в натурі, виділити їй автомобіль та визнати за нею право власності на автомобіль, комплект гуми та автомагнітолу до нього, припинивши право спільної сумісної власності сторін, звернути стягнення на грошові кошти, які будуть внесені нею на депозитний рахунок.
В серпні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що провадження за її позовом відкрите 22 червня 2016 року, і 4 липня 2016 року вона отримала повідомлення суду про призначення справи до розгляду на 28 липня 2016 року. Таке ж повідомлення було надіслане і відповідачу, який, згідно повідомлення регіонального сервісного центру в Сумській області, 9 липня 2016 року перереєстрував автомобіль на дочку своєї дружини ОСОБА_8 ОСОБА_3 користується спірним автомобілем, і здійснив його перереєстрацію з метою уникнення поділу майна. Автомобіль є цінною річчю, і угоду щодо нього відповідач повинен був здійснити за її письмовою згодою.
З метою забезпечення позову і попередження подальшої перереєстрації автомобіля просила накласти заборону на його відчуження.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 серпня 2016 року клопотання ОСОБА_6 задоволено, накладено арешт на автомобіль CHEVROLET Lacetti, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_3
В апеляційній скарзі представники відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вказують, зокрема, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке належить третій особі, оскільки на момент постановлення ухвали спірний автомобіль вже не перебував у власності відповідача, автомобіль має інший державний номер, і накладений арешт порушує право власності іншої особи - ОСОБА_8
Зазначають, що ОСОБА_3 був єдиним власником вказаного транспортного засобу та реалізував своє право на його реалізацію законно та обґрунтовано.
Посилаються на те, що заява про забезпечення позову була подана з порушення вимог чинного законодавства, оскільки не була оплачена судовим збором, а в постановленій ухвалі відсутні висновки суду про те, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, та відсутнє посилання на закон, яким суд керувався при обґрунтуванні своїх висновків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, які підтримали апеляційну скаргу з мотивів, в ній викладених, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відчуження спірного майна відповідачем до розгляду справи по суті свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову за умови його задоволення, може утруднити виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу автомобіля марки CHEVROLET Lacetti, номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, який був придбаний під час перебування сторін у шлюбі.
Згідно повідомлення територіального сервісного центру регіонального сервісного центру в Сумській області МВС України від 30 липня 2016 року, згідно з обліковими даними РСЦ МВС станом на 27 липня 2016 року, спірний автомобіль, зареєстрований 21 жовтня 2008 року за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, перереєстрований 09 липня 2016 року на іншого власника (а.с. 5).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пунктах 3, 4, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 роз'яснено, що, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.
Враховуючи предмет позову, а також те, що відповідач здійснив відчуження спірного автомобіля під час перебування даної справи в провадженні Зарічного районного суду м. Суми, суд прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав, передбачених законом, для забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний транспортний засіб, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту, буде достатнім для захисту прав сторони в спорі, запобігання негативних наслідків, можливого забезпечення виконання рішення суду в майбутньому.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з посиланням на непорушність права власності, про те, що вжиття заходів забезпечення позову обмежує права нового власника, яка відповідача і його представників не уповноважувала на захист своїх інтересів, з огляду на те, що предметом спору в даній справі є захист прав первісного власника.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач є єдиним власником автомобіля, який був придбаний за його власні кошти, а тому на законних підставах одноосібно розпорядився вказаним майном, також не спростовують висновків суду, оскільки в справі на час постановлення оскаржуваної ухвали доводи скарги в цій частині, всупереч положенням ст. 60 СК України, належними доказами не підтверджені.
Сплата позивачем судового збору при зверненні з заявою про забезпечення позову підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями квитанції та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 2-3), з яких вбачається, що заява про забезпечення позову оплачена ОСОБА_6 судовим збором в розмірі, визначеному п/п 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, посилання представників відповідача на подання заяви про забезпечення позову з порушенням вимог ст. 151 ЦПК України є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також спростовують.
Колегією суддів не виявлено порушень вимог закону, які були б підставою для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відхилити.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 02 серпня 2016 року про забезпечення позову в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді