Справа № 502/1729/16-ц
29 серпня 2016 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Масленикова О.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Урсул Г.К.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про
визнання договору дійсним та визнання права власності
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому вказала, що 03.08.2016 року за письмовим, нотаріально не посвідченим договором купівлі-продажу, вона придбала у відповідача житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та згідно письмової розписки передала йому 150 000 гривень. Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався до 05.08.2016 року нотаріально посвідчити вказаний договір та передати позивачу технічну документацію на житловий будинок, однак тільки 03.08.2016 року відповідач здійснив реєстрацію права власності на будинок на себе і відповідну інформаційну довідку та технічну документацію його представник передав позивачу 03.08.2016 року. А від нотаріального посвідчення відповідач ухиляється, посилаючись на скрутне матеріальне становище, брак часу та сімейні негаразди.
Як зазначає позивач, з 03.08.2016 року вона повністю володіє зазначеним житловим будинком, але зареєструвати право власності та розпоряджатись ним не має можливості через те, що договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, хоча фактично умови договору виконані сторонами. На підставі викладеного, в зв'язку з ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, позивач просила суд визнати дійсним письмовий договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 03.08.2016 року між нею та відповідачем та визнати за позивачем право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - навіс; № 1-2 - надвірні споруди.
Після відкриття провадження у справі, 26.08.2016 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву, згідно якої вона просила розглянути та задовольнити її позов без її присутності.
Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що не має заперечень проти позову та просив розглянути справу без його присутності та присутності відповідача.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, не прибули в судове засідання та подали заяви про проведення судового розгляду за їх відсутності, розгляд справи проведено за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, що відповідає положенням ст. ст. 169, 197 ЦПК України.
Дослідивши надані сторонами докази, беручи до уваги вимоги позивача та визнання певних обставин по справі відповідачами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 11.05.2016 року у справі № 502/891/16-ц було встановлено факт належності житлового будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 який складається з: літ. А - житловий будинок, літ. а - навіс, літ. а1 - навіс, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Кілія Кілійського району Одеської області. Рішення набрало законної сили 24.05.2016 року.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 64922809 від 03.08.2016 року, - право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, зареєстровано 28.07.2016 року за ОСОБА_2 на підставі відповідного рішення суду. Номер запису про право власності 15709592.
Відповідно до технічного паспорту, складеного КП «Кілійське РБТІ та РОН», житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - навіс; № 1-2 - надвірні споруди, розташований на земельній ділянці загальною площею 2162 кв.м. /а.с. 10-12/.
03.08.2016 року за простим письмовим договором купівлі-продажу № БС-1, укладеним в м. Кілія, ОСОБА_2 /Продавець/ продав, а ОСОБА_1 /Покупець/ купила за ціною 150 000 гривень житловий будинок розміщений за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - навіс; № 1-2 - надвірні споруди.
Як зазначено в п.п. 5-6 відповідного Договору, продавець зобов'язався звільнити житловий будинок не пізніше 04.08.2016 року та до 05.08.2016 року нотаріально посвідчити зазначений договір купівлі-продажу та передати технічну документацію на будинок.
Як вбачається з розписки, складеної 03.08.2016 року, ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу № БС-1 отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 150 000 гривень та зобов'язався виконати умови договору у визначені терміни.
03.08.2016 року між ОСОБА_1 з одного боку, та ОСОБА_2 з іншого боку, відповідно до договору купівлі-продажу було складено акт прийому-передачі житлового будинку в АДРЕСА_1, згідно якого Покупець (позивач) прийняв від Продавця (відповідача) вказане майно. Житловий будинок загальною площею 117,9 кв.м. та корисною площею 53,4 кв.м. знаходиться в доброму стані. Покупець претензій до продавця відносно якісних характеристик об'єкта продажу не має.
Згідно повідомлень, наданих позивачем, нею двічі - 05.08.2016 року та 06.08.2016 року пропонувалось відповідачу нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу відповідного житлового будинку від 03.08.2016 року та роз'яснено, що в іншому випадку позивач буде звертатись до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з інформаційного повідомлення на офіційному сайті Кілійської міської ради в розділі «Прийняті рішення», 15 січня 2015 року Кілійською міською радою було прийнято рішення № 56-VII-5 «Про перейменування АДРЕСА_1» без зміни поштових номерів. Рішення набрало чинності з дня офіційного оприлюднення в місцевих засобах масової інформації.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Серед загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, ч. ч. 4-5 ст. 203 ЦК України закріплено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Як зазначено в ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як зазначено в ст. 658 ЦК України - право продажу товару належить власникові товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
З наданих сторонами доказів судом встановлено, що відповідач по справі на момент укладення з позивачем 03.08.2016 року відповідного договору купівлі-продажу будинку, був його власником, в зв'язку з чим відповідно до ст. 658 ЦК України мав право продажу відповідного товару, а укладений між сторонами по справі правочин, відповідно до діючої на той час та на час ухвалення рішення редакції ст. 657 ЦК України підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та не підлягав обов'язковій державній реєстрації. Також судом встановлено, що відповідач на виконання своїх зобов'язань за правочином передав позивачу предмет договору купівлі-продажу, тобто відповідний житловий будинок, а позивач сплатив відповідачу визначену ним грошову суму та став користуватись придбаним майном, отже між сторонами відбулось повне виконання відповідного договору. Враховуючи, що відповідач по справі ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, що також взнається ним та в силу положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України в зв'язку з цим не підлягає доказуванню, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, в зв'язку з чим задовольняє позов.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 220, 355, 369, 655, 657 ЦК України, суд -
Позов - задовольнити.
Визнати дійсним письмовий договір купівлі-продажу житлового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 - укладений 03.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, - право власності на житловий будинок розміщений за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - навіс; № 1-2 - надвірні споруди.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 -1500 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников