Справа № 502/1730/16-ц
30 серпня 2016 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Масленикова О.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Урсул Г.К.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
про визнання договору дійсним та визнання права власності
ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом в якому вказала, що 05.08.2016 року за письмовим, нотаріально не посвідченим договором купівлі-продажу, вона придбала за 75 000 гривень у відповідачів 3/4 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та згідно письмових розписок передала їм по 25 000 гривень кожному. Відповідно до умов вказаного договору відповідачі зобов'язались до 06.08.2015 року нотаріально посвідчити вказаний договір та передати позивачу технічну документацію на придбане майно. Однак в момент підписання договору відповідачі передали позивачу лише технічну документацію на будинок , а від нотаріального посвідчення договору ухиляються, посилаючись на скрутне матеріальне становище, відсутність наявних грошових коштів для цього та неможливість приїзду в м. Кілія до нотаріальної контори через брак часу та сімейні негаразди. Як зазначає позивач, з 05.08.2016 року вона повністю володіє зазначеним житловим будинком, але зареєструвати право власності на нього не має можливості через те, що договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, хоча фактично умови договору виконані сторонами. На підставі викладеного, в зв'язку з ухиленням відповідачів від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, позивач просила суд визнати дійсним письмовий договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 05.08.2016 року між нею та відповідачами і визнати за позивачем право власності на 3/4 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - веранда, літ. Б - сарай; № 1-2-І - надвірні споруди. Після відкриття провадження у справі, на призначену дату судового розгляду позивачем ОСОБА_1 було подано заяву, згідно якої вона просила задовольнити її позов та розглянути справу за її відсутності в зв'язку з неможливістю прибути до суду.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, не прибули в судове засідання та подали заяви про проведення судового розгляду за їх відсутності, розгляд справи проведено за відсутності сторін без фіксування ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, що відповідає положенням ст. ст. 169, 197 ЦПК України.
Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 18.07.2016 року у справі № 502/1266/16-ц було встановлено факт належності ОСОБА_5, померлій 27.09.2008 року, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А- житловий будинок, загальною площею 52,3 кв.м., в тому числі житлової 27,2 кв.м., літ. а - веранда, літ. Б - сарай, 1,2, І - надвірні споруди та визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по ? частині вказаного будинку. Рішення суду набрало законної сили 29.07.2016 року.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 65167552 від 05.08.2016 року, - право власності по ? частині житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, зареєстровано 01.08.2016 року за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Номери запису про право власності 15759794, 15760430 та 15760169 відповідно.
Відповідно до технічного паспорту, складеного КП «Кілійське РБТІ та РОН», житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - веранда; літ. Б - сараюй № 1, 2, І - надвірні споруди.
05.08.2016 року за простим письмовим договором купівлі-продажу, укладеним в м. Вилкове, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /Продавці/ продали, а ОСОБА_1 /Покупець/ купила за ціною 75 000 гривень (по 25 000 кожному продавцю) 3/4 частини житлового будинку (по 1/4 частині у кожного), розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - веранда; літ. Б - сарай; № 1-2-І - надвірні споруди.
Як зазначено в п.п. 5-6 відповідного Договору, продавці зобов'язались звільнити житловий будинок не пізніше 05.08.2016 року та до 06.08.2016 року нотаріально посвідчити зазначений договір купівлі-продажу та передати технічну документацію на нерухоме майно.
Як вбачається з розписок, складених 05.08.2016 року, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 05.08.2016 року отримали від ОСОБА_1 гроші в сумі 25 000 гривень кожен.
05.08.2016 року між ОСОБА_1 з одного боку, та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з іншого боку, відповідно до договору від 05.08.2016 року було складено акт прийому-передачі 3/4 частин житлового будинку в АДРЕСА_1, згідно якого Покупець (позивач) прийняв від Продавців (відповідачів) вказане майно. Житловий будинок загальною площею 52,3 кв.м. та корисною площею 27,2 кв.м. знаходиться в задовільному стані. Покупець претензій до продавців відносно якісних характеристик об'єкта продажу не має.
Згідно повідомлень, наданих позивачем, нею 08.08.2016 року пропонувалось відповідачам нотаріально посвідчити відповідний договір купівлі-продажу.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Серед загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, ч. ч. 4-5 ст. 203 ЦК України закріплено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Як зазначено в ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Як зазначено в ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитись своєю часткою у праві спільної частковій власності. Як вказано в ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.
З наданих сторонами доказів судом встановлено, що відповідачі по справі на момент укладення з позивачем 05.08.2016 року відповідного договору купівлі-продажу будинку, були його співвласниками на праві спільної часткової власності та спільно розпорядились належним їм майном, укладений між сторонами по справі правочин, відповідно до діючої на час укладання та на час ухвалення рішення редакції ст. 657 ЦК України підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та не підлягав обов'язковій державній реєстрації. Відповідачі набули право власності на предмет договору купівлі-продажу та провели реєстрацію права власності відповідно до діючого законодавства, тому відповідно до положень ст. 658 ЦК України мали право продажу відповідного товару. Також судом встановлено, що відповідачі на виконання своїх зобов'язань за правочином передали позивачу предмет договору купівлі-продажу, тобто частину відповідного житлового будинку, а позивач сплатив відповідачам визначену ним грошову суму, отже між сторонами відбулось повне виконання відповідного договору. Враховуючи, що відповідачі по справі ухиляються від нотаріального посвідчення правочину, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, в зв'язку з чим задовольняє позов.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 220, 355, 361, 655, 657 ЦК України, суд -
Позов - задовольнити.
Визнати дійсним письмовий договір купівлі-продажу 3/4 частин житлового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, - укладений 05.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, - право власності на 3/4 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - житловий будинок; літ. а - веранда; літ. Б - сарай; № 1-2-І - надвірні споруди.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 -750 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников