Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/551/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.3 ст. 185 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
12.09.2016 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника -адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький кримінальне провадження № 12016120120000150 від 10.03.2016 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2016 року.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хащувате, Гайворонського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , судимого:
- 12.04.2012 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;
-26.06.2012 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 КК, ч.1 ст.304, ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднане не відбуте покарання за вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2012 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки 6 місяців. 20.08.2015 року Придністровським районним судом м. Черкаси на підставі ст. 81 КК України звільнений від покарання умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 6 днів,
визнано винуватим, засуджено та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та не відбутої частини покарання за попереднім вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26.06.2012 року, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11.04.2016 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення умисного таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана із проникненням у приміщення, за таких обставин. Так, 08 березня 2016 року близько 19 год., ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння проник на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_9 , упевнившись у відсутності власника та сторонніх осіб, шляхом відчинення вхідних дверей, які на замок зачинені не були, проник до приміщення літньої кухні, звідки таємно, повторно викрав електродриль марки «РЕКМ», синього кольору, вартістю 870 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію своїх дій, просив змінити вирок суду першої інстанції та застосувати до нього ст. 69 КК України, посилаючись на те, що суд першої інстанції так і слідчий не взяли до уваги його показання стосовно того, що він вину у вчиненому визнав повністю та щиро покаявся.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляцію обвинуваченого, прокурора який просив відмовити в апеляції обвинуваченого, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи і ніким із учасників процесу не оспорюються.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім визнання своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами кримінального провадження, які розглянуто судом першої інстанції в порядку ст.349 ч.3 КПК України.
При цьому, районний суд дотримав вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.
На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ст.404 ч.1 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ст.349 ч.1 КПК України докази не досліджувались.
За таких обставин районний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно із проникненням у приміщення.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, за місцем проживання характеризується посередньо, врахував обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків, та обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_8 , у виді позбавлення волі, та правильно частково приєднав на підставі ст.71 КК України не відбуту частину покарання за попереднім вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12.02.2012 року, оскільки обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення в період умовно дострокового звільнення, яке буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст.50 КК України.
Доводи обвинуваченого щодо неврахування слідчим та суддею його показань спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так під час судового розгляду у суді першої інстанції обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального провадження визнав повністю, фактичні обставини та юридичну кваліфікацію своїх дій. Кримінальне провадження розглянуто судом у порядку ч. 3 ст. 349 КГІК України. Наслідки розгляду кримінального провадження за ч. 3 ст. 349 КГІК України обвинуваченому ОСОБА_11 судом роз'яснено, що підтверджується аудіо записом та журналом судового засідання.
Суд першої інстанції при призначенні покарання у повній мірі врахував обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини покарання ОСОБА_8 та правильно врахував те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення в період умовно дострокового звільнення від покарання призначеного за попереднім вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26.06.2012 року.
За таких підстав, дане кримінальне провадження вчинено ОСОБА_8 під час невідбутого покарання за попереднім вироком, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та належних висновків не зробив.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, підстави для застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі або пом'якшення покарання відсутні.
Разом з тим, на підставі ч.2 ст.404 КК України апеляційний суд вправі вийти за межі апеляційної скарги, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення та змінити вирок в цій частині.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, зарахування строку попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження строк попереднього ув'язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до співвідношення, визначеного абзацом першим цієї частини, тобто одному дню позбавлення волі відповідають один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, н. 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення із розрахунку - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з дня затримання - 14 квітня 2016 року по день набрання вироком законної сили - 12 вересня 2016 року, включно, оскільки вказаний термін він перебував під вартою в місцях попереднього ув'язнення.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду слід змінити в частині застосування положень ч.5 ст.72 КПК України та зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання ОСОБА_8 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, в решті вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2016 року стосовно ОСОБА_8 - змінити в частині зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання.
На підставі ч.2 ст.404 КПК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення з дня затримання - 11квітня 2016 року по день набрання вироком законної сили - 12 вересня 2016 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який перебуває під вартою у той же строк з дня отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4