печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40041/16-к
07 вересня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві ОСОБА_3 на бездіяльність Київської місцевої прокуратури №6 щодо невнесення відомостей до ЄРДР піісля отримання повідомлення від 27 липня 2016 року,
Заявник ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із скаргою і просить визнати бездіяльність Київської місцевої прокуратури №6 такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зобов'язати Київську місцеву прокуратуру №6 внести відомості про кримінальні правопорушення згідно її повідомлення від 27 липня 2016 року, яке було отримано НАБ України електронною поштою 27 липня 2016 року. Заявник посилається на те, що 27 липня 2016 року нею до НАБ України було подано повідомлення про кримінальне правопорушення, яке в подальшому 29 липня 2016 року було направлено до Прокуратури м. Києва, якою 11 серпня 2016 року повідомлення направлено до Київської місцевої прокуратури №6, оскільки розгляд порушеного у зверненні питання не належить до компетенції НАБ України.
В судове засідання заявник та уповноважена особа від Київської місцевої прокуратури №6 не з'явились,будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду завчасно. Від заявника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги у її відсутність.
Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутність вище зазначених осіб.
Вивчивши скаргу, додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Встановлено, що 27 липня 2016 року заявник ОСОБА_3 направила електронне повідомлення до НАБ України, яке в подальшому було спрямовано до Прокуратури м. Києва. Як зазначається в листі Т.в.п. керівника Управління по роботі з громадськістю від 29.07.2016р. звернення ОСОБА_3 стосувалось не виконання слідчих дій посадовими особами Печерського РУ ГУ НП в м. Києві. Прокуратурою м. Києва вказане звернення направлено до Київської місцевої прокуратури №6 листом від 11.08.2016р.
Вирішуючи подану скаргу слід виходити з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) на слідчого, прокурора, іншу службову особу, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення покладається обов'язок їх прийняти та зареєструвати, а також внести відповідні відомості до ЄРДР.
Водночас кримінальним процесуальним законодавством України не встановлюється порядок і зміст викладу відомостей про кримінальні правопорушення в заявах або повідомленнях, тому законом не обмежується зміст і не встановлюється форма даних щодо повідомлень фізичних осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК серед відомостей, які вносяться до ЄРДР, зазначається короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником.
Тобто внесенню в ЄРДР підлягають відомості не з будь-яких заяв, а із заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, зміст яких має відповідати вимогам кримінального процесуального законодавства.
При цьому положення частин 4, 5 ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України (КК), згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину , є невід'ємною складовою заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз пунктів 3,5,10,13,19 ч1 ст. 3, ст.91 КПК України свідчить, що доказування всіх елементів складу кримінального правопорушення перед визнанням діяння злочином покладається на сторону обвинувачення лише з початку кримінального провадження, стадією якого є досудове розслідування.
Крім того, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить публічність.
Так, ст. 25 КПК передбачено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
З огляду на викладене, визначена ч. 4 ст. 214 КПК пряма заборона на відмову у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не стосується заяв (повідомлень) про вчинення кримінального правопорушення, в яких відсутні фактичні дані, що вказують на ознаки складу злочину, передбаченого КК, як підстави внесення відомостей до ЄРДР.
Імперативно встановленим ст. 25, ч. 4 ст. 214 КПК обов'язкам кореспондує обов'язок повідомити заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, визначене складом злочину в ст. 383 КК.
Так, п. 1.4. розділу П Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
При розгляді даної скарги не встановлено, що заява ОСОБА_3 містила в собі виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а тому у Київської місцевої прокуратури №6 не виникло обов'язку щодо розгляду її повідомлення у відповідності до вимог ст. 214 КПК України.
Основним завданням суду, слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Слідчим суддею, при розгляді даної скарги не встановлено порушення прокуратурою м. Києва вимог ст. 214 КПК України, а тому скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307,309 КПК України, слідчий суддя,
скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Київської місцевої прокуратури №6 щодо невнесення відомостей до ЄРДР піісля отримання повідомлення від 27 липня 2016 року, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1