Справа № 755/13152/16-ц
іменем України
"01" вересня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство соціальної політики України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Представник заявника ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що заявник ОСОБА_1 дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 26.04.1986 року по серпня 1986 року включно під час проходження строкової військової служби на території Української РСР у лавах збройних сил СРСР. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що заявник звернувся до органів соціального захисту з метою отримання пільг, встановлених для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на що було отримано відмову Міністерства соціальної політики України у віднесенні заявника до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно положень ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 256 ЦПК України визначені факти, про встановлення яких розглядаються справи в порядку окремого провадження. В частині 2 цієї статті зазначено про можливість встановлення також інших фактів, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”, у кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” також роз'яснено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, серед іншого, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу у встановленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Частиною першою статті 15 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Згідно з частиною четвертою статті 65 цього Закону, видача посвідчень провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким встановлені правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною другою пункту 10 Порядку встановлено, що посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Частиною третьою пункту 12 Порядку встановлено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
З наведеного вбачається, що законодавством України передбачений інший порядок для встановлення фактів, які можуть бути наслідком визнання заявника учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та призначенням йому у зв'язку з цим соціальних пільг.
У відповідності до ч. 4 ст. 256 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Зважаючи на те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право на отримання пільг учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд убачає передбачені законом підстави для відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Також суд роз'яснює заявнику право звернутись за захистом своїх прав з відповідним позовом до суду.
Відповідно до п. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» від 01.11.2011 року сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 210, ч. 4 ст. 256 ЦПК України, -
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство соціальної політики України, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.
Суддя: