іменем україни
7 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Єрьоменка Володимира Вікторовича про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколів проведення прилюдних торгів, державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними та скасування звітів, висновків оцінки майна та висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, визнання недійсними актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконними і скасування свідоцтв та актів про право власності, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки, зобов'язання повернути житловий будинок, витребувати майно із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належало нерухоме майно: житловий будинок, земельна ділянка площею 0,1000 га, земельна ділянка площею 0,5161 га, земельна ділянка площею 0,4403 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 24 березня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Мрія», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство ВТБ Банк (далі - ПАТ «ВТБ Банк»), та Українсько-російською фірмою «Ю.К.А.С.» було укладено кредитний договір, а 1 жовтня 2008 року договір про внесення змін та доповнень до цього договору, за умовами яких остання отримала кредит у розмірі 2 млн. 500 тис. доларів США з кінцевим строком повернення до 29 жовтня 2009 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами 24 березня 2006 року між банком та нею, ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку банку зазначене нерухоме майно. Оскільки позичальник не виконував взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість у розмірі 19 690 706 грн 22 коп. 7 травня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрьоменко В.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, предмет іпотеки, у рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 23 842 226 грн 39 коп.
8 липня 2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження.
22 червня 2011 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), як організатором торгів, у порядку виконавчого провадження було реалізоване вказане нерухоме майно та оформлені протоколи про проведення публічних торгів, а також складені акти про реалізацію предметів іпотеки. Переможцем торгів став ОСОБА_2 На підставі зазначених актів 20 липня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. покупцю ОСОБА_2 видані свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Позивачка вважала, що прилюдні торги проведені з порушенням встановлених законодавством правил їх проведення. Зокрема, ПП «СП «Юстиція» не дотримано правила щодо інформованості невизначеного кола осіб щодо проведення торгів, порушено вимоги законодавства щодо обов'язкової публікації в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення щодо проведення прилюдних торгів. Крім того, її не було належним чином повідомлено про дату, час, місце проведення торгів та про початкову ціну продажу спірного майна.
Також зазначала, що виданий виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки у ньому не були зазначені періоди заборгованості, а їй, як іпотекодавцю, не було надіслано повідомлення про порушення позичальником своїх зобов'язань.
Позивачка просила, з урахуванням уточнених вимог, визнати прилюдні торги, проведені 22 червня 2001 року, протоколи від 22 червня 2011 року, акти державного виконавця про реалізацію предметів іпотеки від 14 липня 2011 року недійсними; визнати свідоцтва про право власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; визнати державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_2; визнати недійсними та скасувати звіти та висновки з незалежної оцінки спірного майна; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 7 травня 2010 року; визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно, предмет іпотеки; зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй це майно; витребувати житловий будинок, земельну ділянку площею 0,1000 га, земельну ділянку площею 0,5161 га, земельну ділянку площею 0,4403 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області
від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прилюдні торги проведені 22 червня 2011 року з порушенням вимог, встановлених законодавством, проте позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав після спливу позовної давності, про що заявили відповідачі.
Апеляційний суд погодився з такими висновками щодо порушення процедури проведення прилюдних торгів та зазначив, що позивачці, було відомо про проведення прилюдних торгів, які відбулися 22 червня 2011 року та про передачу належного їй майна переможцю торгів у серпні 2011 році, проте вона звернулась до суду з даним позовом у вересні 2014 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якого заявили відповідачі.
Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 24 березня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Мрія», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та Українсько-російською фірмою «Ю.К.А.С.» було укладено кредитний договір, а 1 жовтня 2008 року договір про внесення змін та доповнень до цього договору, за умовами яких остання отримала кредит у розмірі 2 млн. 500 тис. доларів США з кінцевим строком повернення до 29 жовтня 2009 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами 24 березня 2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку банку зазначене нерухоме майно. Оскільки позичальник не виконував взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість у розмірі 19 690 706 грн 22 коп.
Також судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належало нерухоме майно: житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1000 га, земельна ділянка площею 0,5161 га, земельна ділянка площею 0,4403 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
7 травня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрьоменко В.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, предмет іпотеки, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 24 березня 2006 року між акціонерним комерційним банком «Мрія», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство ВТБ Банк (далі - ПАТ «ВТБ Банк»), та Українсько-російською фірмою «Ю.К.А.С.» було укладено кредитний договір, а 1 жовтня 2008 року договір про внесення змін та доповнень до цього договору, у розмірі 23 842 226 грн 39 коп.
8 липня 2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса ПП «СП «Юстиція», як організатором торгів, у порядку виконавчого провадження було реалізоване вказане нерухоме майно та оформлені протоколи про проведення публічних торгів, а також складені акти про реалізацію предметів іпотеки.
На підставі зазначених актів 20 липня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. покупцю ОСОБА_2 видані свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що оспорений виконавчий напис нотаріуса видано з порушенням норм діючого законодавства, однак позивачка звернулась до суду з даним позовом поза межами позовної давності.
Так, 15 березня 2011 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до ВАТ «ВТБ Банк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Єрьоменко В.В., Українсько-російською фірмою «Ю.К.А.С.» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 6 жовтня 2011 року у зв'язку з повторною неявкою ОСОБА_1 вказану позовну заяву залишено без розгляду.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, згідно зі ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Заперечуючи проти позовної заяви, застосувати позовну давність просили ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3, (а.с. 48-55, т. 2) та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с. 74-76, т. 2).
Також просило застосувати позовну давність у своїй заяві ПАТ «ВТБ Банк» (а.с. 87-93, т. 2).
З урахуванням викладеного суди вірно вважали, що ОСОБА_1 на момент звернення з позовом до суду з аналогічними вимогами 15 березня 2011 року знала про її порушене право, у тому числі і про існування виконавчого напису нотаріуса, про звернення стягнення на належне їй нерухоме майно, що було предметом іпотеки, про прилюдні торги.
Також слід зазначити, що 29 серпня 2011 року іпотечне майно, належне ОСОБА_1, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами і будівлями та земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, передано новому власнику ОСОБА_2 При цьому позивачкою була написана розписка, у якій вона зазначила, що жодних матеріальних і моральних претензій, у тому числі до ОСОБА_2 у зв'язку з видачею йому, як власнику житлового будинку та земельних ділянок, а також вивозом належних їй цінностей, особистих речей і майна, немає (а.с. 185, т. 2).
У подальшому ОСОБА_1 виразила сумнів щодо написання нею вказаної розписки. Проте згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 29 вересня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від 29 серпня 211 року від імені ОСОБА_1, розташований праворуч від рукописного запису «29 серпня 2011» -виконаний ОСОБА_1 (а.с. 202-209, т. 2).
Також суд вірно не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що вона не була обізнана про всі справи у зв'язку з тим, що їх вів її чоловік, оскільки вона власноруч та з власної волі надала своєму представникові повноваження на ведення її справ у судах.
За таких обставин, суди дійшли до правильного висновку про те, що позивачка звернулась до суду поза межами позовної давності, про застосування якої просили відповідачі, а тому позов задоволенню не підлягає.
Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків судів не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко
С.П. Штелик