іменем україни
07 вересня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л.,
КадєтовоїО.В., Мостової Г.І.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України Личаківського району м. Львова, Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька,
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди матері, зобов'язання до вчинення дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2015 року,
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України Личаківського району м. Львова, Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з відповідачем перебували у шлюбі та ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народився син -
ОСОБА_5, який після розірвання шлюбу постійно проживає з нею та перебуває на її утриманні. Вона має намір разом з дитиною в період з
14 серпня 2015 року по 28 серпня 2015 року поїхати до Турецької Республіки для відпочинку та оздоровлення, однак відповідач безпідставно відмовляється надати дозвіл на виїзд дитини за кордон та надати дозвіл на оформлення відповідних документів. Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, просила надати їй дозвіл або її офіційному представнику, без згоди батька дитини (ОСОБА_4.), оформляти документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення ним повноліття, надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України малолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період з 14 серпня 2015 року по 28 серпня 2015 року до Турецької Республіки - без згоди та супроводу батька ОСОБА_4 та надати їй дозвіл без згоди батька ОСОБА_4 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі території України малолітньому
ОСОБА_5 на вищезазначений період до Турецької Республіки.
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди матері, зобов'язання до вчинення дій.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з відповідачем перебували у шлюбі та ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народився син
ОСОБА_5, який після розірвання шлюбу постійно проживає з матір'ю.
ОСОБА_3 після розірвання шлюбу чинить перешкоди у спілкуванні з їх спільною дитиною та не надає дозвіл на виїзд дитини за кордон. Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України малолітньому ОСОБА_5 на період з 31 грудня
2015 року по 10 січня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 25 липня
2016 року до Італійської Республіки без згоди та супроводу матері
ОСОБА_3, надати дозвіл йому без згоди матері ОСОБА_3 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі території України малолітньому ОСОБА_5 на зазначений вище період до Італійської Республіки, зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в тимчасовому виїзді за межі території України його сина, шляхом безперешкодного надання дитини його батькові на час їх спільних закордонних поїздок, а також забезпечити надання всіх необхідних документів для оформлення поїздок на зазначений період до Італійської Республіки.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28 липня
2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині вимог про надання дозволу позивачу або її представнику, без згоди батька (ОСОБА_4.), оформляти документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення ним повноліття залишено без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої особи без згоди батька задоволено.
Надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України малолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період з 14 серпня 2015 року по 28 серпня 2015 року до Турецької Республіки без згоди та супроводу батька ОСОБА_4
Надано дозвіл ОСОБА_3 без згоди батька ОСОБА_4 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі території України малолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період з 14 серпня 2015 року по 28 серпня 2015 року до Турецької Республіки.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України малолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на період з 31 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року до Італійської Республіки без згоди та супроводу матері ОСОБА_3
Надано дозвіл ОСОБА_4 без згоди матері ОСОБА_3 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі території України малолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на період з 31 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року до Італійської Республіки.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди в тимчасовому виїзді за межі території України малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом безперешкодного надання дитини його батькові ОСОБА_4 на час їх спільних закордонних поїздок, а також забезпечення надання всіх необхідних документів для оформлення поїздок на період з
31 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року та з 01 липня 2016 року по
25 липня 2016 року до Італійської Республіки.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2015 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 липня 2015 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2015 року та залишити в силі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 липня
2015 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.
Однак із висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказаних вимог судом апеляційної інстанції не дотримано.
Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбних відносинах у них ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився син - ОСОБА_5 Після розірвання шлюбу 04 жовтня 2011 року малолітній ОСОБА_5 залишився проживати разом із матір'ю.
Між сторонами виник спір щодо тимчасового виїзду дитини за кордон для оздоровлення та відпочинку без згоди другого з батьків та оформлення відповідних документів для його виїзду на певний період.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини , іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 7 ст. 7 СК України).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», документами, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини. Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків.
З наведеного вбачається, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку у супроводі одного з батьків та при відсутності згоди другого з батьків, здійснюється на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Отже суд першої інстанції, з метою забезпечення гарантованих державою прав та інтересів дитини, взявши до уваги права та інтереси обох батьків, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону і яке, згідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 скасувати, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 липня 2015 року в цій частині залишити в силі. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді:О.І. Євтушенко Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова