Ухвала іменем україни 08 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі за участю прокурора засудженогоОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140090003811, за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 31 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодноразово засудженого, останнього разу за вироком Хустського районного суду Закарпатської області
від 09 листопада 2010 року за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
7 років 6 місяців.
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 31 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року, ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 09 листопада 2010 року й остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі у Личаківській виправній колонії № 30 УДПтСУ у Львівській області (м. Львів, вул. Шевченка, 156),
15 листопада 2014 року у невстановлений слідством час, спілкуючись по телефону з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_8 попросив останнього придбати наркотичні засоби «марихуану» та «субітекс». Після того як зазначена особа шляхом перекиду на територію колонії наркотичних засобів збула їх ОСОБА_6 , останній на невстановлений банківський рахунок перерахував 1200 грн;
17 листопада 2014 року приблизно о 08.10 год. ОСОБА_6 незаконно, з метою подальшого збуту придбав від невстановленої слідством особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін масою 0,024 г у виді 3-х таблеток та особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс масою (в перерахунку на суху речовину) 11,82 г.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення через істотні порушення кримінального процесуального закону, що, на його думку, полягають у порушенні порядку допиту залегендованого свідка.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, а неповнота досудового розслідування чи судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Твердження захисника про істотні порушення кримінального процесуального закону, які виразилися в порушенні судом першої інстанції вимог ст. 352 КПК України під час допиту залегендованого свідка
ОСОБА_9 , є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, відповідно до положень ст. 352 КПК України перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з'ясовує, чи отримав свідок пам'ятку про права та обов'язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.
При цьому ч. 9 цієї ж норми закону встановлено, що у виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов'язаний з'ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обґрунтованості відмовити у проведенні допиту свідка в порядку, визначеному цією частиною.
Як видно з матеріалів провадження, у тому числі і як було встановлено у результаті прослуховування звукозапису судового засідання від 22 травня 2015 року, рішення про допит залегендованого свідка ОСОБА_9 в режимі відеоконференції суд ухвалив за клопотанням прокурора, вислухавши думку учасників процесу з цього приводу.
При цьому необхідно зазначити, що позитивне чи негативне вирішення такого клопотання про допит свідка в режимі відеоконференції є правом суду і заперечення засудженого чи іншої сторони кримінального провадження проти такого порядку допиту може бути підставою, але не зобов'язує суд відмовити в задоволенні подібного клопотання.
Крім того, як було встановлено у результаті прослуховування аудіозапису судового засідання від 08 липня 2015 року в процесу допиту залегендованого свідка ОСОБА_9 суд ідентифікував його особу. Встановивши прізвище, ім'я та по-батькові, які зазначеній особі було присвоєно за легендою, надалі привівши його до присяги та попередивши про кримінальну відповідальність від давання показань, і попередивщи його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.
Разом із тим виявилися слушними посилання захисника на те, що судом не було прийнято вмотивованої ухвали щодо проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, оскільки суд прийняв рішення про задоволення такого клопотання прокурора на місці, не виходячи до нарадчої кімнати. Однак таке порушення, з огляду на положення ст. 412 КПК України не можна вважати істотним, оскільки воно з урахуванням фактичного виконання судом інших вимог ст. 352 КПК України не могло перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення (вирок).
Що стосується доводів сторони захисту про наявність провокації кримінального правопорушення з боку правоохоронних органів, то вони є голослівними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б викликали сумнів у законності проведення досудового розслідування.
Крім того, аналогічні доводи щодо незаконності засудження
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України були наведені в апеляційних скаргах засудженого та захисника і перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав. Ухвала апеляційного суду повністю відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, а також за сукупністю вироків є законним, обгрунтованим та відповідає положенням ст. 65 КК України щодо мети покарання.
Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та вимог закону України про кримінальну відповідальність, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, в ході перевірки матеріалів провадження в межах касаційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 31 липня
2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня
2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення
й оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ ОСОБА_1 _________________ ОСОБА_2 _________________ ОСОБА_3