"08" вересня 2016 р.Справа № 916/60/14
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
Суддів: Гладишевої Т.Я., Головея В.М.
Секретар судового засідання: Молодов В.С.
(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016р.)
За участю повноважних представників сторін:
від ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» - ОСОБА_3, за довіреністю № 466/14 від 25.09.14р;
від ТОВ «Істок-2001» - ОСОБА_2, за довіреністю № б/н від 06.08.2016р;
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» від 10 серпня 2016 року за вх. № 4170/16
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29 червня 2016 року
по справі № 916/60/14
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» від 01 червня 2016 року за № 2-2941/16
на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.
за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001»
про стягнення 3 473 115 грн. 74 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04 березня 2015 року у справі № 916/60/14 на користь ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» з ТОВ «Істок-2001» стягнуто за невиконання умов оплати за кредитним договором 3 473 115, 74 грн., яка складається з 2 932 996, 20 грн. - тіла кредиту, 348 290, 88 грн. - процентів, 169 837, 76 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 21 990, 90 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів та 68 820 грн. сплаченого судового збору.
23 березня 2015 року на виконання вказаного рішення суду Господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове.
01 червня 2016 року до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» (боржника) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2941/16 від 01 червня 2016 року) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник вказує на незаконність звіту оцінювача про незалежну оцінку майна № 690 щодо вартості нежилих приміщень боржника та рецензії на вказаний звіт оцінювача, здійснені в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 23 березня 2015 року у справі № 916/60/14.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29 червня 2016 року, прийнятому колегією судів у складі - головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Волкова Р.В. і ОСОБА_4, у задоволенні скарги відмовлено через недоведеність порушень з боку ДВС.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та задовольнити скаргу.
В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження по виконанню наказу № 916/60/14, виданого 23 березня 2015 року Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ «Істок-2001» на користь ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» заборгованості за генеральним кредитним договором від 08 лютого 2008 року № 010/01- 02/08-018 та укладенням на його підставі кредитним договором від 06 листопада 2009 року № 010/01-02/09-054 у розмірі 3 473 115, 74 грн. В ході примусового виконання державним виконавцем звернуто стягнення на майно боржника, а саме на нежилі приміщення (офіс) загальною площею 50, 6 кв.м, що знаходяться на першому поверсі 12-ти поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, які належать ТОВ «Істок-2001». Як зазначає скаржник, державним виконавцем було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості майна боржника. Згідно звіту оцінювача про незалежну оцінку майна № 690 від 03 грудня 2015 року вартість нежилих приміщень (офісу), загальною площею 50, 6 кв.м, що знаходяться на першому поверсі 12-ти поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, які належать ТОВ «Істок-2001», становила 1 185 100, 00 грн. ТОВ «Істок-2001» не погодилось із визначеною вартістю майна, у зв'язку з чим було призначено рецензування звіту. Згідно з рецензією ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» за вих. № 04-07/1 від 07 квітня 2016 року звіт має недоліки, які не вплинули на достовірність результату оцінки. Таким чином, визначена експертом ціна в сумі 1 185 100, 00 грн. є чинною. Проте, на думку скаржника, звіт оцінювача про незалежну оцінку майна № 690 від 03 грудня 2015 року та рецензія ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» за вих. № 04-07/1 від 07 квітня 2016 року про вартість нежилих приміщень (офісу), загальною площею 50, 6 кв.м, що знаходяться на першому поверсі 12-ти поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, які належать ТОВ «Істок-2001», є незаконними, необґрунтованими та складеними з порушеннями методології і приписів чинного законодавства України.
Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання, призначене на 08 вересня 2016 року, не з'явився., не скористався наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направив.
При цьому, 25 серпня 2016 року від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області через електронну пошту до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому відділ просить розглядати справу без їх участі.
Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
До початку розгляду справи представником ТОВ «Істок-2001» заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Вислухав доводи представників, судова колегія вважає за необхідне відхилити клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла наступників висновків.
Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно зі ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Як з'ясовано судом, виданий Господарським судом Одеської області 23 березня 2015 року наказ про примусове виконання рішення суду від 04 березня 2015 року по справі № 916/60/14 щодо стягнення з ТОВ «Істок-2001» на користь ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» заборгованості за генеральним кредитним договором від 08 лютого 2008 року № 010/01-02/08-018 та укладеним на його підставі кредитним договором від 06 листопада 2009 року № 010/01-02/09-054 у розмірі 3 473 115, 74 грн., яка складається з 2 932 996, 20 грн. - тіла кредиту, 348 290, 88 грн. - процентів, 169 837, 76 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 21 990, 90 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів та 68 820 грн. сплаченого судового збору був пред'явлений до виконання стягувачем до державної виконавчої служби. Так, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області при виконанні вказаного наказу суду в межах виконавчого провадження № 47166358 було звернуто стягнення на майно боржника, на нежилі приміщення (офіс), загальною площею 50, 6 кв.м, що знаходяться на першому поверсі 12-ти поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, та нежилі приміщення офісу № 401, загальною площею 183, 7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Палубна, 9/4.
Для оцінки описаного і арештованого майна боржника згідно актів опису арешту майна від 31 липня 2015 року, а також для визначення його ринкової вартості постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 47166358 від 03 серпня 2015 року призначено ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні.
Згідно звіту оцінювача ПП «Центр незалежної експертизи» про незалежну оцінку майна № 690 від 03 грудня 2015 року вартість нежитлових приміщень (офісу) загальною площею 50, 6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, які належать ТОВ «Істок-2001», становить 1 185 100, 00 грн. ТОВ «Істок-2001» не погодилось із визначеною вартістю майна, у зв'язку з чим було призначено рецензування звіту. Згідно з рецензією ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» за вих. № 04-07/1 від 07 квітня 2016 року звіт має недоліки, які не вплинули на достовірність результату оцінки. Таким чином, визначена експертом ціна в сумі 1 185 100, 00 грн. є чинною.
Згідно звіту оцінювача ПП «Центр незалежної експертизи» про незалежну оцінку майна № 675 від 26 листопада 2015 року вартість майна - нежилих приміщень офісу № 401, загальною площею 183,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Палубна, 9/4, становить 3 070 000, 00 грн. Як зазначає скаржник, ТОВ «Істок-2001» погодилось з вартістю майна, проте стягувач заперечував проти звіту, у зв'язку із чим постановою державного виконавця від 18 грудня 2015 року було призначено ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» для рецензування звіту та зазначено, що у разі негативного висновку оціночної компанії надати письмовий висновок з питань визначення ринкової вартості арештованого майна. Згідно рецензії оцінювача ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» вих. № 12-30/2 від 30 грудня 2015 року вказаний звіт має недоліки, які вплинули на достовірність оцінки, та може бути використаний з метою, вказаною у звіті, тільки після усунення вказаних недоліків. Після цього на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25 січня 2016 року ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» склало звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилих приміщень офісу № 401, загальною площею 183, 7 кв.м, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Палубна 9/4, які належать ТОВ «Істок-2001», згідно з яким вартість вказаних приміщень станом на 03 березня 2016 року склала 1 225 000, 00 грн.
05 травня 2016 року Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області листом за вих. № 09.1-6579/В-9 повідомив ТОВ «Істок-2001» про наявність рецензії від 07 квітня 2016 року за вих. № 04-07/1 на звіт оцінювача про незалежну оцінку нежилих приміщень (офісу), загальною площею 50, 6 кв.м, що знаходяться на першому поверсі 12-ти поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, які належать ТОВ «Істок-2001». Вказаний лист було отримано боржником 18 травня 2016 року, про що є відмітка в повідомленні про вручення поштового відправлення. Також звіт оцінювача ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» про незалежну оцінку майна - нежилих приміщень офісу № 401, загальною площею 183, 7 кв.м, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Палубна, 9/4, які належать ТОВ «Істок-2001», було направлено боржнику листом від 04 травня 2016 року за вих. № 09.1-6555/В-6 та отримано ТОВ «Істок-2001» 18 травня 2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Не погоджуючись з вказаними звітами про оцінку вартості майна боржника, останній звернувся до суду з даною скаргою.
Згідно з ч. ч. 2-5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Відповідно до положень вказаного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Таким чином, приписи наведених норм законодавства надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.
Отже, враховуючи положення вказаних норм, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) та рецензія на такий звіт по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань.
Разом з тим, оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, а також рецензія на такий звіт не є актами державного чи іншого органу та не можуть бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначені документи не є нормативними правовими актами, оскільки вони не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права та неодноразово не застосовуються; не є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), оскільки вони не породжують права та обов'язки.
Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження») є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження» (п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
Таким чином, сторона виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду саме в процесуальному порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України.
Проаналізувавши зміст апеляційної скарги, судова колегія вважає доводи скаржника необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно звіту оцінювача ПП «Центр незалежної експертизи» № 690 від 03 грудня 2015 року вартість нежитлових приміщень (офісу) загальною площею 50, 6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, які належать ТОВ «Істок-2001», становить 1 185 100, 00 грн.
Проте, на думку скаржника, звіт оцінювача про незалежну оцінку майна № 690 від 03 грудня 2015 року та рецензія ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» за вих. № 04-07/1 від 07 квітня 2016 року про вартість нежилих приміщень (офісу), загальною площею 50, 6 кв.м, що знаходяться на першому поверсі 12-ти поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, які належать ТОВ «Істок-2001», є незаконними, необґрунтованими та складеними з порушеннями методології і приписів чинного законодавства України.
Однак, скаржник в поданій скарзі не зазначає, в чому полягають порушення методики проведення оцінки, не наводить докази на підтвердження своєї позиції.
До того ж згідно рецензії ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» № 04-07/1 від 07 квітня 2016 року, призначеної за клопотанням боржника, звіт про оцінку відповідає вимогам правових актів по оцінці майна, однак має недоліки, які не вплинули на достовірність результату оцінки.
Також скаржник, не погоджуючись з вказаною рецензією вказує, що в рецензії не вказані, які саме недоліки має звіт, а також рецензія не містить висновку щодо повноти зібраної інформації, достатність її для проведення оцінки майна та розкриття у звіті.
Вказані доводи скаржника суд вважає безпідставними, оскільки в рецензії № 04-07/1 від 07 квітня 2016 року на другій сторінці в абз. 4, 5 та 6, які мають заголовок «По звіту наявні зауваження», перелічені конкретні недоліки, допущені в звіті про оцінку. Крім цього, на сторінці 2 рецензії абз. 9 «Висновок про зібрані виконавцем вихідні данні» зазначено, що обсяг зібраних даних достатній для вирішення поставленої задачі.
Крім того, скаржник просить скасувати звіт оцінювача ТОВ ОФ «Інюг-експертиза» про незалежну оцінку майна від 03 березня 2016 року, за яким вартість нежилих приміщень офісу № 401, загальною площею 183, 7 кв.м, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Палубна, 9/4, які належать ТОВ «Істок-2001», становить 1 225 000, 00 грн., оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, складеним із порушеннями методології та приписів чинного законодавства України. Між тим у вказаній частині скарги знов не зазначено ані норм законодавства, яким не відповідає вказаний звіт, ані доказів на підтвердження цього.
При цьому судом не встановлено будь-яких порушень державним виконавцем при застосування до виниклих правовідносин ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», тому суд вважає, що визначення вартості майна боржника було проведено належним чином. Адже, необхідною умовою для призначення рецензії звіту про оцінку майна є незгода саме з результатами оцінки, а результатом оцінки є визначена вартість майна. Результатом рецензії звіту про оцінку також є визначення вартості оцінюваного майна шляхом перевірки правильності проведеної оцінки. Оскільки, як встановлено судом, боржник не погодився з вказаною у звіті оцінювача ПП «Центр незалежної експертизи» про незалежну оцінку майна № 690 від 03 грудня 2015 року вартість нежитлових приміщень (офісу) загальною площею 50, 6 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 108, відповідно державним виконавцем правомірно було призначено рецензування вказаного звіту.
Крім того скаржником не доведено, що державним виконавцем здійснено реалізацію вищевказаного арештованого майна в ході виконавчого провадження № 47166358, з використанням саме вартості нежилих приміщень вказаних у звіті про незалежну оцінку майна № 690. Тобто, на думку суду, порушення прав та інтересів скаржника (боржника) у даному випадку ще не відбулось. Адже з урахуванням вказаних у рецензії недоліків мала бути здійснена повторна оцінка щодо визначення вартості вказаних нежилих приміщень.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи вищевикладені обставини та відсутність порушень вимог законодавства з боку органу державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 23 березня 2015 року по справі № 916/60/14, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 п. 1, 106, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» від 10 серпня 2016 року за вх. № 4170/16 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29 червня 2016 року по справі № 916/60/14- залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови підписано 09.09.2016р.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя Т.Я. Гладишева
Суддя В.М. Головей