Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" вересня 2016 р.Справа № 922/2717/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків
до Глибоцької сільської ради, с. Глибоке
про стягнення коштів в розмірі 170 847,41 грн.
за участю :
Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність №880 від 30.12.2015 року;
Представник відповідача - не з"явився;
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Глибоцької сільської ради (відповідач) про стягнення 170 847,41 грн., з яких:
- сума основного боргу за період з січня 2015 року по грудень 2015 року за Договором №25/Т15 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти від 23 березня 2015 року - 98 259,73 грн.;
- 3 % річних, які нараховані за період з 16.02.2015 року по 08.08.2016 року за прострочення оплати заборгованості за період з січня 2015 року по грудень 2015 року - 4 481,41 грн.;
- інфляційні втрати, які нараховані за період з лютого 2015 року по травень 2016 року за прострочення оплати заборгованості з січня 2015 року по грудень 2015 року - 45 375,33 грн.;
- пеня, яка нарахована за період з 16.11.2015 року по 15.07.2016 року по 15.07.2016 року за прострочення оплати заборгованості за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року - 22 730,94 грн..
Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 562,71 грн..
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/2717/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 вересня 2016 року.
30 серпня 2016 року позивач з супровідним листом (вх. №28253) надав до суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також додаткові докази в обгрунтування своєї правової позиції, які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 05 вересня 2016 року, позовні вимоги підтримував у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, однак, 05 вересня 2016 року факсом до суду надійшло клопотання Глибоцької сільської ради (вх.№28835) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тимчасовою непрацездатністю у зв"язку із хворобою представника відповідача.
Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з наступного.
Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Так, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Водночас, у п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Разом з тим, клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів, якіб підтверджували викладені в ньому обставини, а також доказів, які б підтверджували неможливість заміни тимчасово непрацездатного представника. За таких обставин, суд дійшов висновку, що хвороба представника відповідача не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді.
Крім того, суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання), проте, документів в обгрунтування своєї правової позиції відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено. З урахуванням викладеного, оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
23 березня 2015 року між Глибоцькою сільською радою (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (теплопостачальна організація) був укладений Договір №25/Т15 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати в 2015 році Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на потреби опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби (пара), якість яких відповідає діючим Нормам та СНіПам (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 3.1. ціна цього Договору становить: 1500,91 грн. за 1 Гкал, в тому числі ПДВ 250,75;
Вартість теплової енергії, що постачається Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору становить 211 833,33 грн., ПДВ 42 366,67 грн., усього 254 200,00 грн. і Вартість цього Договору можу бути зменшена за взаємною згодою Сторін.
Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п. 4.4. Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що остаточний рахунок за спожиту теплову енергію відповідач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
На виконання умов Договору позивач поставив теплову енергію в приміщення споживача (дитячий садок), що знаходиться за адресою: с. Стрілеча Харківської області, вул. Молодіжна, 22, що підтверджується актами виконаних робіт та підписаним відповідачем актом про включення теплової енергії (арк.с. 22-27).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з січня 2015 року по грудень 2015 року було спожито теплову енергію на суму 388 258,40 грн., однак, в порушення умов Договору, фактично сплачено лише 289 998,67 грн., таким чином у Глибоцької сільської ради утворилась заборгованість перед Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" у розмірі 98 259,73 грн.
Судом встановлено, що сума боргу за надані послуги з теплопостачання за Договором №25/Т15 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти від 23 березня 2015 року у розмірі 98 259,73 грн. підтверджується вищезазначеними актами виконаних робіт та Актом звірки взаєморозрахунків за 01.01.2015 року - 21.08.2016 року, підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін, наданими позивачем до матеріалів справи. Доказів щодо погашення вказаної суми відповідачем до суду не надано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 98 259,73 грн. правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за Договором №25/Т15 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти від 23 березня 2015 року, просить стягнути з останнього 3% річних у розмірі 4 481,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 45 375,33 грн. та пеню у розмірі 22 730,94 грн..
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, здійснивши власний розрахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3%, суд зазначає, що нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" є обгрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства України, а відтак, підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 22 730,94 грн. пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.2.3. Договору, у разі несвоєчасного виконання відповідачем (споживачем) розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.
Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок пені, нарахованої ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на підставі п. 4.2.3. Договору №25/Т15 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти від 23 березня 2015 року та встановлено, що він не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню в розмірі 22 730,94 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір в розмірі 2562,71 грн. на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Глибоцької сільської ради (адреса: 62410, Харківська область, Харківський район, селище Глибоке, вул. миру, буд. 1; ідентифікаційний код 04396638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (адреса: 61018, м. Харків, вул. Балакірєва, буд. 3; ідентифікаційний код 31555944) суму основного боргу за Договором №25/Т15 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти від 23.03.2015 року в розмірі 98 259,73 гривень, 3 % річних за прострочення оплати заборгованості в розмірі 4 481,41 гривнь, інфляційні втрати в розмірі 45 375,33 гривень, пеню в розмірі 22 730,94 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 562,71 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_2
Справа № 922/2717/16.