36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.09.2016 Справа № 917/1102/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер", 030038, м. Київ, вул. Ямська, 8
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 39600, АДРЕСА_1
про стягнення суми основного боргу, курсової різниці, інфляційних, 30% річних, пені
Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору розглядається позов про стягнення з відповідача 2585432,98 грн за договором поставки товару, з яких: 620536,30 грн - сума основного боргу, 726027,47 - курсова різниця, 338863,82 грн - 30% річних, 485750,41 грн - пеня, 410254,98 грн - інфляційні.
29.08.2016 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 620 536,30 грн основного боргу, 726 027,47 грн курсової різниці, 320 808,77 грн - 30 % річних та 476 887,45 грн пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір виходячи з нової ціни позову, а саме: про стягнення з відповідача 620 536,30 грн основного боргу, 726 027,47 грн курсової різниці, 320 808,77 грн - 30 % річних та 476 887,45 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання". Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
31.03.2014 ТОВ "Агрохім-Партнер" та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уклали договір поставки товару №29.
Згідно з п. 1.1 даний договір визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив та/або насіння) на умовах відстрочення платежу (товарного кредиту).
Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.
Згідно з п. 2.2. даного договору, всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.
Загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані в період дії даного договору (п. 2.3. договору).
Пункт 3.1. договору вказує, що Товар може передаватися Покупцю партіями.
Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до Покупця після передачі Товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом Покупцем Товару (п. 4.7. договору).
На виконання умов договору відповідачу поставлено Товар на загальну суму 814 575,76 грн, що підтверджується видатковою накладною №341 від 05.05.2014 на суму 620 536,30 грн.
Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що оплата товару проводить наступним чином: 20% від вартості товару (що фактично становить 124107,26 грн.) оплачується покупцем в строк до 07.04.2014, 80% від вартості товару (що фактично становить 496 429,04 грн) оплачується покупцем в строк до 01.10.2014.
Проте, відповідач не здійснив оплату за Товар в строк та на умовах, вказаних в пункті 5.4. договору.
Отже, заборгованість відповідача складає 620536,30 грн.
Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого Товару, і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 620536,30 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.2. договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ПК України дійшли згоди про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років (п. 8.3. договору).
Сторони, відповідно ст. 259 ЦПК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання договору.
За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 476887,45 грн пені за період 02.10.2014 - 21.06.2016.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Пунктом 8.6. договору встановлено, що сторони згідно з п. 2 ст. 625 України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за неправомірне користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Нарахування 30% річних, інфляційних здійснено на суму 320 808,77 грн з 02.10.2014 по 21.06.2016.
Суд задовольняє позов в частині стягнення з відповідача 338 863,82 грн - 30% річних та 410254,98 грн інфляційних.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 726 027,47 грн курсової різниці.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти па день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначні у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Відповідно до додатків №1, 2 до договору, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:
S = (A1/A2)*B, де S - ціна товару на момент проплати; В - ціна товару на момент підписання даного договору, А2 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору; А1- курс долара США до гривні, що встановлений міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.
Згідно додатків № 1, 2 курс долара США до гривні становить 11,50 грн за 1 долар США. Станом на 21.06.2016 курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні становив 24,91 грн за 1 долар США.
Таким чином, розмір курсової різниці становить 726027,47 грн.
Вимога позивача про стягнення курсової різниці є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: 39600, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (адреса для листування: 03038. м. Київ. вул. Ямська, 8, п/р 26004410805500 в AT “УКРСИББАНК”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 38397547) - 620536,30 грн основного боргу, 726027,47 грн курсової різниці, 320808,77 грн - 30% річних 476887,45 грн пені, 382 556,14 грн інфляційних, 38800,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Д.М. Сірош