06.09.16р. Справа № 904/6790/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська МО України, м.Дніпро
про стягнення 71 205, 07 грн.
Суддя Мілєва І.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н 01.09.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 3140 від 31.08.2016р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська МО України про стягнення 71 205,07 грн., з яких: 59 850,93 грн. - основний борг, 8 222,33 грн. - пеня, 626,18 грн. - 3% річних, 2 505,63 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2015/ТП-БО-04209 від 07.09.2015р., в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 16.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 06.09.2016р.
05.09.2016р. відповідач подав до суду відзив, в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Також у відзиві відповідач зазначив, що принципово не заперечує проти сплати основного боргу, який виник за час дії основного договору між сторонами щодо газового опалення службового приміщення, але при винесенні рішення суду просить зменшити розмір штрафних санкцій (пеню).
У судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
07.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник), Публічним акціонерним товариством по газифікації "Дніпропетровськгаз" (газорозподільне підприємство) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська МО України (споживач) було укладено договір № 2015/ТП-БО-04209 (далі - договір).
Постачальник постачає природний газ (згідно з Державним класифікаторам продукції та послуг ДК 016-2010 код. 06.20.1 Газ природний) (далі - газ) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).
Передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку галу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору (п. 1.2. договору).
Газорозподільне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачеві, забезпечує розподіл газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску. Взаємовідносини між постачальником та газорозподільним підприємством у частині розподілу газу до пунктів призначення регулюються окремим договором на розподіл природного газу, укладеним між постачальником та газорозподільним підприємством (п. 1.3. договору).
За одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов: температура газу (І) = 20 градусів за Цельсієм, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа) (п. 2.1. договору).
Облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами користування та Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006 року за № 67/11941, та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його розподілу (п. 2.2. договору).
За підсумками розрахункового періоду споживач протягом двох робочих днів підписує та скріплює печаткою з газорозподільним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу, у двох примірниках один з яких повертає газорозподільному підприємству. Акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (п. 2.5. договору).
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, або ненадання письмової обґрунтованої підмови від його підписання до 04 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого (протранспортованого) газу встановлюється відповідно до даних газорозподільного підприємства (п. 2.5.3. договору).
Договірні обсяги постачання газу споживачеві наводяться у додатку 3 до договору (п. 3.1. договору).
Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитою (протранспортовпного) газу за розрахунковий період, підписаного споживачем та газорозподільним підприємством відповідно до пункту 2.5 розділу II договору (п. 3.6. договору).
Постачальник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником постачальника та скріплені печаткою постачальника (п. 3.7. договору).
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта прийому-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 3.8. договору).
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 07 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюється відповідно до даних постачальника та газорозподільного підприємства (п. 3.8.3. договору).
Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 3.9. договору).
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. цього розділу, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (п. 4.4. договору).
Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.5. договору).
Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу визначену згідно з розділом IІІ договору (п. 4.5.1. договору).
Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду (п. 4.6. договору).
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.6.1. договору).
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6.2. договору).
Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачам та акта приймання-передачі газу протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін (п. 4.9. договору).
Постачальник зобов'язується виконувати умови договору; забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором (п. 5.1.1. та п. 5.1.2. договору).
Постачальних має право отримувати від споживача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі IV договору (п. 5.2.1 договору).
Споживач зобов'язується: виконувати умови договору; дотримуватись дисципліни споживання газу; оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (п. 5.3., п. 5.3.1, п. 5.3.2. та п. 5.3.3. договору).
Газорозподільне підприємство зобов'язується виконувати умови договору (п. 5.5.1. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України (п. 6.1. договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).
Усі зміни та доповнений до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами сторін та скріплюються їх печатками(п. 10.2. договору).
30.12.2015р. сторони підписали додаткову угоду № 3 до договору (а.с. 15), в якій у зв'язку з набранням чинності нових нормативно-правових актів у сфері функціонування ринку природного газу, якими встановлюється новий порядок взаємодії сторін договору, сторони дійшли згоди внести наступні зміни до договору: з преамбули та по змісту договору виключити сторону під назвою - "Газорозподільне підприємство" з усіма її правами, обов'язками та відповідальністю, які зазначені в договорі. Відповідно до вимог підпункту 10.1.1 договору сторони дійшли згоди з 31.12.2015 року викласти пункт 10.1 договору у наступній редакції: " 10.1. Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Сторонами досягнуто згоди, що в силу положень частини 3 статті 63 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме: з " 01" липня 2015 року."
29.01.2016р. сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору (а.с. 16), в якій сторони дійшли згоди: з 01.01.2016 року викласти пункти 4.2 договору в наступній редакції: " 4.2. Ціна за 1000,00 куб. м природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на його транспортування і розподіл становить 6 398,00 грн., крім того ПДВ 20%: ОСОБА_1 на транспортування природного газу магістральними (або газовидобувними) трубопроводами за 1000,00 куб. м природного газу становить 144,80 грн., крім того ПДВ 20%. Всього за 1000,00 куб. м природного газу з урахуванням тарифу на його транспортування - 6 542,80 грн., Крім того ПДВ - 20% - 1 308,56 грн., разом за 1000,00 куб. м - 7 851,36 грн.". Відповідно до вимог підпункту 10.1.1 договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.03.2016 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми цього договору, а саме: 8 950,55 грн., у т. ч. ПДВ - 20%; доповнити пункт 1 додатку 3 до договору підпунктом 1.1 у наступній редакції: " 1.1. Постачальник здійснює з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 1,140 тис, куб. м, у тому числі по місяцях та кварталах (тис. куб. м):
Місяць Обсяг
Січень 1,140
Лютий 0
Березень 0"
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, за період з січня 2016 року по березень 2016 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 59 850,93 грн., про що свідчать підписані сторонами та скріплені їх печатками акти приймання-передачі:
- № ДОЗ00004875 від 31.01.2016р. на суму 27 668,20 грн. з ПДВ (а.с. 17);
- № ДОЗ00006991 від 29.02.2016р. на суму 17 186,63 грн. з ПДВ (а.с. 18);
- № ДОЗ00012770 від 31.03.2016р. на суму 14 996,10 грн. з ПДВ (а.с. 19).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений природний газ не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 59 850,93 грн.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати заборгованості за поставлений природний газ в сумі 59 850,93 грн. відповідач не надав.
05.09.2016р. відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що принципово не заперечує проти сплати основного боргу, який виник за час дії основного договору між сторонами щодо газового опалення службового приміщення.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 59 850,93 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 222,33 грн., 3 % річних у розмірі 626,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 505,63 грн.
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.2. договору).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено, що розмір пені та 3 % річних розраховано вірно.
Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.
Позивачем при розрахунку не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до здійсненого судом розрахунку розмір інфляційних втрат:
- на суму заборгованості за січень 2016р. за період з березня 2016р. по червень 2016р. включно становить 1 225,77 грн., однак позивач у доданому до позовної заяви розрахунку вказує інфляційне збільшення заборгованості за січень 2016р. у розмірі 1 167,87 грн., оскільки суд не виходить за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума, що вказана позивачем у розрахунку;
- на суму заборгованості за лютий 2016р. за період з квітня 2016р. по червень 2016р. включно становить 583,71 грн.;
- на суму заборгованості за березень 2016р. за період з травня 2016р. по червень 2016р. включно має місце дефляція - 15,03 грн.
Враховуючи вищевикладене, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 736,55 грн.
Відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафних санкцій (пеню).
Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З наведеного вбачається, що господарському суду надано право на зменшення розміру пені у взаємозв'язку (сукупністю) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру пені, однак право на звільнення від сплати пені господарському суду Господарським процесуальним кодексом не надано.
Відповідач зазначає, що на нього покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин та міськрайвійськоматів Дніпропетровського гарнізону, в т.ч. Томасівського РВК в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису. На цей час фінансування з Держбюджету проводиться в дуже обмеженому режимі і не регулярно. Згідно бюджетного законодавства відповідач має право здійснювати видатки (витрачання) коштів лише згідно затвердженого кошторису. Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу взяття зобов'язань та сплата коштів на видатки, які не мають кошторисних призначень містять склад бюджетного правопорушення; кошторисом КЕВ не передбачена оплата за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.
Зважаючи на те, що розмір пені не є надмірно великим, а також ступінь виконання зобов'язання (несплата основного боргу в повному обсязі), врахувавши, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковість випадку, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір пені.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 435,99 грн., з яких: 59 850,93 грн. - основний борг, 8 222,33 грн. - пеня, 626,18 грн. - 3% річних, 1 736,55 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 14,88 грн. (1,08 %), на відповідача - 1 363,12 грн. (98,92 %).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська МО України (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 39572642) 70 435,99 грн., з яких: 59 850,93 грн. - основний борг, 8 222,33 грн. - пеня, 626,18 грн. - 3% річних, 1 736,55 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська МО України (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 39572642) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 363,12 грн., про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.09.2016р.
Суддя ОСОБА_3