ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.08.2016Справа №910/11362/16
За позовом фізичної особи-підприємця Страшко Сергія Олександровича
до відповідачів:
1. Військову частину НОМЕР_1
2. Міністерства оборони України
про стягнення 395 886,90 грн.
Суддя: Шкурдова Л.М.
Представники:
від позивача - Соколовська О.В. за договором № 02/10-01 про надання адвокатом правової допомоги від 02.10.14 р.;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - Полтєв Є.О. - представник за довіреністю
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом фізичної особи-підприємця Страшко Сергія Олександровича до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про стягнення 395 886,90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 року порушено провадження у справі №910/11362/16.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за Договорами №46, №47, №50, №51 про закупівлю товарів за державні кошти.
Відповідач-2 проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що між позивачем та відповідачем-2 відсутні договірні відносини, правовідносини у даній справі не регулюються приписами статті 5 Закону України «Про господарську діяльністю у Збройних Силах України», а відтак заборгованість у відповідача-2 перед позивачем відсутня.
Клопотання Міністерства оборони України про залучення до справи іншого відповідача військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) задоволенню судом не підлягає з огляду на те, що Міністерство оборони України не надало доказів правонаступництва військової частини НОМЕР_2 по відношенню до військової частини НОМЕР_1 .
У судовому засіданні 30.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Враховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача-1 про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача-1, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача-1.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
14.10.2013 року між фізичною особою-підприємцем Страшко Сергієм Олександровичем (продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №46 від 14.10.2013 року (далі - Договір №46).
14.10.2013 року між фізичною особою-підприємцем Страшко Сергієм Олександровичем (продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №47 від 14.10.2013 року (далі - Договір №47).
21.10.2013 року між фізичною особою-підприємцем Страшко Сергієм Олександровичем (продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №50 від 14.10.2013 року (далі - Договір №50).
22.10.2013 року між фізичною особою-підприємцем Страшко Сергієм Олександровичем (продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №51 від 14.10.2013 року (далі - Договір №51).
Відповідно до п.1.1. Договорів продавець зобов'язався поставити покупцю товари, зазначені в Специфікації, а замовник - прийняти й оплатити товари.
Пунктами 3.1 Договорів погоджено ціну товару.
Згідно з п.4.1. Договорів розрахунки за фактично поставлений товар проводяться після надання рахунку-фактури та підтверджуючих документів виконання зобов'язання у термін 30 календарних днів.
Згідно з пунктами 6.1.1 і 6.4.1 Договорів покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар, а продавець - отримувати плату за поставлені товари.
Судом встановлено, що згідно договору №46 від 14.10.2013 року продавцем поставлено покупцю товар на суму 54 930,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №27 від 16.10.2013 року; згідно договору №47 від 14.10.2013 року продавцем поставлено покупцю товар на суму 70 429,25 грн, що підтверджується видатковою накладною №33 від 21.10.2013 року; згідно договору №50 від 21.10.2013 року продавцем поставлено покупцю товар на суму 30 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №34 від 23.10.2013 року; згідно договору №51 від 22.10.2013 року продавцем поставлено покупцю товар на суму 21 210,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №36 від 25.10.2013 року.
Продавцем виставлено покупцю рахунки на оплату отриманого товару:рахунок на оплату №1 від 25.10.2013 року на суму 54 930,00 грн, рахунок на оплату №2 від 25.10.2013 року на суму 70 429,25 грн, рахунок на оплату №3 від 25.10.2013 року на суму 30 000,00 грн, рахунок на оплату №4 від 25.10.2013 року.
Як зазначає позивач товар оплачений не був, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять доказів того, що на виконання умов Договорів відповідачем-1 з позивачем були повністю проведені розрахунки за поставлений ним товар, в зв'язку з чим неоплаченим залишився товар на загальну суму 176 569,25 грн.
Наявність заборгованості в розмірі 176 569,25 грн за поставлений згідно з умовами Договорів товар підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.10.2013 року, підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача-1.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань позивач в позовній заяві просить стягнути 157 371,65 грн - інфляційні втрати за загальний період з 16.11.2013 року по 16.06.2016 року.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунок позивача інфляційних втрат, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 157 371,65 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до п. 1 Указу Президента "Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України" Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про господарську діяльність У Збройних Силах України" суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Законом України "Про Збройні сили України", зокрема ст. 6 визначено, що органи військового управління, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України дислокуються на території держави або тимчасово за її межами відповідно до завдань оборони, стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України з урахуванням військово-адміністративного поділу території України та соціально-економічних умов районів дислокації.
У відповідності до ст. 14 "Про Збройні сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Статтею 15 Закону визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Збройних Сил України може здійснюватися додатково за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Фінансування витрат Міністерства оборони України на виконання завдань, до яких можуть залучатися з'єднання, частини і підрозділи Збройних Сил України, визначених частиною третьою статті 1 цього Закону, здійснюється Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів, що виділяються у встановленому законом порядку на виконання цих завдань, або додаткових коштів (надходжень).
На виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2014р. №Д-322/1/5 "Про передислокацію військових частиі (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України з тимчасово окупованої території автономної Республіки Крим та міста Севастополь", Плану тимчасової передислокації військовго частин Збройних Сил України з території Автономної Республіки Крим, затвердженого Міністерством оборони України 02 квітня 2014 року, відповідно до наказу командувача Військово-Морських Сил ЗСУ від 12.05.2014р. №1 «Про передислокацію військових частиь (підрозділів), установ та організацій Військово-Морських Сил ЗСУ з тимчасово окуповано території АРК та міста Севастополь» Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з 31 липня 2014 року тимчасово передислоковано на фонди Миколаївського військового ліцею військове містечко №5 міста Миколаїв.
Жодних доказів які б підтверджували факт правонаступництва військової частини НОМЕР_1 чи наявності у неї необхідних коштів, бюджетного фінансування для здійснення своєї діяльності та проведення розрахунків з кредиторами Міністерством оборони України надано не було, а тому враховуючи те, що Військову частину НОМЕР_1 передислоковано, а в подальшому прийнято рішення про розформування, виконання зобов'язань за Договорами покладається саме на Міністерство оборони України - центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та який здійснює нагляд за діяльністю Збройних Сил України, діяльністю всіх структурних підрозділів, частин, формувань тощо.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог за рахунок Міністерства оборони України.
В задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 слід відмовити з огляду на відсутність вимог до останнього.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 62 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем до матеріалів справи долучено Договір про надання адвокатом правової допомоги від 02.10.2014 року №02/10-01, укладений між позивачем та адвокатом Соколовською О.В. та Додаток №1 до Договору.
На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 62 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію від 27.03.15р.
З протоколів судового засідання вбачається, що адвокат Соколовська О.В., яка діє на підставі Свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю №3819 від 30.07.2009р., представляла інтереси позивача у даній справі. Таким чином, враховуючи співрозмірність винагороди за адвокатські послуги обсягам наданих послуг, доведеність факту надання адвокатом адвокатських послуг позивачу, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 33 395,00 грн.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь фізичної особи - підприємця Страшко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 176 569 (сто сімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 25 коп - суми основного боргу, 157 371 (сто п'ятдесят сім тисяч триста сімдесят одну) грн 65 коп - інфляційні втрати, 5 009 (п'ять тисяч дев'ять) грн 11 коп - витрати по сплаті судового збору та 33 395 (тридцять три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн 00 коп - витрати позивача на послуги адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Шкурдова
Повне рішення складено: 05.09.2016