05 вересня 2016 р.
Справа № 902/1618/15
за позовом:Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м.Київ, вул.Артема, 60)
до:Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" (23600, Вінницька область, м.Тульчин, вул.Полковника Ганжі, 16)
про стягнення заборгованості 35 260 300,04 грн.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Судді Говор Н.Д.
ОСОБА_1
Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.
Представники
позивача : ОСОБА_2
відповідача : не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" про стягнення заборгованості 35260300,04 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 19166663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12777780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,52 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу в розмірі 776480,33грн; пеня за прострочення заборгованості по відсотках в розмірі 176517,00 грн.
Ухвалою суду від 16.12.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1618/15 з призначенням судового засідання на 12.01.2016 року.
Ухвалою суду від 12.01.2016 року розгляд справи відкладено на 28.01.2016 року в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
Ухвалою суду від 28.01.2016 року зупинено провадження у справі та призначено у справі № 902/1618/15 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, буд. 6, м. Київ, 03057).
14.06.2016 року справа № 902/1618/15 разом з висновком експерта № 2625/2626/16-45 від 31.05.2016 року повернута до господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 14.06.2016 року суддею було поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.06.2016 року.
На підставі заяви судді Яремчука Ю.О. від 24.06.2016 року, розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 24.06.2016 року для розгляду справи № 902/1618/15 створено колегію у складі: головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів: Банасько О.О., Білоус В.В.
Ухвалою суду від 24.06.2016 року колегією суддів прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 11.08.2016 року.
11 серпня 2016 р. до голови суду ОСОБА_3 надійшла службова записка судді Яремчука Ю.О. з проханням ввести до складу судової колегії інших суддів для розгляду справи № 902/1618/15, оскільки судді Банасько О.О. та Білоус В.В. в період з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р. перебувають у відпустках .
Розпорядженням керівника апарату суду від 11.08.2016 року на підставі автоматизованої системи авторозподілу зі складу колегії суддів виведено суддів Банасько О.О. та Білоуса В.В. та введено до складу колегії суддів Говор Н.Д. та Мельника П.А.
Ухвалою суду від 11.08.2016 року колегією суддів було прийнято справу до провадження з призначенням судового засідання на 05.09.2016 року.
В судове засідання призначене на 05.09.2016 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
При цьому, 05.09.2016 року від представника відповідача надійшло клопотання ( № 159 від 05.09.2016 року) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідачем не було отримано копію висновку судового експерта.
Суд з'ясував думку представника позивача відносно даного клопотання.
Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив.
Суд, заслухавши думку представника позивача, відхиляє вищезазначене клопотання, як необґрунтоване.
Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.05.2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Фуд», було укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію № 76-01-14.
У відповідності до п. 1.1. договору, Банк відкриває Позичальникові невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 38333333,18 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно із графіком зниження ліміту кредитної лінії ( додаток № 1 до договору) з кінцевим строком погашення до 27 травня 2016 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.
Для обліку коштів, що надаються за рахунок кредитних лінії Банк відкриває позичковий рахунок № 2063.1189589.001, код банку 300937.
Згідно із пунктом 2.4. договору Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти Банку згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії ( додаток № 1 до цього договору) з кінцевим строком погашення в строк, що вказаний в п.1.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Між сторонами було погоджено, що Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:
а) 20,0% (двадцять процентів) річних за період з дня надання кредиту строком до 31 березня 2015 р.;
25,0% (двадцять п'ять процентів) річних за період з 01 квітня 2015 р. до терміну повернення кредиту - до 27.05.2016 року;
b) у разі порушення Позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії (Додаток 1 до кредитного договору), 37,5 % (тридцять сім цілих п'ять десятих процентів) річних від суми невиконання своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини) кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом;
c) 37,5 % (тридцять сім цілих п'ять десятих процентів) річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в пункті 1.1. Кредитного договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п. 4.5., 6.1. Кредитного договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
Проценти сплачуються шляхом їх перерахування платіжним дорученням на рахунок Банку № 2068.6.189589.001, код банку 300937. ( п.п. 3.1.,3.2. договору)
Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).
Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому наступає строк повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього Договору.
Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору Банк має право достроково вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за увесь період користування кредитом до настання терміну, що вказаний в п. 1.1. кредитного договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити усі проценти протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання вимоги Банку, у випадку порушення будь-яких умов цього договору, в тому числі і щодо несплати або прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, порушень інших умов кредитного договору, а також якщо Позичальник в період дії цього Договору припускався порушення договірних зобов'язань перед Банком по будь-яких інших договорах.
Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної.
Між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 1 від 01.12.2014 року.
Даною додатковою угодою № 1 від 01.12.2014 року виклали підпункт b) пункту 8.3 Кредитного договору в новій редакції: b) з 01.12.2014 р. і надалі щомісячно на період дії цього договору забезпечити зарахування щомісячної виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) в національній та іноземній валюті на поточні рахунки, відкриті Позичальником в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», у розмірі не менше 8,48% від загальних надходжень на рахунки в банках.; Підпункт с) пункту 8.3. договору виключити.
Як видно з наявних доказів, які наявні в матеріалах справи Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кошти в розмірі та на умовах Кредитного договору, а саме: 38 333 333,18 грн., що стверджується меморіальним ордером № 175241988 від 29 травня 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.79 Т.1).
Натомість Відповідач, свої зобов'язання за Кредитними договорами в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість. З матеріалів справи видно, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості, що стверджується платіжними дорученнями та випискою банку, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с. 54-78, а.с 80-115 Т.1).
23.10.2015 року Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про погашення боргу, яка останнім отримана 12.11.2015 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи та яка залишена без задоволення.
Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутись з позовом до суду про стягнення боргу, а саме: заборгованості по кредиту в сумі 19 166 663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12777780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,52 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу в розмірі 776480,33 грн.; пеня за прострочення заборгованості по відсотках в розмірі 176517,00 грн.
Як видно з матеріалів справи, 14 червня 2016 року до господарського суду Вінницької області надійшов висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 2625/2626/16-45 від 31.05.2016 року. В якому зокрема зазначено, що за результатами дослідження наданих документів розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, складений згідно умов договору про не відновлювану кредитну лінію № 76-01-14 від 28.05.2014 року до додаткової угоди до нього станом на 03.12.2015 року документально підтверджується щодо: строкової заборгованості по кредиту в сумі 19 166 663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12777780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,53 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу розрахунково підтверджується в розмірі 776480,33 грн.; пеня за прострочення заборгованості по відсотках розрахунково підтверджується в розмірі 176517,00 грн. Одночасно зазначено, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, пені станом на 03.12.2015 року відповідає умовам договору про не відновлювану кредитну лінію № 76-01-14 від 28.05.2014 року, додатковій угоді до нього, та підтверджується.
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт наявності у позичальника перед позивачем заборгованості, а саме строкової заборгованості по кредиту в сумі 19166663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12777780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,52 грн. підтверджується матеріалами справи та висновком експерта по судово-економічній експертизі № 2625/2626/16-45 від 31.05.2016 року.
Окрім суми основного боргу, позивачем було заявлено до стягнення 776480,33 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу та 176517,00 грн. пеня за прострочення заборгованості по відсотках.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 776480,33 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу та 176517,00 грн. пеня за прострочення заборгованості по відсотках не виявив помилок, що зокрема також стверджується висновком експерта по судово-економічній експертизі № 2625/2626/16-45 від 31.05.2016 року, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (23600, Вінницька область, м.Тульчин, вул.Полковника Ганжі, 16; код ЄДРПОУ 35438742) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м.Київ, вул.Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) заборгованість по кредиту в сумі 19 166663,18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в сумі 12777780,00 грн.; строкової заборгованості по відсоткам в сумі 178320,01 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам в сумі 2184539,52 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу в розмірі 776480,33грн; пеня за прострочення заборгованості по відсотках в розмірі 176517,00 грн.; 182700,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.
Повне рішення складено 08 вересня 2016 р.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Судді Говор Н.Д.
ОСОБА_1
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (23600, Вінницька область, м.Тульчин, вул.Полковника Ганжі, 16)