Справа № 22 -ц/796/7938/2016 року Головуючий у 1-й інстанції: Фаркош Ю.А.
Доповідач - Чобіток А.О.
01 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - судді Чобіток А.О..
суддів - Крижанівської Г.В., Немировської О.В.
при секретарі - Субчаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка», третя особа : Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» про визнання незаконним звільнення, зобов»язання відновити становище, яке існувало до звільнення позивача шляхом скасування рішення та наказу про звільнення, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні , -
У листопаді 2014 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що 12.04.2012 року був призначений на посаду Голови правління Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укоопспілка». З 18.07.2014 року відповідно до наказу №111 к/тм від 17.07.2014 року вибув у чергову оплачувану відпустку терміном на 84 календарних дні (з урахуванням невикористаних попередніх відпусток),тобто до 10.10.2014 року включно, що було узгоджено із головою Спостережної ради Повним С.М.. Проте відповідачем не було виплачено йому відпускні, які повинні були перераховані на картковий рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ АБ «Укоопспілка» і куди щомісячно перераховувалася його заробітна плата. У липні 2014 року під час отримання готівки з карткового рахунку у банкоматі він отримав відмову у здійсненні операції. Йому також не було здійснено виплату державної соціальної допомоги по тимчасовій втраті працездатності протягом 10 днів під час перебування у відпустці з 23.07 до 01.08 2014 року.
Після виходу 10.10.2014 року на роботу він подав заяву про звільнення з займаної посади з 13.10.2014 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, тобто з підстав невиконання відповідачем законодавства про працю і в цей час йому стало відомо про рішення Спостережної ради банку від 17.07.2014 року щодо відсторонення його від виконання обов»язків Голови правління банку з 18.07.2014 року.
Посилаючись на те, що відсторонення його від посади відбулося без його відома та присутності, без наведення жодної законної підстави,позивач просив розірвати трудовий договір і припинити трудові правовідносини між ним та банком на підставі ч.3ст.38 КЗпП України,зобов»язати Спостережну раду банку ухвалити рішення про його звільнення за цією статтею, виплатити всі належні йому суми при звільненні та видати трудову книжку.
Після неодноразових уточнень своїх вимог,позивач просив визнати незаконним його звільнення з посади Голови правління банку за рішенням Спостережної ради банку від 14.11. 2014 року за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України,скасувавши зазначене рішення та наказ №141к/тр від 17.11.2014 року про його звільнення з вказаних підстав та стягнути з відповідача на його користь не менше 638 082,23 грн.,а саме: 144886,85 грн. заробітної плати за час відпустки, 67750,16 грн. лікарняних,38 779,96 грн. компенсації за невикористану відпустку,447 665,26 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позов. Зазначає,що суд припустився однобічної оцінки доказів наданими сторонами,що призвело до неправильного вирішення спору.
Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб,що з»явився в судовому засіданні,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що позивач 12.04.2012 року був призначений на посаду голови правління Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укоопспілка».
З 18.07.2014 року відповідно до наказу №111 к/тм від 17.07.2014 року позивач вибув у чергову оплачувану відпустку терміном на 84 календарних дні (з урахуванням невикористаних попередніх відпусток) до 10.10.2014 року включно.
По виходу з відпустки 10.10.2014 року ним було подано заяву на ім»я Голови Спостережної ради банку про звільнення з займаної посади з 13.10.2014 року у зв»язку з порушенням банком термінів виплати заробітної плати. Заявою датованою також 10.10.2014 року ним було повідомлено відповідача про те, що за час перебування у черговій відпустці він хворів з 23.07 по 01.08.2014 року включно, про що надав листок непрацездатності, в зв»язку з чим він має право на продовження відпустки на 10 календарних днів та на оплату періоду непрацездатності і просив врахувати зазначене під час здійснення з ним остаточного розрахунку при звільненні з 13.10.2014 року.
Рішенням Спостережної ради ПАТ «Акціонерний банк «Укооспілка» від 14.11.2014 року застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин у період з 21.07.14 до 17.10.14 включно та звільнено 18.07.2014 року за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
В наказі №141 к/тр про припинення трудового договору (контракту), дата складання якого 17.11.2014 року, зазначено звільнити з 18 липня 2014 року ОСОБА_1 за прогули без поважних причин п.4 ст.40 КЗпП України,підстави: рішення спостережної ради (протокол № 45 від 14.11.2014 року,Акти про відсутність на роботі працівників від 01.08.2014р.№ 6, від 01.09.2014 р.№ 7, від 01.10.2014 р № 8, від 03.11.2014 р. № 9, лист Банку від 17.10.2014 р. № 1532/10 з поясненнями ОСОБА_1).
З даним позовом до суду позивач звернувся 06 листопада 2014 року, тобто до його звільнення за прогули, в зв»язку з не розглядом його заяви про звільнення за ст.38 КЗпП України та не виплатою відповідачем всіх належних йому сум при звільненні відповідно ст.116 КЗпП України.
Оскільки під час розгляду справи відповідачем були надані вищезазначені рішення Спостережної ради банку від 14.11.2014 року та наказ №141 к/тр про звільнення позивача за прогули з 21.07.по 17.10.14 року,останній просив також визнати його звільнення з вказаних підстав незаконним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності позивача на робочому місці з 21.07. по 10.10 2014 року доведений актами, складеними відповідачем у вказаний період та витягом із журналу обліку робочого часу і не оспорюється представником позивача. Оскільки в табелі обліку робочого часу за вказаний період відсутні дані про перебування позивача у відпустці, відсутній запис про це і у особовій картці позивача та наказ про його відпустку, суд прийшов до висновку про те, що позивач не з»являвся на роботу протягом 84 календарних днів без поважних причин, а також відсутні підстави для задоволення його вимог в частині стягнення з відповідача належних йому сум при звільненні.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції,оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону,який регулює правовідносини, які виникли між сторонами.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір,укладений на невизначений строк,а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу(в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1, займаючи посаду Голови правління банку та діючи в межах своїх повноважень,17 липня 2014 року видав наказ №111 к/тм «Про відпустку»,в якому зазначив, що відбуває у щорічну основну та додаткову відпустки тривалістю 84 календарних днів з 18 липня 2014 р. по 10 жовтня 2014 р. включно та на час відпустки виконання обов»язків Голови правління банку покладає на ОСОБА_3, начальника управління інвестиційної діяльності,члена правління банку, з наданням йому повноважень, прав та обов»язків Голови правління в обсягах визначених Статутом АБ «Укооспілка» (а.с.4).
Як пояснив позивач дане питання було узгоджено з Головою Спостережної ради ПовнимС.М. і наказ ним був скерований до відповідних служб банку.
За весь час відпустки його не було повідомлено відповідачем про відсторонення від виконання обов»язків Голови правління за рішенням Спостережної ради банку від 17.07.2014 року та надання пояснень щодо його відсутності на роботі з 21.07.2014 року по 10.10.2014 року.
Свідок ОСОБА_4 підтвердила в судовому засіданні наявність наказу про відпустку ОСОБА_1 Голови правління банку, в якому вона працювала юрисконсультом. Цей наказ їй було скеровано Головою правління для подальшого його оформлення службами банку,який вона віддала в.о. Голови правління ОСОБА_3. В подальшому вона була свідком знищення цього наказу працівником банку, прізвища якого вона не пам»ятає, в присутності ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_5 також підтвердив, що йому як працівнику банку працюючому на посаді начальника служби безпеки,було відомо про відпустку Голови правління ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 18.07.2014 року і він був ознайомлений з наказом про його відпустку в силу виконання своїх службових обов»язків.
Колегія суддів вважає показання вказаних свідків правдивими та достовірними,оскільки вони узгоджуються з іншими обставинами по справі та не спростовані відповідачем у установлений законом спосіб.
Крім то з матеріалів справи вбачається, що протягом відсутності позивача на роботі у вказаний період не з»ясовувалися причини його відсутності протягом тривалого часу.
Ні в суді першої інстанції,ні в суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував цієї обставини.
Вказана обставина, свідчить про те,що відповідач був обізнаний щодо перебування позивача у відпустці протягом 84 календарних днів у вказаний період та погоджувався з його законністю і будь-яких дій щодо його оспорювання в установленому законом порядку не здійснював.
В зв»язку з цим надані відповідачем акти про відсутність позивача на роботі у вказаний період , відсутність даних про відпустку позивача у табелі виходу на роботу працівників банку, такого ж запису у особовій картці позивача про перебування його у відпустці, колегія суддів вважає штучно створеними доказами на підтвердження намірів відповідача вважати зазначену відсутність позивача на роботі прогулами, а тому не можуть розцінюватися належними та допустимими доказами,як це передбачено ст.ст.58,59 ЦПК України.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідач звільнив позивача за прогули після того, як останній зажадав звільнення в зв»язку з невиконанням відповідачем трудового законодавства, а саме: невиплатою заробітної плати та інших належних йому сум, подавши заяву 10.10.2014 року та після звернення до суду з вказаних підстав, що розцінюється як ухилення відповідача від відповідальності за дотримання чинного трудового законодавства в період знаходження позивача у відпустці.
Так відповідач не оплатив позивачу щорічну та додаткову відпустки, відмовив у оплаті періоду його тимчасової непрацездатності по листку непрацездатності та грошової компенсації за невикористану відпустку,а також заблокував його картковий рахунок, на який перераховувалася його заробітна плата, що встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним факт не виконання відповідачем законодавства про працю стосовно позивача при вказаних обставинах, що дає підстави для зміни формулювання звільнення позивача з роботи відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України.
З урахуванням висновків звіту ТОВ Аудиторська фірма «Контроль-Аудит» від 18 грудня 2014 року щодо належних позивачу виплат у зв»язку із його звільненням з роботи,з посади Голови правління в ПАТ АБ «Укоопспілка» (а.с.58-72),які відповідачем не спростовані, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню,оскільки відповідач в березні 2015 року перерахував позивачу 165547,24 грн. компенсації (а.с.93).
Таким чином з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку у розмірі 18 118 грн.81 коп.,невиплачені лікарняні в розмірі 67750 та середній заробіток за час затримки розрахунку з 14.10.2014 року по 21.01.2015 року ,тобто до запровадження тимчасової адміністрації в АБ «Укооспілка» (а.с.129) у розмірі 447 665,26 грн.. Також підлягає стягненню і судовий збір у доход держави відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України у розмірі 8 696,52 грн..
Керуючись ст.ст. 304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове , яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» та вважати його звільненим за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 17 листопада 2014 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 18 118 грн. 81 коп. , невиплачених лікарняних в розмірі 67750,16 грн. , 447 665 грн.26 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» в доход держави судовий збір у розмірі 8 696,52 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -