м. Вінниця
07 вересня 2016 р. Справа № 802/423/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Господарського суду Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Господарського суду Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.02.2016 року вона звернулась до Господарського суду Вінницької області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати з 26.10.2014 року відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року) та відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг державного службовця, надбавка за виконання важливої роботи, надбавка за високі досягнення у роботі, надбавка за вислугу років тощо), та щомісячних премій. Однак листом від 26.02.2016 року за № 06-27/71/16 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті заробітної плати, посилаючись на те, що нарахування та виплата заробітної плати, в тому числі і встановлення посадових окладів працівникам апарату суду, здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Тільки після внесення відповідних змін до вищевказаного нормативно-правового акту, а саме з 09.09.2015 року, були встановлені нові посадові оклади працівникам апарату суду. Відмову відповідача у здійсненні перерахунку і виплаті заробітної плати ОСОБА_1 вважає протиправною і такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а тому звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
У позовній заяві позивач заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач також подав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Водночас позиція відповідача по суті спору наведена у письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких він посилається на те, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції, в тому числі Господарський суд Вінницької області, фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у межах річної суми видатків, передбачених державним бюджетом на поточний фінансовий рік, в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Тому відповідач може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці. Оскільки з 26.10.2014 року по 08.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не вносились, а Законами України "Про Державний бюджету України на 2014 рік" та "Про Державний бюджету України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч. 1 ст. 147 цього ж закону у редакції з 28.03.2015 року не було передбачено, Господарський суд Вінницької області не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівникам апарату суду, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці працівників, у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, в тому числі і позивачу. Просить врахувати аналогічну правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року у справі № 21-172а16, від 13.07.2016 року у справі № 21-1488а16 та від 13.07.2016 року у справі № 21-1888а16.
Представник третьої особи у судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін та третьої особи в порядку письмового провадження.
Встановлено, що ОСОБА_1 працює у Господарському суді Вінницької області з 18.12.2006 року та в спірний період перебувала на посаді помічника судді.
22.02.2016 року позивач звернулась до голови Господарського суду Вінницької області Баранова М.М. із заявою про здійснення перерахунку та виплату заробітної плати з 26.10.2014 року відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року) та відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг державного службовця, надбавка за виконання важливої роботи, надбавка за високі досягнення у роботі, надбавка за вислугу років тощо), та щомісячних премій.
Листом від 26.02.2016 року № 06-27/71/16 відповідач повідомив заявницю про відсутність правових підстав для перерахунку її заробітної плати та виплати заборгованості.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року на підставі положень п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України було зупинено провадження у цій адміністративній справі до прийняття Верховним Судом України рішення у справі № 820/4653/15 за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, про проведення перерахунку заробітної плати, оскільки висновки Верховного Суду України, надані у рішенні за результатами розгляду справи № 820/4653/15, повинні враховуватись при розгляді цієї справи у будь-якій судовій інстанції, адже стосуватимуться аналізу законодавчих актів та правовідносин, які є ідентичними до тих, що розглядаються у даній адміністративній справі.
Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
Постановою Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі № 820/4653/15 постанову Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 року в частині визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області здійснити відповідний перерахунок і виплату скасовано, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року у цій частині залишено в силі. В решті рішення суду касаційної інстанції залишено без змін.
При цьому Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ "Про Державний бюджету України на 2014 рік" та № 80-VІІІ "Про Державний бюджету України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 147 цього ж закону (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Більше того, аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року у справі № 820/4648/15 та від 13.07.2016 року у справі № 818/3372/15.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 17, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені законом.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене суд вважає доведеними доводи відповідача про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
В силу положень ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів понесення судових витрат у цій справі, пов'язаних із залученням свідків чи проведенням судових експертиз, питання про їх стягнення з позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна