05 вересня 2016 року , о 16:45 годині,Справа № 808/2463/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,
за участю секретаря Передерій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя
справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА»
до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що Запорізька митниця ДФС (далі - митниця, відповідач 1) неправомірно відмовила ДСС в наданні до ГУДКСУ у Запорізькій області (далі - відповідач 2) висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014 у розмірі 69498,96 гривень, мотивувавши відмову тим, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/2969/15 виконано в повному обсязі, а до заяви на повернення додаються документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Проте така відмова суперечить нормам чинного законодавства, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, визнано протиправними рішення митниці, якими визначено більший розмір митних платежів, аніж зазначені декларантом. В даному судовому рішенні зазначено, що позивачем з самого початку були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом (ціною угоди).
Позивач просить визнати неправомірною бездіяльність митниці щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014 у розмірі 69498,96 та зобов'язати надати такий висновок.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх, виходячи з викладених в позові підстав.
Представник митниці в судовому засіданні позов не визнає, зазначивши в запереченнях, що тільки після того, як митний орган прийме рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, з'являється надміру сплачена сума платежів. Встановлена судами неправомірність рішення про коригування митної вартості не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних та інших платежів у зазначеному ним розмірі. Просить відмовити в позові.
Представник ГУДКСУ у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, надавши письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначив, що, оскільки відповідного висновку про повернення позивачу помилково або надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 69498,96 гривень від відповідача 1 не надходило, то й підстави для перерахування коштів у ГУДКСУ у Запорізькій області відсутні. Просить суд врахувати при розгляді справи надані пояснення й розгляд справи проводити за відсутності представника ГУДКСУ у Запорізькій області.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з метою митного оформлення партії товару, поставленого підприємством Steinweg-Handelsveem B.V., ПАТ «Дніпроспецсталь» подано до митниці вантажну митну декларацію №112030000/2014/022113 від 11.12.2014 (а.с. 11), в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту). Згідно з поданою ВМД, митні платежі повинні становити 141519,16 гривень ввізного мита (графа 47 даної ВМД).
12.12.2014 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000286/1, яким здійснено коригування заявленої митної вартості товару та визначено її за резервним методом, також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00344.
У зв'язку із прийняттям вказаного рішення позивач подав нову митну декларацію №112030000/2014/022182, відповідно до якої розмір сплаченого ввізного мита склав 211247 гривень. Позивач у повному обсязі сплатив митні платежі, у зв'язку із чим оформлення товару було здійснено й випущено у вільний обіг за ВМД №112030000/2014/022182.
Водночас, не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, й постановою суду від 02.09.2015 у справі №808/2969/15 задоволено позов ПАТ «Дніпроспецсталь», визнано протиправними та скасовано вищевказані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації. Постанова суду набрала законної сили 15.12.2015 (а.с.25-28).
Листом №171/1-61 від 09.02.2016 ПАТ «Дніпроспецсталь» звернулось до Запорізької митниці із заявою, в якій, із посиланням на положення Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митого органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007, просив повернути на розрахунковий рахунок підприємства надмірно сплачені до бюджету грошові кошти за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014 у розмірі 69498,96 гривень. До вказаної заяви були додані відповідні документи, згідно переліку, наведеному у ній, в тому числі платіжне доручення №50857 від 12.12.2014 на суму 2300000 гривень про перерахування митних платежів (а.с. 29).
Однак, листом №216/11/08-70-25 від 19.02.2016 митниця надала відповідь, що рішення суду від 02.09.2015 виконано в повному обсязі, тому підстави для повернення надмірно сплачених платежів за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014 відсутні (а.с.34-35).
Приписи ч.1 ст. 301 Митного кодексу України передбачають, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 301 МК, у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. А згідно з ч. 3 цієї статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Так, згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Судом встановлено, що ПАТ «Дніпроспецсталь» було подано до митниці ВМД №112030000/2014/022113 від 11.12.2014, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту), згідно з якою митні платежі повинні становити 141519,16 гривень ввізного мита (графа 47 даної ВМД). Проте, митницею прийнято рішення №112030000/2014/000286/1 від 12.12.2014 про коригування митної вартості, у зв'язку із чим позивачем подано нову митну декларацію №112030000/2014/022182, відповідно до якої розмір ввізного мита склав 211247 гривень.
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі сплатив митні платежі, у зв'язку із чим оформлення товару було здійснено й випущено у вільний обіг за ВМД №112030000/2014/022182. Документальним підтвердженням сплати митних платежів є долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень № 50750 від 11.12.2014 та №50857 від 12.12.2014 (а.с.31-32). Тобто, різниця між заявленою декларантом митною вартістю і, відповідно, митними платежами за нею та визначеною митним органом становить 69498,96 гривень.
Як зазначалося вище, судовими рішеннями у справі №808/2969/15 визнано протиправними та скасовані вищевказані рішення та картка відмови. При цьому в рішенні суду зазначено про те, що декларантом під час митного оформлення товару були подані всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснена декларантом сплата митних платежів в розмірі 69498,96 гривень, на підставі рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, яке в подальшому було скасовано у судовому порядку, фактично є переплатою митних платежів.
Положення п. 43.1. ст.43 ПК передбачають, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Суду позивачем надана довідка СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС №3740/10/28-04-07-01-011 від 31.08.2016 про відсутність у ПАТ «Дніпроспецсталь», станом на 31.08.2016, податкового боргу зі сплати податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС.
Пунктом 43.3 ст. 43 ПК визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під № 1097/14364 (далі - Порядок № 618), цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абз.абз. 1, 2, 12 п. 1, пп. 2, 3, 4 р. ІІІ Порядку № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи та напрям перерахування коштів.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5 та 6 розділу ІІІ вказаного Порядку, визначений наступний порядок розгляду заяви платника: заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником або заступником керівника митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.
Згідно з п. 7 р. ІІІ цього ж Порядку, висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Пункт 11 розділу ІІІ Порядку № 618 передбачає, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
З огляду на викладене, суд вважає, що повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів, є обов'язком цих митних органів, встановленим вищезазначеними нормами Податкового й Митного кодексів, Порядку № 618.
Приписами Порядку №618 передбачено, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплаченого податку може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати. Між тим, митниця ані в запереченнях, ані під час судового засідання не зазначила конкретних підстав для такої відмови.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач, дотримуючись вищезазначених вимог, звернувся до митниці із заявою про повернення надмірно сплачених коштів на загальну суму 69498,96 гривень й додав до заяви весь необхідний перелік документів, визначений Порядком № 618. За таких умов, відповідно до пункту 43.5 ст.43 ПК, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви повинен був підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів мав здійснити повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Однак, митницею висновок не підготовлено, а надано відповідь про відмову в поверненні коштів у зв'язку із відсутністю підстав для їх повернення з Державного бюджету України, внаслідок чого не відбулося повернення позивачу надмірно сплачених коштів.
Зазначена відповідь митниці, на думку суду, є необґрунтованою, оскільки в ній не конкретизовані підстави для неповернення коштів й ненадання висновку, а тому її не можна вважати законною. Більш того, в судовому засіданні представник митниці взагалі не зміг перелічити підстави, які слугували обґрунтуванням відмови в наданні ГУДКСУ висновку. Таким чином, за наявності рішень судів, якими визнано протиправними та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів та заяви позивача, поданої до митниці у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище нормами, тому така бездіяльність митного органу є протиправною.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення позивачу з бюджету надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014 у розмірі 69498,96 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині позов необхідно задовольнити.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання митниці прийняти висновок про повернення позивачеві вказаної суми на надати його для виконання до відповідача 2, суд зазначає наступне.
Статтею 27 Митного кодексу України визначено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 (номер в ЄДРСР 52934283), «митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.
Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, «висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів».
Суд, виходячи з вищенаведеного, не вбачає підстав для відступлення від вказаної правової позиції Верховного Суду України, й зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 255 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
В даному випадку, після винесення рішення про коригування митної вартості товару та оформлення декларантом нової ВМД за ціною, скоригованою митним органом, проставлянням митним органом відповідних відміток митне оформлення є завершеним. Тому винесення митним органом в рамках вказаного митного оформлення будь-яких рішень вже є неможливим та законодавчо не врегульовано.
З огляду на це суд вважає, що саме судовим рішенням у справі №808/2969/15 було встановлено правомірність визначення декларантом митної вартості товару за ціною контракту, оскільки митна вартість товару може бути визначена двома способами - або у митній декларації, або рішенням митниці. Рішення митниці вказаними судовими рішеннями були скасовані, відповідно, залишається митна вартість, встановлена декларантом в первинній митній декларації.
Вказане судове рішення у справі №808/2969/15 є чинним, а тому, згідно з вимогами статті 14 КАС України, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Але судом встановлено, що митниця протиправно ухиляється від надання висновку казначейству для повернення надміру сплачених позивачем платежів. Тому суд вважає, що вірним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання митниці до виконання закону, оскільки завданням суду при вирішенні справи є вирішення публічно-правого спору й прийняття рішення.
Оскільки Запорізька митниця неправомірно ухиляється від надання висновку про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, згідно з положеннями Порядку № 618, то належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання її прийняти та подати до відповідача 2 висновок про повернення позивачеві вказаної суми надмірно сплачених митних платежів.
Враховуючи наявність в матеріалах справи документальних підтверджень сплати ПАТ «Дніпроспецсталь» митних платежів за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Отже, скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача. Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати, та лише у зв'язку з відсутністю відповідного механізму у законодавстві позивач не може реалізувати своє право на повернення цих коштів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності неповернення позивачу переплати ввізного мита за вищевказаною ВМД в вказаному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 2756 гривень (платіжне доручення №13893 від 30.06.2016 (а.с.3).
Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд
позов задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України публічному акціонерному товариству «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» надмірно сплачених митних платежів за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014 у розмірі 69498 (шістдесяти дев'яти тисяч чотирьохсот дев'яносто восьми) гривень 96 копійок.
Зобов'язати Запорізьку митницю ДФС прийняти висновок про повернення ПАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» надмірно сплачених митних платежів за ВМД №112030000/2014/022182 від 12.12.2014 у розмірі 69498 (шістдесяти дев'яти тисяч чотирьохсот дев'яносто восьми) гривень 96 копійок та надати цей висновок для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.
Присудити на користь ПАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС судові витрати у розмірі 2756 (двох тисяч семисот п'ятдесяти шести) гривень.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш