29 серпня 2016 року Справа № 808/2298/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_1
до: державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Людмили Олександрівни
про: скасування рішення,-
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3 (довіреність №414 від 14.06.2016)
від відповідача - Нікітенко Л.О. (паспорт серії НОМЕР_1 від 11.01.2001)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Людмили Олександрівни про скасування рішення від 08.07.2016 № 30385323 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та зобов'язання вчинити дії по проведенню державної реєстрації прав позивача на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою від 29.07.2016 судом, на підставі ст.ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі №808/2298/16 та призначено судове засідання на 17.08.2016. Розгляд справи було відкладено на 29.08.2016.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та з підстав, викладених у позові просила задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позову вказувала, що державний реєстратор в порушення вимог ст. 16 та 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" незаконно відмовила в реєстрації права власності на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності на вказане домоволодіння раніше ні за ким не було зареєстроване, про що свідчить довідка, надана ТОВ ЗМБТІ від 16.10.2015р. № 9156.
Позивачем державному реєстратору прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради подано заяву та документи для реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_1.
Але державний реєстратор прав не визнала Протокол виконкому, як документ, що підтверджує правомірність користування земельною ділянкою під спірним житловим будинком АДРЕСА_1, та відмовила у державній реєстрації, а тому, позивач вважає безпідставною відмову у реєстрації права власності та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. Надав суду письмові заперечення та зазначив, що рішення про відмову у реєстрації права власності позивачу є обґрунтованим, оскільки земельна ділянка, на якій розташована будівля не приватизована на даний час, державний акт на право власності не видавався, державна реєстрація прав не здійснювалась. Земельна ділянка за вказаною адресою віднесена до земель комунальної власності.
У судовому засіданні 29.08.2016, судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови і оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
На виконання приписів ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".
Перевіривши наявні матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом встановлено, що 04.07.2016 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою - АДРЕСА_1.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Людмила Олександрівна 08.07.2016 прийняла Рішення № 30385323 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, посилаючись на відсутність у ОСОБА_1 речового права на земельну ділянку, а також офіційного присвоєння адреси, яке б містило прізвище саме ОСОБА_1, а не інших колишніх користувачів домоволодіння.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень І Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22,06.2011 № 703, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.
Згідно п.1, 3 ст.16 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому законом порядку.
Частиною 2 ст.9 Закону державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Постановою Кабінету Міністрів України пунктом 16 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" №703 від 22.06.2011 визначено осіб, які можуть звертатись із заявою про державну реєстрацію права власності та інших речових прав.
Так, для реєстрації права власності із заявою звертається власник або уповноважена ним особа, яка пред'являє органові державної реєстрації документ, що підтверджує її повноваження.
Відповідно до п.9 Порядку заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу, а у разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації, нотаріусові також документ, що підтверджує її повноваження.
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, згідно приписів Порядку, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Пунктом 23 даного Порядку зазначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно п.1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 554"Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури".
На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.
Таким чином, для проведення державної реєстрації надається технічний паспорт форми відповідно до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Як свідчать матеріали справи, позивач зазначає в позовній заяві, що право власності на будинок № 15 по вул..Теплохідній в м.Запоріжжя не зареєстровано.
В технічному паспорті на нерухоме майно від 20.10.2015 р., складеному Приватною науково-виробничою фірмою "Стойіндустрія-Л" зазначено, що до складу домоволодіння за вказаною адресою, яке розташоване на земельній ділянці площею 600 кв.м., входять будівлі та споруди 1952 року забудови: літ. Б житловий будинок площею 59,5 кв.м.; козирок до Б площею 1 кв.м.; літ. Г літня кухня площею 9,3 кв.м.; літ. З та М сараї, площею 13,9 та 3,4 кв.м.; літ.Н вбиральня площею 3,6 кв.м.; літ.П навіс площею 34,4 кв.м.; літ.пгпогріб з шийкою площею 3,6 та 2,7 кв.м.; № 1 та 2 паркани площею 53,1 та 12,9 кв.м.; № 3 ворота площею 5,1 кв.м.; № 4 хвіртка площею 1,5 кв.м.; № 5 водопровід; 1 замощення площею 30 кв.м.
Знос станом на дату проведення інвентаризації становить: житлового будинку 57%, літньої кухні 81%, сараїв 64 та 37% відповідно.
Разом з тим, з копії технічного паспорту, виготовленої ПП "Науково-виробнича фірма "Строй індустрія-Л" 10.12.2015 р. встановлено, що ОСОБА_1 є лише замовником технічної інвентаризації спірного будинку.
З протоколу № 46 засідання виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 15.10.1953 вбачається, що спірне домоволодіння в той час мало адресу вул..Теплохідна, 15 і цьому домоволодінню була виділена земельна ділянка, площа якої складає 608 кв.м.
Земельна ділянка, закріплена за домоволодінням, не приватизована на даний час, державний акт на право власності не видавався, державна реєстрація прав не здійснювалась. Земельна ділянка за вказаною адресою віднесена до земель комунальної власності.
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у справі № 336/1503/16-ц, за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності за набульною давність, встановивши, що реєстрація права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, не проводилась та врахуючи те, що за змістом ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю може виникнути лише на чуже майно, відмовив в задовленні позовних вимог.
Приймаючи до уваги, приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд вважає, що будинок АДРЕСА_1 не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою - АДРЕСА_1, враховуючи вищезазначене та керуючись ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2011 № 703 державним реєстратором було прийнято вмотивоване рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки позивачем не було надано документів, за якими можна встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Згідно п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними зібраними у справі доказами, а тому є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Людмили Олександрівни про скасування рішення від 08.07.2016 № 30385323 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та зобов'язання вчинити дії по проведенню державної реєстрації прав позивачка на нерухоме майно, за адресою : АДРЕСА_1 відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко
постанова не набрала законної сили
Суддя О.М. Нечипуренко