06 вересня 2016 року 12 год. 40 хв. Справа № 808/1655/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
за участю секретаря Рибакової М.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просить:
1) визнати, що звернення ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я від 08.02.2016, до ГУ Держпраці у Запорізькій області від 19.04.2016, розглянуті ГУ Держпраці у Запорізькій області листами-відповідями від 31.03.2016 №08/03.5-04/1439, від 26.04.2016 № 08/02.9-05 з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян» та визнати їх нечинними;
2) зобов'язати ГУ Держпраці у Запорізькій області розглянути звернення ОСОБА_1 від 08.02.2016 та від 19.04.2016 з дотриманням всіх вимог Закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування позову зазначає, що надані на письмові звернення від 08.02.2016 та 19.04.2016, відповіді, які оформлені листами від 31.03.2016 №08/03.5-04/1439, від 26.04.2016 № 08/02.9-05 є необ'єктивними, неповними та немотивованими, у зв'язку із чим розглянуті в порушення Закону України «Про звернення громадян».
В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також позивач пояснила, що її звернення до Міністерства охорони здоров'я України від 08.02.2016 розглянуто по суті Департаментом охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, про що останнім надана відповідь 25.03.2016, з якою позивач згодна. Вважає, що її звернення до Міністерства праці та соціальної політики України, яке по суті розглянуто ГУ Держпраці у Запорізькій області, розглянуто відповідачем необ'єктивно, отримана відповідь є неповною та немотивованою
Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи до 16.09.2016, у зв'язку із перебуванням головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області Рахубної Інни Вікторівни у відпустці та неможливістю забезпечити явку іншого уповноваженого представника від управління. Враховуючи, що зазначене клопотання підписано представником за довіреністю Є.М. Кондратенко, який згідно з приписами статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України також є законним представником відповідача, та відповідно має повноваження на безпосереднє представництво відповідача в суді, суд прийшов до висновку, що представник відповідача не прибув до суду без поважних причини, у зв'язку з чим, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_1 з 02.07.2014 працює завідувачем кабінету «Довіра», лікарем - інфекціоністом, який є спеціалізованим структурним підрозділом Андріївської Центральної районної лікарні Бердянської районної ради Запорізької області, що підтверджується Витягом з наказу № 127-К від 02.07.2014 (а.с.13).
08.02.2016 позивач звернулась до Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України з письмовим зверненням, в якому позивачем зазначено про порушення прав медичних працівників кабінету «Довіра» Андріївської Центральної районної лікарні Бердянської районної ради Запорізької області та ОСОБА_1 безпосередньо щодо підвищення оплати праці на 60 відсотків, що передбачено пунктом 2 додатку 4 наказу Міністерства охорони здоров'я від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», а також щодо надання додаткової щорічної відпустки 18 календарних днів.
Листом ГУ Держпраці у Запорізькій області № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016 позивачу надано відповідь, в якій повідомлено про проведення у березні поточного року позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю у комунальній установі «Андріївська Центральна районна лікарня Бердянської районної ради» за звернення ОСОБА_1, за результатами якої складно акт. Порушення чинного законодавства в частині оплати праці, надання додаткової щорічної відпустки, надбавок до посадового окладу за роботу з дезінфікуючими засобами керівництвом КУ «Андріївська Центральна районна лікарня Бердянської районної ради» станом на день перевірки відсутні (а.с.16).
19.04.2016 позивач звернулась до ГУ Держпраці у Запорізькій області з письмовим зверненням, в якому просила надати можливість одержати копію акту перевірки, на який є посилання у листі - відповіді № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016, у зв'язку з тим, що з зазначеним актом ОСОБА_1 не була ознайомлена під час перевірки (а.с.17).
Листом № 08/02.9-05/1893 від 26.04.2016 ГУ Держпраці у Запорізькій області надано відповідь, в якій зазначено, що оскільки ОСОБА_1 запитує документи, що містять інформацію з обмеженим доступом та інформацію, що містить персональні дані посадових осіб, у ГУ Держпраці у Запорізькій області відсутні законні підстави для надання копії акта (а.с.18).
Позивач вважає, що її звернення до Міністерства праці та соціальної політики України від 08.02.2016 та до ГУ Держпраці у Запорізькій області від 19.04.2016, відповіді на які оформлені листами ГУ Держпраці у Запорізькій області від 31.03.2016 №08/03.5-04/1439 та від 26.04.2016 № 08/02.9-05, розглянуті відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим звернулась до суду з вимогою про зобов'язання ГУ Держпраці у Запорізькій області розглянути звернення ОСОБА_1 від 08.02.2016 та від 19.04.2016 з дотриманням всіх вимог Закону України «Про звернення громадян».
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів визначені Законом України «Про звернення громадян», який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Судом встановлено, що письмове звернення позивача до Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 08.02.2016 подано у порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян» та відповідає вимогам до звернення, що встановлені статтею 5 Закону України «Про звернення громадян».
Порядок розгляд заяв (клопотань) наведений у статті 15 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Листом № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016 ГУ Держпраці у Запорізькій області надано відповідь позивачу на її звернення від 08.02.2016.
Звернення ОСОБА_1 від 08.02.2016 розглянуто по суті, обставини викладені у зверненні перевірені відповідачем у повному обсязі, про що зазначено у відповіді та, відповідно, повідомлено про результати розгляду заяви, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що ГУ Держпраці у Запорізькій області при розгляді звернення ОСОБА_1 діяло у порядку та спосіб, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Незгода ж позивача з результатами проведеної перевірки та наданою відповідачем відповіддю від 31.03.2016 за № 08/03.5-04/1439 не може бути підставою для визнання дії відповідача при розгляді звернення ОСОБА_1 протиправними, та не позбавляє останню права на звернення за захистом трудових прав в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання, що звернення ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 08.02.2016, на яке на листом від 31.03.2016 №08/03.5-04/1439 надано відповідь, розглянуте ГУ Держпраці у Запорізькій області з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян», та про зобов'язання розглянути зазначене звернення задоволенню не підлягають.
При цьому, як встановлено судом, 19.04.2016 позивач також зверталась до ГУ Держпраці у Запорізькій області з письмовим зверненням про надання копії акту перевірки, на який є посилання у листі - відповіді № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016, на яке ГУ Держпраці у Запорізькій області листом № 08/02.9-05/1893 від 26.04.2016 відмовило у наданні запитуваних документів з посилання на відсутність законних підстав та наявність інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.
Так, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядниками інформації визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Обмеження сфери застосування цього Закону встановлені частиною 2 зазначеної статті, за приписами якої цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів визначені в Законі України «Про звернення громадян». Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Зі змісту запиту позивача 19.04.2016 вбачається, що позивач звертався до відповідача з проханням отримати інформацію (копії документа), а саме - копію акту перевірки, на який є посилання у листі - відповіді № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016.
Зазначений акт отриманий відповідачем як суб'єктом владних повноважень при проведені перевірки за зверненням позивача, що підтверджується копією відповіді № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016.
За визначенням, наданим в статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», можливо виокремити такі ознаки публічної інформації: це готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Закон України «Про доступ до публічної інформації» регулює відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.
У той час як предметом звернення за законом України «Про звернення громадян» до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їхніх функціональних обов'язків є звернення із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їхньої статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
За таких обставин суд приходить до висновку, що інформація, яка запитувалась позивачем належить до публічної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» та була отримана відповідачем при виконанні своїх повноважень, а отже останнім безпідставно не було надано запитувану копію акта перевірки, на який є посилання у листі - відповіді № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Зазначений перелік підстав для відмови в задоволенні запиту є вичерпним.
Відповідно до частини 2 вказаної статті, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Виходячи з того, що позивачу не було надано копію акта перевірки, на який є посилання у листі - відповіді № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016, тобто фактично безпідставно відмовлено у задоволенні запиту від 19.04.2016, відповідачем порушено норми Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.04.2016 на отримання інформації у вигляді копії акту перевірки, про який йдеться у відповіді Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 31.03.2016 за № 08/03.5-04/1439.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що ГУ Держпраці у Запорізькій області безпідставно відмовлено у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 19.04.2016 на отримання інформації у вигляді копії акту перевірки, на який є посилання у листі - відповіді № 08/03.5-04/1439 від 31.03.2016, чим порушено норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», такі дії відповідача підлягають визнанню протиправними із зобов'язанням повторно розглянути запит від 19.04.2016.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, пропорційно до задоволених позовних вимог (а.с. 3, 37).
Керуючись статтями 2, 4, 7 -12, 14, 17, 71, 94 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо безпідставної відмови у задоволенні запита ОСОБА_1 від 19.04.2016 на отримання інформації у вигляді копії акту перевірки, про який йдеться у відповіді Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 31.03.2016 за № 08/03.5-04/1439.
Зобов'язати Головне управління Держпраці у Запорізькій області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.04.2016 на отримання інформації у вигляді копії акту перевірки, про який йдеться у відповіді Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 31.03.2016 за № 08/03.5-04/1439.
У решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області судові витрати у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М. Каракуша