ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 вересня 2016 року № 826/6931/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа:Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»
про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2016 р. № 0001661306,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві, третя особа: АТ «ОТП Банк», в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2016 р. № 0001661306.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сума прощеної частини боргових зобов'язань відповідно до додаткового договору № 1 від 11.04.2014 р. не є доходом, одержаним як додаткове благо у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та, як наслідок, прощена сума частини боргових зобов'язань не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Отже, на думку позивача, у нього відсутній обов'язок подання декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не надав. До суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці. Однак, суд не визнає неявку представника відповідача в судове засідання з вказаних причин поважною, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, а тому зобов'язаний був забезпечити явку іншого представника в судове засідання.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.
Враховуючи неявку в судове засідання представників відповідача та третьої особи в судове засідання, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.
За результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки складено акт від 15.03.2016 р. № 2755/26-58-13-06-17-1865804695, висновками якого встановлено неподання платником податків податкової декларації про майновий стан за 2014 рік, недекларування доходу в сумі 300 833,23 грн., чим порушено пп.16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.2.17 «д» п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки від 15.03.2016 р. № 2755/26-58-13-06-17-1865804695 винесено податкове повідомлення-рішення від 11.04.2016 р. № 0001661306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходу фізичних осіб на загальну суму 63 792,56 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 50 898,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 894,51 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст.164 ПК України.
При цьому, відповідно до пп. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
В свою чергу, визначення "доходів", наведене у пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розуміється як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
З контексту наведених норм Кодексу слідує, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ОТП Банк» (надалі - банк) та громадянином України ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено додатковий договір № 1 від 11.04.2014 р. до кредитного договору № СМ-SMЕ012/247/2008 від 13.05.2008 р., предметом якого є прощення частини боргових зобов'язань.
Згідно пп.2.1.1 п. 2.1 вказаного договору сторони домовилися внести зміни та доповнення до Кредитного договору за умови належного виконання позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору, сторони домовилися, що банк, керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює прощення частини боргових зобов'язань в розмірі 26 424,49 доларів США (надалі - сума прощеного боргу).
В силу норм абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Між тим, у відповідності до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Нарахування пені та штрафів є засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.
Таким чином, вирішуючи питання щодо необхідності подання платником декларації за період, в якому був отриманий дохід та чи належить такий дохід до оподаткованого, суд повинен встановити, які саме складові боргу були прощені кредитором та чи підпадають суми такого боргу під визначення додаткового блага.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.07.2016 р. суд витребував від ПАТ «ОТП Банк» детальну інформацію щодо складових частин суми прощенного боргу (тіла кредиту, відсотків, штрафу, пені) за Додатковим договором № 1 до Кредитного договору № СМ-SME012/247/2008 від 13.05.2008 р. в строк до 10.08.2016 р. Натомість станом на день розгляду справи вимоги суду виконані не були, жодної запитуваної інформації суд не отримав.
З урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості визначити складові суми прощеного боргу за Додатковим договором № 1 до Кредитного договору № СМ-SME012/247/2008 від 13.05.2008 р.
В контексті наведеного вище, беручи до уваги те, що з наявних в матеріалах справи доказів та додаткового договору № 1 від 11.04.2014 р. до кредитного договору № СМ-SMЕ012/247/2008 від 13.05.2008 р., предметом якого є прощення частини боргових зобов'язань ОСОБА_1, не можливо встановити, які складові входили в суму прощенного боргу (тіло кредиту, відсотки, пеня, штраф), виходячи із положень п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, суд приходить до висновку про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, що прощена позивачу сума боргу є доходом, одержаним як додаткове благо у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, зокрема, те що прощена сума частини боргових зобов'язань є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
З огляду на вищевикладене та, з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України в частині заниження оподатковуваного доходу отриманого у вигляді додаткового блага та як наслідок правомірне неподання позивачем декларації за 2014 рік до податкової інспекції, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві від 11.04.2016 р. № 0001661306.
3. Судові витрати в сумі 637,93 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.О.Іщук