ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
08 вересня 2016 року 11 год. 10 хв. № 826/4530/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішення, його скасування.
До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків та зменшення кількості позовних вимог, надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача, що полягають у прийнятті безпідставного податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2015 року №0036461701 (далі - оскаржуване рішення);
- визнання протиправним та скасування повністю оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято з порушенням норм чинного законодавства та є таким, що звужує та порушує права і законні інтереси позивача як суб'єкта підприємницької діяльності. Акт перевірки містить неправдиву інформацію, його складено з порушенням вимог чинного законодавства, у ньому не відображено реальних фактів і не зазначено доказів на підтвердження обґрунтованості висновків контролюючого органу, висновки гуртуються на припущеннях та недоведених даних.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази.
Представник відповідача у судові засідання не прибув, будь-які заперечення проти позову, а також засвідчені копії оскаржуваного рішення та наявних документів, які були взяті відповідачем до уваги при його прийнятті та вчиненні дій, з приводу чого подано позов, від відповідача до суду не надійшли, причини та поважність причин неприбуття представника відповідача та неможливості надання витребуваних доказів суду не відомі, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена своєчасно та належним чином.
У зв'язку з вище викладеним, відповідною додатковою ухвалою суду від відповідача витребувано вище вказані докази, певна частина із яких (відповідний акт перевірки, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване рішення) у подальшому до суду через канцелярію надійшла від позивача.
Враховуючи вище викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
У період із 14 по 28 серпня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період із 23 вересня 2008 року по 31 грудня 2014 року.
Перевірку проведено на підставі:
- постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Видринської О.А. за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320151000200000092 від 16 червня 2015 року;
- постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ МВС України Гуріна В.В. за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000370 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - позивача;
- наказу відповідача від 03 серпня 2015 року №730-П.
За результатами перевірки складено акт №4985/26-51-17-01/2052004150 від 28 серпня 2015 року (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято чотири податкові повідомлення-рішення, у тому числі оскаржуване рішення: №0036421701, №0036441701, №0036451701 та №0036461701.
Підстави відповідачем прийняття вище вказаних податкових повідомлень-рішень є однаковими.
При цьому, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, три із чотирьох податкових повідомлення-рішення скасовано за результатами розгляду скарг: вони не відповідають роз'ясненням ДФС України, викладеним у листі №32067/7/99- 99-22-04-02-17 від 28 серпня 2015 року, оскільки у зв'язку із набранням із 01 вересня 2015 року чинності Законом України від 17 липня 2015 року №655-VIII відмінено норми, які передбачали особливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ста. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як уже зазначено вище, вище вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято на підставі одного акту перевірки, в один і той же строк та одним і тим самим контролюючим органом, а тому незрозуміло, чому Головне управління ДФС у місті Києві залишило в силі оскаржуване рішення, а ДФС України залишила рішення Головного управління ДФС у місті Києві в силі, враховуючи, що інші податкові повідомлення-рішення скасовані.
У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято без достатнього правового підґрунтя, аналіз змісту акту перевірки суперечить фактичним обставинам та нормам законодавства, з огляду на наступне.
Так, 26 квітня 2013 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п .5 договору, продаж вчиняється за 667000,00 грн.
За переконанням контролюючого органу, дохід від вище вказаної операції не відображено у звітності позивача. Саме з цієї підстави та на основі п. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3335000,00 грн.
Контролюючим органом не заперечується, що позивач у період із 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року працював за спрощеною системою оподаткування, був платником єдиного податку.
Відповідно до ст. 292.1 ПК України, для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Отже, доходи отримані від такої реалізації, не визнаються доходами платника єдиного податку, а тому і не повинні бути відображені та задекларовані в книзі обліку доходів та витрат.
Фізична особа-підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, придбання, спорудження, будівництво такого майна та операції з передачі права власності на таке майно фізичною особою-підприємцем можуть здійснюватися виключно як фізичною особою.
Згідно з п. 179.2 ст. 179 ПК України, відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
Суд зазначає, що договір купівлі-продажу посвідчено нотаріально.
Відповідно до п. 172.4 ст. 172 ПК України, під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Отже, оскільки нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу квартири, - умови ПК України виконані.
Відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з: постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.
У викладеному підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок, замовника;
Враховуючи вище зазначене, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підтягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
З аналізу вище викладеного вбачається, що позивач був першим власником і отримав безпосередньо у власність нерухоме майно (квартиру). Саме під час оформлення правовстановлюючих документів вже був сплачений податок за перше постачання житла, а тому подальше (вторинне) постачання (продаж) житла позивачем до ОСОБА_4 не породжує повторної сплати податку.
Підсумовуючи вище викладене, суд зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за реалізацію нерухомого майна, так як у діях позивача не вбачається жодного порушення норм податкового законодавства, яке б могло бути підставою для притягнення його до відповідальності.
Крім вище викладеного, суд також вважає за необхідне зазначити про допущення відповідачем помилок при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення, а саме в оскаржуваному рішенні та у тексті акту перевірки зазначено ОСОБА_1 не як фізичну особу-підприємця, а як фізичну особу.
Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому, решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, у порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту ч. 3 ст. 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої, щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що контролюючому органу під час проведення перевірки позивачем надано первинну документацію у повному обсязі. Крім того, деякі документи надані відповідачу третіми особами. Разом з тим, відповідачем про надання йому певного обсягу первинної документації жодним чином не зазначено.
Відповідно до наказу №730-П від 03 серпня 2015 року, період, за який має бути проведена перевірка, із 23 вересня 2008 року по 31 грудня 2014 року.
Згідно з п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З вище викладеного вбачається, що граничний строк відповідальності за грошові зобов'язання становить три роки, а тому граничним строком таких правопорушень є правопорушення, вчинені починаючи з 2012 року, всі інші правопорушення, вказані в акті перевірки до 2012 року, не мають юридичних наслідків для позивача.
Згідно з п. 113.3 ст.113 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Отже, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення, так як підстави для його прийняття були відсутні. Вище викладене, у свою чергу, свідчить про необхідність визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та рішення, його скасування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Задовольнити позов повністю.
2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, що полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2015 року №0036461701.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 08 жовтня 2015 року №0036461701.
4. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 8268,00 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39479227).
Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин