ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
08 вересня 2016 року 11 год. 40 хв. № 826/8528/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича, третя особа: ОСОБА_3, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" (далі - ПАТ "Інтеграл-Банк") Андронова Олега Борисовича (далі - відповідач, уповноважена особа Фонду) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа: ОСОБА_3 (далі - третя особа-1, ОСОБА_3.), про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо погашення боргу позивача в розмірі 4526875,00 грн. перед ПАТ "Інтеграл-Банк" за кредитним договором №598 від 29 жовтня 2013 року (далі - кредитний договір) за рахунок депозитних коштів ОСОБА_3 на рахунку НОМЕР_3 за договором банківського вкладу (депозиту) №9370 (вклад "Еліт Преміум" в доларах США) (фізичної особи) від 27 липня 2015 року (далі - договір депозиту) на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі - договір про відступлення права вимоги);
- зобов'язання відповідача вчинити дії щодо погашення боргу позивача в розмірі 4526875,00 грн. перед ПАТ "Інтеграл-Банк" за кредитним договором за рахунок депозитних коштів ОСОБА_3 на рахунку НОМЕР_3 за договором депозиту на підставі договору про відступлення права вимоги.
В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправним рішенням (діями, бездіяльністю) відповідача порушуються права та законні інтереси позивача.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У відповідному судовому засіданні судом замінено процесуальний статус Фонду (також далі - третя особа-2) з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача та третьої особи-2 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Третя особа-1 (її представник) у відповідне судове засідання не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа-1 повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
29 жовтня 2013 року між позивачем, як позичальником, та ПАТ "Інтеграл-Банк", як банком, укладено кредитний договір, за умовами якого банк к надає позичальнику кредит у сумі 4781600,00 грн. строком по 22 травня 2016 року із сплатою 19,5% річних, а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти у встановлений строк шляхом сплати щомісячних ануїтентних платежів в сумі 200000,00 грн. та сплатити інші платежі, які передбачені або випливають з договору.
Отримання позивачем коштів за кредитним договором сторонами не заперечувалось.
Поряд з цим, між ОСОБА_3, як вкладником, та ПАТ "Інтеграл-Банк", як банком, 27 липня 2015 року укладено договір депозиту, згідно умов якого вкладник вносить, а банк приймає на депозитний рахунок НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 400000,00 дол. США строком на 1 місяць, процентна ставка - 6% річних, дата повернення вкладу - 27 серпня 2015 року.
Факт внесення ОСОБА_3 коштів за договором депозиту у розмірі 400000,00 дол. США підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2 від 27 липня 2015 року.
При цьому, 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1, як новим кредитором, та ОСОБА_3, як первісним кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває частину права вимоги, належну первісному кредиторові у відповідності до договору депозиту, за цим договором новий кредитор отримує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором та виплати грошових коштів з депозитного рахунку первісного кредитора НОМЕР_3 в уступленій за цим договором частині, а саме - у розмірі 4526875,00 грн.
Позивач стверджувала, а відповідачем не заперечувалось, що 04 вересня 2015 року ОСОБА_1 надіслано повідомлення до ПАТ "Інтеграл-Банк" про укладення нею з ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги, а 18 травня 2016 року аналогічне повідомлення направлено відповідачу.
Також судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 15 вересня 2015 року №606 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 вересня 2015 року №170 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Інтеграл-банк", згідно якого у ПАТ "Інтеграл-Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 16 вересня по 15 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Інтеграл-Банк", визначені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Андронову Олегу Борисовичу строком на три місяці з 16 вересня по 15 грудня 2015 року включно.
Так, 17 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до договору про відступлення права вимоги, згідно умов якої сторони домовились, що у зв'язку з віднесенням ПАТ "Інтеграл-Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, новий кредитор доручає, а первісний кредитор приймає на себе обов'язок від свого імені на користь нового кредитора заявити кредиторські вимоги до боржника; кредиторські вимоги до боржника повинні бути заявлені первісним кредитором на користь нового кредитора у передбачений законодавством термін, а саме - не пізніше 15 грудня 2015 року в уступленій за договором частині, а саме - у розмірі 4526875,00 грн.; при цьому первісний кредитор має право не подавати окрему заяву про кредиторські вимоги до боржника, а включити уступлену за договором частину в загальну суму своїх вимог до боржника за договором депозиту.
У подальшому, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25 листопада 2015 року №816 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 листопада 2015 року №210 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Інтеграл-Банк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону №4452-VI, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Андронову Олегу Борисовичу на два роки з 27 листопада 2015 року до 26 листопада 2017 року включно.
Позивач стверджувала, а відповідачем не заперечувалось, що 24 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи Фонду із заявою, в якій просила вважати погашеними вимоги ПАТ "Інтеграл-Банк" за кредитним договором в розмірі 4526875,00 та припинити нарахування процентів, штрафу та пені за цим зобов'язанням на підставі реалізації позивачем свого права вимоги до ПАТ "Інтеграл-Банк" в якості нового кредитора за договором депозиту в розмірі 4526875,00 грн.
За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача уповноважена особа Фонду листом від 31 травня 2016 року повідомила позивача про відсутність підстав для припинення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.
Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.
Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого, як уже зазначено вище, регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.
У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.
Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.
Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.
Отже, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону №4452-VI.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом №4452-VI.
Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону №4452-VI).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 34 Закону №4452-VI, виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону №4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; 7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 44, ч.ч. 4, 5 ст. 45, ст. 47 та ч.ч. 1-3 ст. 48 Закону №4452-VI, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону.
Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.
Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.
Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
Поряд з цим, в обґрунтування відмови погашення боргу позивача в розмірі 4526875,00 грн. перед ПАТ "Інтеграл-Банк" за кредитним договором за рахунок коштів на рахунку НОМЕР_3 за договором депозиту на підставі договору про відступлення права вимоги відповідач посилався на п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону №4452-VI.
Так, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону №4452-VI, з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 509, п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ст. 514, ст. 516 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги укладений з дотриманням зазначених вище вимог ЦК України.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 601, ч. 2 ст. 603, ст. 606 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Отже, враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на те, що договір про відступлення права вимоги та письмове повідомлення ПАТ "Інтеграл-Банк" про заміну кредитора у зобов'язанні вчинено до прийняття рішення про віднесення ПАТ "Інтеграл-Банк" до категорії неплатоспроможних, при цьому, з дотриманням вимог ЦК України, а також зважаючи на те, що сторонами не заперечувався факт наявності заборгованості боржника за кредитним договором у розмірі 4526875,00 грн. та факт наявності коштів на рахунку НОМЕР_3 за договором депозиту у розмірі 4526875,00 грн., суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо погашення боргу позивача в розмірі 4526875,00 грн. перед ПАТ "Інтеграл-Банк" за кредитним договором за рахунок депозитних коштів ОСОБА_3 на рахунку НОМЕР_3 за договором депозиту на підставі договору про відступлення права вимоги, у зв'язку з чим необхідним є зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича, третя особа: ОСОБА_3, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича щодо погашення боргу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у розмірі 4526875,00 грн. (чотири мільйони п'ятсот двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень нуль копійок) перед публічним акціонерним товариством "Інтеграл-Банк" (код ЄДРПОУ 22932856) за кредитним договором №598 від 29 жовтня 2013 року за рахунок депозитних коштів ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на рахунку НОМЕР_3 за договором банківського вкладу (депозиту) №9370 (вклад "Еліт Преміум" у доларах США) (фізичної особи) від 27 липня 2015 року на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича вчинити дії щодо погашення боргу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у розмірі 4526875,00 грн. (чотири мільйони п'ятсот двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень нуль копійок) перед публічним акціонерним товариством "Інтеграл-Банк" (код ЄДРПОУ 22932856) за кредитним договором №598 від 29 жовтня 2013 року за рахунок депозитних коштів ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на рахунку НОМЕР_3 за договором банківського вкладу (депозиту) №9370 (вклад "Еліт Преміум" у доларах США) (фізичної особи) від 27 липня 2015 року на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений нею судовий збір у розмірі 1102,42 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).
Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин