ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2016 року № 826/5824/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якій, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним рішення і дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про нарахування ОСОБА_1 заборгованої пенсії з 25.04.2010 по 31.08.2014 у розмірі 89% грошового забезпечення на суму 25355,89 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві невідкладно виплатити ОСОБА_1:
1. заборговану пенсію з 25.04.2010 по 31.08.2014 у розмірі 89% грошового забезпечення на суму 37069,87 грн;
2. борг від затримки виплати йому суми 37069,87 грн, яка підлягає до виплати з 31.08.2014 по 01.10.2015 на суму 20883,80 грн згідно розрахунку:
всього 37069,87 * 156,33 : 100% = 57953,67
борг від затримки виплати: 57953,67-37069,87 = 20883,80 грн;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненадання копії супровідного листа від 21.02.2014 № 15/5-774 протиправними;
- визнати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як неналежного платника пенсії ОСОБА_1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути пенсійну справу ОСОБА_1 № 2719 до Міністерства внутрішніх справ України та розрахуватись з ОСОБА_1 з боргом;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування довідки Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2012 вих. 15/5-2719 про те, що з 01.04.2012 ОСОБА_1 повинен отримувати пенсію тільки на підставі основних видів грошового забезпечення у сумі 11754,34 грн;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування при перерахунку та виплатах ОСОБА_1 пенсії Законів України № 2262-XII, № 3551- XII, № 796 - XII.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до 01.01.2008 він отримував військову пенсію згідно Закону України № 2262-XII із розрахунку 89% від грошового забезпечення, яку із бюджету отримував від МВС України. Згодом позивачу пенсію почало виплачувати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розрахунку 79% від грошового забезпечення. На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі 2а-15232/10/2670 Управлінням проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування коштів за період з 25.04.2010 по 31.08.2014 в сумі 25355,89 грн і нараховану суму коштів включено у додаткову відомість за серпень 2014 року. Позивач не згоден із сумою та процедурою нарахування вказаної суми за рішенням суду та виплати. Крім того, позивач вважає Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві неналежним платником пенсії. Зазначене і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї документах.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав його необгрунтованості та вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло в межах вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим права позивача порушені не були.
З огляду на неявку у судове засідання представника відповідача, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
У 1997 році ОСОБА_1 згідно наказу №181 л/с від 16 травня 1997 року звільнений з органів внутрішніх справ на пенсію за вислугу років на підставі пункту 65 "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Як вбачається із грошового атестату та висновку про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 09 квітня 1992 року, складених 12 червня 1997 року та 17 червня 1997 року відповідно, позивачу призначено пенсію у розмірі 84% з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, 35% надбавки за вислугу років та 15% надбавки за таємність.
З 01 червня 1997 року позивачу проведено перерахунок розміру пенсії з урахуванням наявності у нього статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідності 2 групи - інвалід війни, одержаної внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У подальшому, з 01 грудня 1999 року виплата пенсії по лінії МВС позивачу була поновлена та неодноразово перерахована у зв'язку зі зміною законодавства, що регулювало розмір та склад грошового забезпечення, з якого обраховувалась пенсія.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" стаття 99 якого закріпила, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України, а виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ "Ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 16 березня 2007 року пенсійна справа позивача була передана від органів Міністерства внутрішніх справ України органам Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Тобто Управління Пенсійного фонду України є державним органом.
На підставі наявних у пенсійній справі позивача документів ГУ ПФУ в м. Києві протягом 2007 року продовжило виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 5042,36 грн., визначеному пенсійним відділом Департаменту фінансових ресурсів та економіки МВС України.
У зв'язку з прийняттям 07 листопада 2007 року Кабінетом Міністрів України постанови №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та набрання нею чинності з 01 січня 2008 року, на виконання приписів статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі довідки відділу забезпечення пенсійних виплат ДФЗБО МВС України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від травня 2008 року, відповідачем 1 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2008 року.
Отже, позивач зазначає, що до 01.01.2008 отримував військову пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 89% від грошового забезпечення, яку із бюджету отримував від роботодавця, з яким перебував у службових правовідносинах - МВС України, однак надалі вже відповідач виплачував пенсію із розрахунку 79 % від грошового забезпечення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в міста Києві ( далі - відповідач-1 ), Міністерства внутрішніх справі України ( далі - відповідач-2 ) про визнання протиправною довідки Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за травень 2008 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію після 01 січня 2008 року, згідно збільшення посадового окладу до 1500,00 грн., 40 % надбавки за вислугу років до 654,00 грн., 15 % за таємність до 225,00 грн., 50 % за особливо важливі завдання до 1144,50 грн., премію 37 % до 1631,15 грн., з додатковим введенням надбавки за службу в УБОЗ 750,00 грн., із врахуванням 90 % надбавки за безперервну службу у сумі 2013,27 грн. та 100% надбавки у сумі 462,00 грн., а також нарахувати пенсію із розрахунку 89% від грошового забезпечення і підвищити її за вислугу років на 350% мінімальної пенсії за віком як інваліду війни ІІ групи та виплатити різницю від перерахунку пенсії і її збільшення на день прийняття судового рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 - скасовано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію із розрахунку 89 % від грошового забезпечення з 25.04.2010.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити дії в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію із розрахунку 89 % від грошового забезпечення з 25.04.2010 задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію із розрахунку 89 % від грошового забезпечення з 25.04.2010. У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2013 - залишено без змін.
Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.08.2014 № 18268/12/н-1884, позивачу на його звернення від 14.07.2014 повідомлено, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Також вказано, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 Управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням та здійснено нарахування коштів за період з 25.04.2010 по 31.08.2014 у сумі 25355,89 грн. Зазначено, що нараховану суму коштів включено у додаткову відомість за серпень 2014 року.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виплати сум пенсій у розмірах, що перевищують її розміри, обчислені відповідно до чинного законодавства, може здійснюватися у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України.
Відповідач також повідомив, що ст. 13 даного Закону (в редакції Закону від 09.04.1992) було передбачено, що особам, яким призначено пенсію за вислугу років і брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшувався на 10%, а віднесеним до категорії 2,3 - на 5% відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591 -VI положення про збільшення пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було вилучено.
Відповідно до ст. 63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із прийнятою Кабінетом Міністрів України постановою від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Управлінням, з 01.01.2008 було проведено перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» та чинної на цю дату редакції Закону, яким не передбачено збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10 % відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 1-ої категорії постраждалих, та на 5% - особам, віднесеним до 2-ої та 3-ої категорії.
На звернення позивача від 05.01.2015 відповідачем, крім іншого, повідомлено, що нараховані ОСОБА_1 кошти на виконання рішення суду в сумі 25355,89 грн знаходяться на обліку в Управлінні, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, яким передбачено, що рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.
Позивач не згоден із наступним:
- виплати сум пенсій у розмірах, що перевищують її розміри, обчислені відповідно до чинного законодавства, може здійснюватися у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України.
З даного питання судом зазначається, що позивач як на підставу для доведення вказаного посилається на зазначення у постанові КААС від 27.05.2014, що «у 2006 році розмір пенсії становив 89% грошового забезпечення позивача ( 55%+24%( 8х3 )+10% ). Зменшення пенсії відповідача за вислугу років до 79% грошового забезпечення на думку колегії суддів є протиправним, та таким що в порушення ст.22 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Внесення змін до положень Закону № 2262-XII, якими зменшено розміри пенсій військовослужбовців, не є підставою для зменшення розміру раніше призначеної позивачу пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права дійшов помилкового висновку про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в міста Києві щодо нарахування та виплати позивачу пенсії в розмірі, меншому ніж це передбачено положеннями Закону № 2262-XII, протиправними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до положень Закону № 2262-XII в розмірі 89 % грошового забезпечення з урахуванням здійснених виплат».
Однак, суд вважає, що вказане посилання позивача не стосується суті порушеного питання, оскільки, як зазначає ОСОБА_1, останній не згоден, зокрема, з виплатою донарахованої суми пенсії у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України.
- нараховану суму коштів включено у додаткову відомість за серпень 2014 року.
З 1 січня 2013 року набув чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року N 4901-VI (далі - Закон N 4901), який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.
Частиною 1 статті 2 Закону N 4901 визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
За частинами 1, 2 статті 3 Закону N 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
За статтею 7 Закону N 4901 виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Виходячи з положень Закону N 4901 та приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року N 845, органи Державної казначейської служби на теперішній час не мають повноважень для зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення суми коштів, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.
Судові рішення у справах щодо пенсійного забезпечення виконуються органами Пенсійного фонду України у межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, визначених чинним законодавством. Виплата коштів здійснюється виключно через органи казначейства шляхом списання коштів з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані.
Таким чином, судом встановлено, що на виконання постанови КААС від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 Управлінням проведено перерахунок пенсії позивача в порядку, визначеному даним судовим рішенням, а саме: перераховано ОСОБА_1 пенсію із розрахунку 89% від грошового забезпечення з 25.05.2010 та здійснено нарахування коштів за період з 25.04.2010 по 31.08.2014 в сумі 25355,89 грн. Як було судом зазначено раніше та як убачається з матеріалів справи, нараховану суму коштів включено в додаткову відомість за серпень 2014 року.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсй, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.
Тобто, відповідач вказує причиною невиконання органами Пенсійного фонду постанови суду першої інстанції відсутність бюджетних коштів, передбачених на виконання рішення суду.
Позивач, серед іншого, заявив позовні вимоги про визнання протиправними рішення і дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про нарахування ОСОБА_1 заборгованої пенсії з 25.04.2010 по 31.08.2014 у розмірі 89% грошового забезпечення на суму 25355,89 грн , зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві невідкладно виплатити ОСОБА_1 заборговану пенсію з 25.04.2010 по 31.08.2014 у розмірі 89% грошового забезпечення на суму 37069,87 грн та про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування при перерахунку та виплатах ОСОБА_1 пенсії Законів України № 2262-XII, № 3551- XII, № 796 - XII.
На що суд зазначає наступне.
Як було судом зазначено вище, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити дії задоволено частково та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію з розрахунку 89 % від грошового забезпечення з 25.04.2010.
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 12.08.2014 № 18268/12/Н-1354 повідомив, що управлінням на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 проведено перерахунок його пенсії в порядку, визначеному судовим рішення, та здійснено нарахування коштів за період з 25.04.2010 по 31.08.2014 в сумі 25355,89 грн., яку включено у додаткову відомість за серпень 2014 року.
Також, у вказаному листі відповідач посилався, зокрема, на норми статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно якої виплата пенсій, доплат та надбавок до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплата сум пенсій у розмірах, що перевищують її розміри, обчислені відповідно до чинного законодавства, може здійснюватися у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а згідно частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Так, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі по тексту - Закону № 606-ХІV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно статті 1 Закону № 606- ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
При цьому, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР.
Таким чином, вчинення дій спрямованих на виконання рішень судів, в тому числі застосування заходів впливу в разі їх невиконання та/або неналежного виконання, є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби.
Разом з тим, статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Зокрема, частиною 9 вказаної статті передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою.
З огляду на наведене, позивач у зв'язку з невиконанням судового рішення має право звернутися як у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", так і до суду у порядку, встановленому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Така ж позиція викладена і у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 № К/800/29154/14.
Позивач вважає, що має право на заборговану пенсію з 25.04.2010 по 31.08.2014 у розмірі 89% грошового забезпечення саме на суму 37069,87 грн, останній не згоден із нарахованою йому за рішенням КААС від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 сумою боргу та порядком її нарахування.
Однак, судом зазначається, що позивачем в клопотанні про надання судом тлумачення змісту розрахунків відповідача в табличному вигляді для можливості розгляду справи (т. 2 а.с. 79) вказано, що предметом розгляду його справи являється встановлення законності здійсненої відповідачем у виконання постанови КААС від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 про виплату йому боргу пенсії з 25.04.2010 із розрахунку 89% грошового забезпечення, а не 79%, таким чином, суд вважає вказане діями, пов'язаними з виконанням відповідачем такої постанови суду та порушення прав позивача, підтверджених такою постановою, про що судом було зазначено вище.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що положення Закону України від 05.10.2005 № 2939-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності для зазначеної категорії пенсіонерів з 01.01.2006, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки положення даного Закону в частині підвищення пенсії для інвалідів війни набрали чинності 01.01.2006 і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач діє відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_1 були заявлені до суду вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зокрема, про визнання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як неналежного платника пенсії ОСОБА_1 та, як наслідок, зобов'язати відповідача повернути пенсійну справу ОСОБА_1 № 2719 до Міністерства внутрішніх справ України та розрахуватись з ОСОБА_1 з боргом.
Згідно акту приймання-передачі № 12 діючих пенсійних справ центральний апарат МВС України передає, а Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві приймає пенсійні справи за інвентаризаційною відомістю № 12 від 16.03.2007.
Відповідно до контрольно-інвентаризаційної відомості по діючим пенсійним справам № 12 від 16.03.2007 пенсійну справу № 2719 ОСОБА_1 було передано Головному управлінню Пенсійного фонду в місті Києві.
Позивач із зазначеним не згоден, так як вважає передачу пенсійної справи ОСОБА_1 № 2719 такою, що вчинена з порушенням норм чинного законодавства, не зважаючи на те, що він перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» отримує пенсію за вислугу років.
Згідно п. 3 постанови КМ України від 02.11.2006 р. N 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служба безпеки, Державна податкова адміністрація, Державний департамент з питань виконання покарань та інші органи, що здійснювали призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мали забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - призначення і виплата пенсій), передачу їх до 1 січня 2007 р. органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку.
Статтею 99 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ "Ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відтак, саме на органи Пенсійного фонду України покладений обов'язок щодо нарахування та виплати пенсії військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", тому дії відповідача в цій частині є правомірними.
Як убачається з матеріалів справи, а саме: з платіжного доручення № 4412 від 03.03.2016 Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві перераховано на рахунок позивача суму заборгованості за рішенням КААС від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 у розмірі 25355,89 грн.
Позивачем також вказано суду, що відповідачем не було надано як йому, так і до суду супровідного листа МВС до ГУ ПФУ в м. Києві від 21.02.2014 № 15/5-774 про надіслання пенсійної справи № 2719.
ОСОБА_1 в судовому засіданні було зазначено, що на запит останнього відповідач листом від 20.07.2015 за вих. № 15012/12-Н-7/3 відмовився йому надіслати наведений вище супровідний лист, оскільки вказаний лист стосується службового листування.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За загальним правилом публічна інформація є відкритою (ч. 2 ст. 1 Закону № 2939). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону № 2939).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2939 до службової може належати інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
Зокрема, перелік відомостей, що становлять службову інформацію в органах внутрішніх справ, закріплений в наказі Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2012 № 423 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України».
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 2939 обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже, встановлену статтями 7, 8, 9 Закону № 2939 можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939 (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015 № К/800/2290/15).
За результатами аналізу наведених вище норм Закону № 5076 суд приходить до висновку, що за наслідками розгляду запиту позивача відповідачем правомірно відмовлено у наданні супровідного листа МВС до ГУ ПФУ в м. Києві від 21.02.2014 № 15/5-774 про надіслання пенсійної справи № 2719.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування довідки Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2012 вих. 15/5-2719 про те, що з 01.04.2012 ОСОБА_1 повинен отримувати пенсію тільки на підставі основних видів грошового забезпечення у сумі 11754,34 грн, суд зазначає слідуюче.
Наведена довідка видана з метою проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови КМУ №355 від 23.04.2012.
Постановою КМУ «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 355 від 23.04.2012 р. передбачено здійснити підвищення до пенсій обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262 з 1 липня 2012 року у розмірі 11 відсотків розміру пенсій, з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків розміру пенсій.
При цьому розміри пенсій, обчислені з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
З метою виконання зазначеного положення Міністерству внутрішніх справ України після набрання чинності цією постановою необхідно забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення, визначеною відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", станом на 1 квітня 2012 року у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393. Саме тому уповноваженим структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення для підвищення пенсії.
Тобто, з аналізу Постанови КМУ № 355 від 23.04.2012 вбачається, що вищезгадана довідка була надана головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві з метою встановлення граничного розміру підвищення пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.92 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
В даному випадку не підлягає застосуванню положення ч.3 ст.63 названого Закону, яка регулює порядок перерахунку пенсій тому, що Постанова КМУ № 355 передбачає підвищення до пенсії у відсотковому відношенні до розміру пенсії, а не перерахунок у зв'язку зі зміною розмірів окремих видів грошового забезпечення військовослужбовців.
До того ж нових нормативних актів, починаючи з 01.01.2008 (дати коли вступила в силу Постанова КМУ № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"), які б визначали нові розміри грошового забезпечення КМУ не приймав, на основі ж зазначеної постанови Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проводились перерахунки пенсій з 01.01.2008, в тому числі і позивачу.
Отже, зі змісту Постанови КМУ № 355 можна дійти висновку, що даною Постановою Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, а довідка МВС України від 05.06.2012 не може бути підставою для перерахунку пенсії, оскільки враховує граничні розміри надбавок, а не фактичну зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовця на підставі належного рішення суб'єкта владних повноважень (такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній упостановах від 17 березня 2015 року № 21-641а14 та від 21 квітня 2015 року № 21-145а15).
Відповідно ж до вимог Постанови КМУ № 355 позивачу було підвищено пенсію з 1 липня 2012 року на 11%, з 1 вересня 2012 року на 23% та з 01 січня 2013 року на 35 % суми основного розміру пенсії.
Отже права позивача не були порушені в цій частині позову.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для відшкодування ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у випадку донарахування та стягнення таких доходів за рішенням суду, суд керується наступним.
Частиною другою статті 46 Закону N 1058-IV, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом N 2050-III та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.
Відповідно до статей 1, 2 Закону N 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону N 1058-IV, статтею 2 Закону N 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 7 листопада 2012 року N 6-131цс12.
Відповідно до ст. 3 Закону N 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно ст.ст. 4, 5, 6 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Як убачається з розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A 2719 за Дорученням № Д N/A2719/18 (датованого 11.08.2014) пенсіонер: ОСОБА_1, останньому Управлінням здійснено на виконання постанови КААС від 27.05.2014 у справі № 2а-15232/10/2670 перерахунок пенсії в порядку, визначеному даним судовим рішенням, в сумі 25355,89 грн. Виплата за даним розрахунком згідно платіжного доручення №4412 проведена 03.03.2016.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що під час виплат нарахованої за рішенням суду недоплаченої пенсії позивачу відповідач мав застосовувати вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат », вказана бездіяльність відповідача щодо недотримання вимог, яка призвела до порушенням вказаного вище Закону, на думку суду, є неправомірною.
Таким чином суд вважає, що позивач має право на проведення розрахунку і виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період пропущення строків виплати нарахованих доходів.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували зазначене судом, сторонами суду не надано.
Таким чином, суд, оцінюючи дії відповідача, виходячи з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення відповідних дій, прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період пропущення строків виплати нарахованих доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат».
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур