ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2016 року № 826/25510/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А. Данилишин В.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України Міністерства соціальної політики України Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі правонаступника Фонду соціального страхування України
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі правонаступника Фонду соціального страхування України про зобов'язання внести до Верховної Ради України законопроект щодо призупинення норми п. 11 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 28.12.2014); зобов'язання встановити належний строк Фонду соціального страхування України для прийняття відповідного рішення у формі постанови відносно перерахунку сум щомісячних страхових виплат з 01.03.2015 у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Державної служби статистики України за 2014 рік з виплатою перерахованих страхових сум з 01.09.2015 по теперішній час; зобов'язання Фонд соціального страхування України винести відповідне рішення у формі постанови відносно перерахунку сум щомісячних страхових виплат з 01.03.2015 у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Державної служби статистики України за 2014 рік з виплатою перерахованих страхових сум з 01.09.2015 по теперішній час.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.09.2015 стабілізувалась фінансово-економічний стан у державі, а тому наявні підстави для перерахунку сум щомісячних страхових виплат з 01.03.2015 у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Державної служби статистики України за 2014 рік з виплатою перерахованих страхових сум, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідачів з відповідними зверненнями, проте відповідачами повідомлено позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку.
Позивач клопотав про вирішення справи без його участі.
Відповідачі заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені положень Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Статтею 36 згадуваного Закону визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отже є суб'єктом правовідносин врегульованих згадуваним Законом.
Згідно з п. 3 частини першої ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Статтею 36 та частиною другою ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції до 01.01.2015) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Правлінням Фонду 27.04.2007 року прийнято постанову № 24 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (із змінами і доповненнями зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.06.2007 №715/13982) (далі - Порядок), якою також передбачено, що підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 внесено зміни до положень Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, зокрема, зупинено з 1 січня 2015 року до стабілізації фінансово-економічного становища держави перерахунок сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 1 березня наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Також, визначено, що відновлення такого перерахунку визначається законом.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01.09.2015 підвищено соціальні стандарти для населення на 13%. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно з частиною третьою ст. 3 та частиною першою ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Уряд є колегіальним органом і уповноважений на спрямування і координацію роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
Розроблення законопроектів, що подаються до Верховної Ради Кабінетом Міністрів у порядку законодавчої ініціативи, здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів законопроектних робіт, завдань, визначених законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів та дорученнями Прем'єр-міністра (п. 1 § 66 Регламенту Кабінету Міністрів України).
Законопроекти, що вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради, готуються Мін'юстом, іншими центральними органами виконавчої влади з дотриманням вимог, передбачених Регламентом Верховної Ради України, главами 2-5 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, та з урахуванням особливостей, передбачених главою 2 (п. 1 § 70 Регламенту Кабінету Міністрів України).
Отже, законопроекти вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради готуються відповідним центральними органами виконавчої влади.
Відповідно до п. 1, 3, 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом президента України від 06.04.2011 № 389/2011 Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінсоцполітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Основними завданнями Мінсоцполітики України є, зокрема: формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення, координація розроблення проектів прогнозів і державних програм з питань соціальної та демографічної політики; формування основних напрямів державної політики та здійснення відповідно до закону державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведення соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносин; формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань, жертв політичних репресій, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Мінсоцполітики України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; 2) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України; 3) готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, які внесені на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Отже, центральними органами виконавчої влади наділеним компетенцією щодо підготовки проектів законів України з питання загальнообов'язкового державного соціального страхування є Міністерство соціальної політики України.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання доручень Прем'єр-міністра України від 02.09.2015 за результатами наради від 29.08.2015 щодо підвищення державних стандартів та від 04.09.2015 до листа Голови Верховної Ради України від 28.08.2015 Міністерством фінансів України розроблено та подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», який розроблено з метою підвищення соціальних стандартів з відповідним збільшенням видатків у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», яким запропоновано збільшити видатки на оплату праці. Пенсійне забезпечення, допомогу сім'ям з дітьми та одноразові допомоги, стипендії.
Відповідно до п. 29, 31 Постанови «Про затвердження Статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 18.04.2000 №4 Фонд провадить акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Отже, кошти на здійснення виплат випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (№909-УІІІ від 24.12.2015), яким встановлено єдиний для всіх платників розмір єдиного соціального внеску на рівні 22% (середній розмір єдиного внеску у 2015 році - 41,2%).
Метою цього Закону є створення передумов та економічних стимулів для підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
Як зазначає відповідач встановлення з 01.01.2016 пониженого майже вдвічі розміру єдиного внеску (22%) зумовило дефіцит бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України у 2016 році у розмірі 2,7 млрд гривень.
Наявність такого дефіциту несе ризики виконання Фондом усіх зобов'язань, зокрема надавати матеріальне забезпечення, страхові виплати та соціальні послуги в установлених чинним законодавством розмірах майже для 300 тис. потерпілих на виробництві вже у січні поточного року. Відновлення такого перерахунку створить додаткове фінансове навантаження на бюджет Фонду.
З огляду на викладене, доводи Мінсоцполітики щодо відсутності можливості щодо поновлення перерахунку сум щомісячних страхових виплат та прийняття відповідного закону, оскільки система загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві є дефіцитною на думку суду є обґрунтованими.
З системного аналізу викладеного вбачається, що підвищення соціальних стандартів для населення Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не вказує на наявність підстав для перерахування сум щомісячних страхових виплат, оскільки кошти для проведення такого перерахування не є коштами Державного бюджету України, оскільки відповідачі вказують на наявність дефіциту бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України, отже доводи позивача про наявність підстав для внесення змін до законодавчої бази з метою проведення перерахування розміру щомісячної страхової виплати є необґрунтованим, а відтак позов не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довела законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді І.А. Качур
В.М. Данилишин