Копія
05 вересня 2016 р. Справа №818/473/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, треті особи: Садівська сільська рада, Державне підприємство "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", про визнання відмови протиправною і зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову, викладену у листі від 08.12.2015 року №ДС 31-18-0.7-7217/25-15, у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Садівської сільської ради Сумського району, за межами населених пунктів;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву від 27.10.2015р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Свої вимоги мотивує тим, що 27.10.2015 року нею до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області подана заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Садівської сільської ради Сумського району, за межами населених пунктів. До заяви надавались усі визначені чинним законодавством документи. Проте, листом від 08.12.2015 року №ДС 31-18-0.7-7217/25-15 позивач отримала відмову, мотивовану тим, що на сьогодні в законодавстві не передбачений такий вид права на землю як довічне успадковуване володіння, тому позивач має право вирішити питання спадкування вказаної у клопотанні земельної ділянки у судовому порядку. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки в поданій нею до головного управління заяві вона не зазначала про відведення цієї земельної ділянки в порядку спадкування, а лише додала до матеріалів заяви копію рішення Садівської сільської ради народних депутатів Сумської області від 15.10.1991р. про надання її батьку - ОСОБА_3 даної земельної ділянки у довічне успадковуване володіння для індивідуального садівництва площею 0,10га, на яку він за життя не виготовив правовстановлюючі документи. В такий спосіб позивач намагалася пояснити свій намір отримати саме дану земельну ділянку у власність, але як на нову вільну земельну ділянку, а не в порядку спадкування після смерті у червні 2013 року її батька. Крім того, відповідачем у листі не наведена жодна з підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вичерпний перелік яких передбачений в ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.60), в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення проти позову (а.с.31-32), пояснивши, що земельна ділянка, з приводу якої звернулася ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її у власність, не може бути успадкована позивачем, оскільки в чинному законодавстві України не передбачено можливості переходу права довічного успадкованого землеволодіння, посвідченого державним актом, до спадкоємців у випадку смерті особи, яка набула це право у період з 15.03.1991р. до 13.03.1992р. Тому відмова, викладена в листі від 08.12.2015 року №ДС 31-18-0.7-7217/25-15, є правомірною.
Представник третьої особи - Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.61), в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність (а.с.63). Крім того, в матеріалах справи міститься копія заяви виконкому сільської ради (а.с.30), де вказано, що третя особа не заперечує проти позову та у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи - Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.59), в судове засідання не з'явився.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.10.2015 року позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області подана заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Садівської сільської ради Сумського району, за межами населених пунктів (а.с.52).
До заяви додано: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію документу, що посвідчує особу; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, а також копію рішення Садівської сільської ради народних депутатів Сумської області від 15.10.1991р. про надання її батьку - ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки у довічне успадковуване володіння для індивідуального садівництва площею 0,10га (а.с.10-11,16,53).
Листом від 08.12.2015 року №ДС 31-18-0.7-7217/25-15 відповідач у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу відмовив із посиланням на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості переходу права довічного успадкованого землеволодіння, посвідченого державним актом, до спадкоємців у випадку смерті особи, яка набула це право у період з 15.03.1991р. до 13.03.1992р. (а.с.10).
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини, які виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Земельне законодавство включає Земельний кодекс України, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно зі ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення садівництва із земель державної або комунальної власності площею не більше 0,12 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст.118 Земельного кодексу України, частинами 6 та 7 якої встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, вказаний перелік підстав для відмови є вичерпним, однак у листі від 08.12.2015р., яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області не зазначено жодної з підстав для такої відмови, передбачених ст.118 Земельного кодексу України.
Стосовно доданого до матеріалів заяви рішення Садівської сільської ради народних депутатів Сумської області від 15.10.1991р. про надання батьку позивача (а.с.12-13) - ОСОБА_3 даної земельної ділянки у довічне успадковуване володіння для індивідуального садівництва площею 0,10га (а.с.14), слід відмітити, що подання ОСОБА_1 такого рішення під час звернення до головного управління не може слугувати підставою для відмови у видачі дозволу, оскільки подання документу щодо довічного успадковуваного володіння не передбачено ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, відтак, вирішуючи питання з приводу надання чи ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач мав керуватися змістом самої заяви позивача від 27.10.2015р., в якій не вказано про надання земельної ділянки у власність як спадкоємцю, а вказано про намір ОСОБА_1 відвести земельну ділянку у власність згідно зі ст.ст.116, 118 ЗК України.
Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.1-4 ст.116 Земельного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні докази передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельних ділянок за даним цільовим призначенням раніше чи звернення із заявою про одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності не в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Зі змісту відповіді Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» на запит суду вбачається (а.с.50), що на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10га, надану у довічне успадковуване володіння ОСОБА_3 для індивідуального садівництва рішенням Садівської сільської ради народних депутатів Сумської області від 15.10.1991р., у підприємства правовстановлюючі документи відсутні; відповідно до проекту землеустрою, який на даний час знаходиться на доопрацюванні в Сумській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ця земельна ділянка в ньому не вказана. Інформація про виділення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 із земель, які знаходяться в постійному користуванні підприємства, в архіві відсутня.
Згідно з відповіддю Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області від 10.06.2016р. №223/01-10-1729 на запит суду «інформація щодо резервування даної ділянки для потреб учасників АТО відсутня» (а.с.40).
Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач відповідно до пунктів 2-8 ч. 3 ст. 2 КАС України повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Отже, відмовляючи позивачу в наданні права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, відповідач перешкоджає позивачу у реалізації законодавчо наданого йому права, чим порушує принципи рівності перед законом та пропорційності, які визначені ст. 2 КАС України.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га у власність для ведення індивідуального садівництва та задовольняє позовні вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, відповідно до квитанції від 19.04.2016 року та квитанції від 04.05.2016р. позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1102,40 грн. (а.с.4,24).
Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 1102,40 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, треті особи: Садівська сільська рада, Державне підприємство "Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", про визнання відмови протиправною і зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 08.12.2015 року №ДС 31-18-0.7-7217/25-15, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Садівської сільської ради Сумського району, за межами населених пунктів.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2015р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Садівської сільської ради Сумського району, за межами населених пунктів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40035, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) суму судового збору в розмірі 1102грн.40 коп. (одна тисяча сто дві грн. сорок коп.).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2016 року.
Суддя (підпис) О.О. Осіпова
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Осіпова