ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.09.2016Справа № 910/1469/13
За заявоюПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 таким, що не підлягає виконанню
За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Українського консорціуму "Екосорб"
простягнення заборгованості в сумі 109 750 189,66 грн.
за зустрічним позовомУкраїнського консорціуму "Екосорб"
доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
простягнення заборгованості в сумі 3986,72 грн.
за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС", яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
простягнення 29 438 646, 90 грн.
Судді: Ярмак О.М. (головуючий)
Босий В.П.
Якименко М.М.
За участю представників:
від позивача (заявника)Терещенко Т.М. (представник за довіреністю)
від відповідачане з'явився
від третьої особиЧабан В.І. (представник за довіреністю), Свідло Є.В. (представник за довіреністю)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, у справі № 910/1469/13 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Українського консорціуму "Екосорб" 2957,60 грн. основного боргу, 1276,38 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЕКОМОНТАЖСЕРВІС" 24696000,00 грн. основного боргу, 57 732,91 грн. судового збору.
19.09.2013 на виконання рішення суду у справі №910/1469/13 видано відповідні накази.
08.07.2016 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 таким, що не підлягає виконанню, яку було передано для розгляду колегії у складі суддів: Ярмак О.М. (головуючий), ОСОБА_1., Босий В.П.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді ОСОБА_1 склад колегії суддів для розгляду заяви було змінено на суддів: Ярмак О.М. (головуючий), Прокопенко Л.В., Босий В.П.
Ухвалою від 25.07.2016 вказаною колегією суддів розгляд заяви призначено на 02.08.2016.
Ухвалою від 02.08.2016 розгляд заяви відкладено судом на 30.08.2016.
30.08.2016 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. у відпустці.
За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з відпусткою судді Прокопенко Л.В. склад колегії суддів для розгляду заяви було змінено на: Ярмак О.М. (головуючий), Босий В.П., Якименко М.М.
Ухвалою від 30.08.2016 розгляд заяви призначено на 06.09.2016.
В судовому засіданні 06.09.2016 представник заявника обґрунтував вимоги заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 таким, що не підлягає виконанню.
Представник третьої особи заперечив проти задоволення вказаної заяви з мотивів, наведених у поданих 30.08.2016 до суду поясненнях.
Дослідивши вимоги поданої заяви та приєднані до неї документи, заслухавши пояснення представників, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Тобто, як вбачається з наведених приписів законодавства стаття 117 Господарського процесуального кодексу України містить виключний перелік підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: 1) якщо його видано помилково або 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Проте, всупереч вказаним вимогам, обґрунтовуючи заяву, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не наводить конкретних та чітких обставин наявності підстав, з якими законодавство пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Так, у заяві заявник вказує про видачу Господарським судом міста Києва ухвали від 21.03.2016 у справі № 910/1469/13 з порушенням п. 17 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, а також про порушення державним виконавцем вимог п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 та ст. 347 Закону України «Про виконавче провадження».
Натомість, вказані доводи заявника не можуть бути предметом розгляду та оцінки судом при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки для встановлення незаконності судового рішення та порушення державним виконавцем законодавства у його діяльності існують відповідні інстанції, про прийняття рішень якими відомостей подано не було.
Що стосується тверджень заявника про те, що державний виконавець на підставі постанови від 29.06.2016 провів подвійне списання коштів в розмірі 54 458 212,40 грн з банку, то вони не відповідають дійсності, оскільки не знаходять свого підтвердження серед поданих доказів в матеріалах справи.
Отже, за наслідками з'ясування обставин для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в розмінні господарського процесуального законодавства, заявником не було доведено перед судом належними та достатніми доказами того, що наказ Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/1469/13 видано помилково або ж факту відсутності обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, підсумовуючи викладене вище, суд констатує відсутність правових підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/1469/13 таким, що не підлягає виконанню, а отже і для задоволення відповідної заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/1469/13 таким, що не підлягає виконанню.
Судді О.М. Ярмак (головуючий)
В.П. Босий
М.М. Якименко