Справа № 352/110/16-а
Провадження № 2-а/352/26/16
06 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.
з участю секретаря Пилипів М.В.
представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті середньої заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», визнання незаконним і скасування рішення від 25.12.2015 р., зобов'язання нарахувати і виплачувати середню заробітну плату відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», стягнення середньої заробітної плати за період з 07.11.2015 р. до 08.05.2016 р. у розмірі 50928,60 грн., -
Позивач 27.01.2016 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті середньої заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», визнання незаконним і скасування рішення від 25.12.2015 р., зобов'язання нарахувати і виплачувати з 07.11.2015 р. середню заробітну плату відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у розмірі 8488,10 грн. на місяць.
Після зміни позову 10.05.2016 р., крім заявлених трьох позовних вимог, просив також стягнути з відповідача на його користь 50928,60 грн. середньої заробітної плати за період з 07.11.2015 р. до 08.05.2016 р.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06.11.2010 р. він приступив до виконання обов'язків сільського голови Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області у зв'язку з обранням на цю посаду. До обрання сільським головою він займався підприємницькою діяльністю та в установленому законом порядку був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Після обрання на виборну посаду він припинив підприємницьку діяльність, оскільки закон забороняє суміщати службу в органах місцевого самоврядування з підприємницькою діяльністю. 06.11.2015 р. він звільнився з посади сільського голови у зв'язку із закінченням строку повноважень. З часу звільнення по даний час він не працює, не зареєстрований як підприємець, не отримує жодних видів пенсії чи соціальних допомог. У зв'язку зі звільненням він звернувся до відповідача про виплату йому середньої заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскаржуваним рішенням від 25.12.2015 р. відповідач відмовив йому у виплаті середньої заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Дії відповідача та вказане рішення вважає протиправними. Ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету; середня заробітна плата не зберігається у разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону. Оскільки він звільнений з виборної посади, не має права на пенсійне забезпечення, йому не призначена жодна із вказаних видів пенсії, він не зареєстрований підприємцем, є безробітним, відповідач зобов'язаний виплатити йому середню зарплату за 6 місяців, що складає 50928,60 грн., виходячи із середньомісячного заробітку в сумі 8488,10 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позивач до обрання на виборну посаду у Загвіздянську сільську раду не перебував у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою або організацією, тому не має права на виплату середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, з відповідного місцевого бюджету. Крім того, позивач з 03.12.2015 р. отримує допомогу по безробіттю, що підтверджується інформацією Тисменицького районного центру зайнятості. Просив у позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 06.11.2010 р. до 06.11.2015 р. працював у Загвіздянській сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області на виборній посаді сільського голови с. Загвіздя, звільнений з даної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень на підставі ч.1 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
До обрання на виборну посаду позивач займався підприємницькою діяльністю, будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, у трудових відносинах із жодним підприємством, установою або організацією не перебував, що підтверджується записами у його трудовій книжці (а.с.11).
Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до вимог ч.1 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства; з працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір, який розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Згідно ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а у разі її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Отже, виплата середньої заробітної плати колишньому депутату місцевої ради у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування можлива лише за рішенням ради та за умови, якщо до обрання на виборну посаду у відповідну раду він перебував у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою або організацією.
Аналогічні положення містяться у ст.118 КЗпІІ України, яка передбачає гарантії для працівників, обраних на виборні посади, де зазначено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних та інших органах, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
З огляду на викладене, враховуючи доведену в судовому засіданні обставину, згідно якої позивач до обрання на виборну посаду не перебував у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою чи організацією, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у відповідача для здійснення нарахування та виплати позивачу середньої заробітної плати протягом шести місяців відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», правомірність дій і оскаржуваного рішення відповідача та відмову у позові у зв'язку з безпідставністю і необґрунтованістю вимог.
На підставі наведеного, відповідно до ст.118 КЗпІІ України, ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», керуючись ст.ст. 159-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити у позові ОСОБА_3 до Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті середньої заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», визнання незаконним і скасування рішення від 25.12.2015 р., зобов'язання нарахувати і виплачувати середню заробітну плату відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», стягнення середньої заробітної плати за період з 07.11.2015 р. до 08.05.2016 р. у розмірі 50928,60 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуюча М.М.Хоминець
Постанова у повному обсязі виготовлена 09 вересня 2016 року.