від "03" травня 2007 р. по справі № 8/21-40
За позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ
до Державного підприємства "Волиньвугілля", м. Нововолинськ
про стягнення 141 871 грн. 20 коп.
Суддя: Кравчук А.М.
Представники:
від позивача: Тимошенко О.Л., довір. № 11-01/1-п від 11.01.2007р.
від відповідача: Німой Т.Є., довір. № 9.1-12 від 14.02.2007р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач - державне підприємство «Вугілля України», м. Київ просить стягнути з відповідача - державного підприємства «Волиньвугілля»,
м. Нововолинськ заборгованість в сумі 141 871 грн. 20 коп. та судові витрати по справі : 1 418 грн. 71 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Відповідач у відзиві від 03.05.2007р. № 134 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнає, просить розстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства.
Представник позивача проти розстрочки виконання рішення заперечує.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
29 січня 2004 року між позивачем - ДП «Вугілля України» та відокремленим структурним підрозділом «Волиньвуглезбутпостач» державного підприємства "Волиньвугілля" укладено договір поставки № 5-01/2-К (далі договір а. с. 8-12 ).
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався постачати позивачу вугілля кам'яне енергетичне, а позивач зобов'язувався приймати поставлену продукцію і оплачувати її вартість. У відповідності з пунктами 2.2, 5.8 договору датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання - передавання; право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить з моменту підписання акту прийняття - передачі вугілля.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору
№ 5-01/2-К від 29.01.2004 року.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору у березні 2004 року відповідач здійснив відвантаження 156 залізничних піввагонів з вугільною продукцією обсягом 10 669 т. на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго».
Позивач як покупець за договором забезпечив оплату вартості перевезення вугілля залізничним транспортом від станції Іваничі Львівської залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці власними коштами в розмірі 141 871 грн. 20 коп. з ПДВ, що стверджується переліками ТехПД-3 Львівської залізниці (а.с. 21-29).
Проте, в порушення умов договору передача вугілля відповідачем у власність позивача не відбулася, оскільки відповідач передав його у власність ВАТ "Західенерго", про що повідомив позивача листом від 26.03.2004р. № 157 (а.с. 13). Кошти в сумі 141 871 грн. 20 коп. за оплату вартості перевезення вугілля залізничним транспортом позивачу не повернув.
Відповідачу надсилалась претензія від 14.10.2004 №14-10-04/2 (а.с. 18), в якій пропонувалось в добровільному порядку повернути кошти. Зазначена претензія відповідачем визнана у листі від 01.12.2004р. № 543 (а.с. 20).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення до суду становить 141 871 грн. 20 коп., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення на підставі ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідач у відзиві № 134 від 03.05.2007року та його представник в судовому засіданні просить розстрочити сплату заборгованості строком на 1 рік у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства.
Представник позивача проти розстрочки сплати заборгованості заперечує.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача є необгрунтованим, обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у строк, і є підставою для розстрочки виконання рішення суду, в клопотанні не викладені, важкий фінансовий стан підприємства доказами не підтверджений, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 418 грн. 71 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля", м.Нововолинськ, вул. Луцька, 1, р/р 26001054300555 в Нововолинській філії КБ «Приватбанк», МФО 303440, код ЄДРПОУ 30165891 на користь державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, р/р 260093016513 в АК “Промінвестбанк» м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 32709929
141 871 грн. 20 коп. заборгованості, 1 418 грн. 71 коп. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 143 407 грн. 91 коп. (сто сорок три тисячі чотириста сім грн. 91 коп.).
3. В задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя