1Справа № 335/9138/16-а 2-а/335/308/2016
06 вересня 2016 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Апаллонової Ю.В.,
при секретарі: Кудряшовій Ю.І.
за участю: позивача: ОСОБА_1
відповідача: патрульного поліції ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, третя особа Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.08.2016 року, в обґрунтування якого зазначив наступне. Постановою серія АР№ 177313 від 03.08.2016 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.Позивач вважає, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення були допущені значні порушення закону, вважає постанову незаконною та просить суд її скасувати і закрити провадження у адміністративній справі. Зазначає, що ним 03.08.2016 року поблизу торгівельного центру «Аврора» його автомобіль самостійно заглох та не заводився, тому він на вимкненому двигуні повернув направо і вимушено зупинився. Після зупинки він ввімкнув аварійну сигналізацію, йому допоміг його знайомий -двигун завівся, він вимкнув сигналізацію та збирався від'їжджати, коли до нього підійшов інспектор. Зазначав, що у постанові не зазначено інформації про технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію, та факт самої зупинки не зафіксований.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у адміністративному позові, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Не заперечуючи, що його автомобіль перебував у зоні дорожнього знаку 3.34, однак зазначав, що не порушував ПДР, оскільки зупинився вимушено.
У судовому засіданні поліцейський ОСОБА_2 заперечував проти позову у повному обсязі, надав суду письмові пояснення, диск із фіксацією нагрудною камерою та пояснив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме здійснив зупинку у зоні знаку 3.34, проти вчинення правопорушення не заперечував, просив застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді попередження, допоки не проконсультувався з кимось телефоном. Позивачеві були роз'яснені його права Позивач був ознайомлений із змістом постанови у справі про адміністративне правопорушення та наданими йому правами у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП.. Враховуючи те, що інспектор безпосередньо виявив та зафіксував правопорушення, то винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. ст. 283-285 Кодексу та, згідно ст. ст. 251, 252 Кодексу, доводить винуватість позивача, просить суд, відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання представник Управління патрульної поліції національної поліції України не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача, відповідача та відповідні положення Правил дорожнього руху України, дослідивши відеозапис наданий відповідачем, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, так як, водій ОСОБА_1 дійсно порушив Правила дорожнього руху - зробив зупинку транспортного засобу у місці, де це заборонено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Знання Правил дорожнього руху є обов'язковим для кожного учасника дорожнього руху. Будь-яке відхилення від положень Правил можуть призвести до дорожньо-транспортних подій нанесення збитків майну, нанесення шкоди здоров'ю. Усяка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їхніх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серія АР № 177313 від 03.08.2016 року, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Caddy (н.з. АР 0052СМ), 03.08.2016 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин по вул. Франка, 43 м. Запоріжжя, здійснив зупинку в зоні знаку 3,34 ПДР, чим вимоги п.3,34Д1ПДР, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
За вчинення даного правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255 гривень 00 копійок.
Вказані обставини підтверджуються постановою по справі про адміністративне правопорушення від 03.08.2016 року, серії АР №177313, яка відповідає вимогам ст. ст. 283-285 КУпАП, а тому являється доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Посилання позивача зазначені в позові, про те, що він здійснив вимушену зупинку, не може бути прийнята судом як докази відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки з пояснень відповідача, матеріалів адміністративної справи та оглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце.
З оглянутого відеозапису у судовому засіданні судом встановлено, що вказане відео не містить у собі даних щодо вимушеної зупинки позивача, ввімкненні сигналізації тощо. Навпаки на цьому відео зафіксовано, що саме Позивач перебуває за кермом автомобіля із ввімкненим двигуном та намагається виїхати з місця зупинки, яке розташоване у зоні дії знаку 3,34 ПДР. При цьому із цього відео вбачається, як Позивач не заперечує зупинку у забороненому місці, при цьому просить про застосування стягнення у вигляді попередження, з урахуванням тих обставин, що він з 1998 року до адміністративної відповідальності не притягувався. Крім того, Позивач зазначає, що не помітив забороняючий знак. В запису чітко відображено, що позивач визнає свою провину та просить обмежитися попередженням. Дійсно після спілкування телефоном з кимось, Позивач зазначив інспектору, що здійснив ненавмисно зупинку. Про події викладені у позовній заяві за змістом оглянутого відео Позивачем інспектору і не зазначається.
Посилання позивача на ті обставини, що надане суду відео не може бути допустимим доказом у даній справі, так як у постанові від 03.08.216 року не зазначено інформації про технічний засіб, яким здійснено фото і відеозапис правопорушення.
Суд вважає даний доказ, а саме відеозапис, який зроблений нагрудним відеореєстратором поліцейського, належним і допустимим. Ч. 34 ст. 283 КУпАП стосується постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване в автоматичному режимі. Але дані правопорушення зі сторони позивача було зафіксовані безпосередньо поліцейським, а відеозапис лише підтверджує, що поліцейський дійсно безпосередньо виявив правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
При винесені постанови, дії відповідача відповідають вимогам ст. 33 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення. Тобто при накладанні стягнення відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують, оскільки санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає покарання у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 грн.
Інспектор роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції рядовий ОСОБА_2, при винесені оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєно, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права.
Відповідачем представлено як доказ правомірності рішення інспектора диск з відеофіксацією з нагрудного реєстратора останнього, яким повністю спростовано доводи позивача про неправомірність дій цього інспектора при складанні постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача, зокрема доведено, що ОСОБА_1 допустив порушення ПДР, за що інспектор ПП, враховуючи вимоги ст.36 КУпАП притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу вимушеної зупинки керованого ним транспортного засобу через несправність такого.
Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивач не надав, всі його позовні вимоги зводяться до висвітлення порушень норм процесуального права з боку інспектора, що в судовому засіданні не було встановлено.
По суті, позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому його вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу, а також ч. 4ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З огляду на не представлення позивачем доказів, які спростовують обставини, викладені поліцейським в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, судом розцінюються не обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Керуючись ст. ст. 2, 7 - 12, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 171-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3, третя особа Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя: Ю.В.Апаллонова