Справа № 1522/27702/12
Провадження № 2/522/1076/13
01 лютого 2013 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Чернявська Л.М., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про вжиття заходів щодо забезпечення позову,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 35 598,10 гривень. По справі відкрито провадження.
Одночасно, позивач просить вжити заходи щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачці та заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження в межах суми стягнення; обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань; заборонити Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Одеській області видачу відповідачці паспорта/проїзного документа; Адміністрації Державної прикордонної служби України, вжити заходи щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.
В обґрунтування вимог вказуючи, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання, не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість. У банка відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо невиконання обов'язків перед кредитором. Найчастіше за порушенням зобов'язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна та коштів. Це виражається у передачі третім особам права власності на майно та кошти або перераховування від банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій за майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного договору № DNH4KP20430510 від 12 грудня 2005 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2546,69 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.12.2007 року.
Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно роз'яснень, що надані в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суду не наведено обставин та не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до роз'яснень, наданих у Постанові № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.
Таким чином, вимоги позивача стосовно накладення арешту на невизначене нерухоме майно та заборони відповідачці у праві виїзду за кордон суперечать вимогам ст. 33 Конституції України та 313 ЦК України та не є співвмірними з заявленими вимогами про стягнення боргу в розмірі 35 598,10 гривень.
Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволені заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
Приморського районного
суду міста Одеси ОСОБА_2
01.02.2013