"06" вересня 2016 р.Справа № 916/1891/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ";
до відповідача: ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ";
про стягнення 537953,43грн.
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю;
Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю;
Від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю;
Суть спору: про стягнення 537953,43грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області заборгованості за договором №020005 від 20.07.2015р. у сумі 537953,43грн. у тому числі 452130,80грн. заборгованості за природний газ, 62127,95грн. пені, 4760,47 3% річних, 18934,21грн. індексу інфляції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2016р. порушено провадження у справі №916/1891/16 та справу призначено до розгляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2016р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ".
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №319 від 06.09.2016р., а суму основного боргу визнав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
20.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (позивач, Постачальник), ОСОБА_2 акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (третя особа, Газорозподільче підприємство) та ОСОБА_1 селищною радою Овідіопольського району Одеської області (відповідач, Споживач) було укладено договір №020005 на постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів (далі договір) за яким Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.2.1. договору).
Оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури (п.5.6. договору).
У разі порушення Споживачем строків оплати із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення (пп 7.2.1 п.7.2. договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу до 31.12.2015р., а у частині оплати за надані послуги - до їх повного виконання (п.11.1. договору).
24.11.2015р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 якою сторони змінили банківські реквізити Постачальника.
22.12.2015р. сторони уклали додаткову угоду №2 якою сторони встановили ціну за 1000куб.м. газу у розмірі 8804,62грн., домовились про збільшення обсягів закупівлі послуг з постачання природного газу на 109113,83грн. та встановили загальну вартість послуг за договором у розмірі 362713,83грн.
30.12.2015р. між сторонами було укладено додаткову угоду №3 якою сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2016р.
12.02.2016р. сторони уклали додаткову угоду №4 якою встановили загальну вартість послуг за договором у розмірі 60452,31грн. у тому числі 2016р.: 423166,12грн.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору за період з січня 2016р. по березень 2016р. він поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі від 28.01.2016р., 31.01.2016р., 29.02.2016р. та від 31.03.2016р. (копії актів містяться в матеріалах справи) та виставленими рахунками-фактури №020005 від 28.01.2016р., 29.02.2016р. та від 31.03.2016р. однак відповідач за поставлений природний газ не розрахувався в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 452130,00грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував останньому 62127,95грн. пені, 4760,47грн. 3% річних та 18934,21грн. індексу інфляції за період з 11.02.2016р. по 10.07.2016р.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 452130,80грн. заборгованості за природний газ, 62127,95грн. пені, 4760,47 3% річних, 18934,21грн. індексу інфляції.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що несвоєчасна сплата поставленого газу є форс-мажорними обставинами оскільки бюджет на 2016р. був прийнятий Радою 24.12.2015р., а збільшення вартості газу було затверджено Постановою НКРЕКП 29.12.2015р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2015р. між сторонами було укладено договір №020005 на постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, за яким позивач за період з січня 2016р. по березень 2016р. поставив природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором та додатковими угодами до договору для забезпечення потреб Споживача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі від 28.01.2016р., 31.01.2016р., 29.02.2016р. та від 31.03.2016р. (копії актів містяться в матеріалах справи) та виставленими рахунками-фактури №020005 від 28.01.2016р., 29.02.2016р. та від 31.03.2016р.
Відповідно до п.5.6 договору оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури.
Однак відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого газу на підставі актів приймання-передачі від 28.01.2016р., 31.01.2016р., 29.02.2016р. та від 31.03.2016р.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач за поставлений за договором природний газ не розрахувався, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 452130,80грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 62127,95грн. пені за період з 11.02.2016р. по 10.07.2016р. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені позивача та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" зазначає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за період 11.02.2016р. по 10.07.2016р. складає 61878,36грн.
Щодо стягнення з відповідача 4760,47грн. 3% річних та 18934,21грн. індексу інфляції за період з 11.02.2016р. по 10.07.2016р. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4753,23грн. та індекс інфляції у сумі 17521,96грн. за період з 11.02.2016р. по 10.07.2016р.
Посилання відповідача на форс-мажорну ситуацію стосовно несвоєчасної сплати за поставлений газ, а саме прийняття бюджету та постанови НКРЕКП судом до уваги не приймається оскільки пунктами 9.2. - 9.4 договору №020005 від 20.07.2015р. сторони встановили, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок не передбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи, що договором не передбачені такі форс-мажорні обставини як прийняття бюджету на 2016р. 24.12.2015р., а збільшення вартості газу було затверджено Постановою НКРЕКП 29.12.2015р.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" підлягають частковому задоволенню у сумі 536284,35грн. у тому числі 452130,80грн. основного боргу, 61878,36грн. пені, 4753,23грн. 3% річних та 17521,96грн. індексу інфляції.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-а, код ЄДРПОУ 04379172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, р/р 26006150001 в ПАТ "КБ "Центр", МФО 380742, код ЄДРПОУ 39525257) 452130/чотириста п'ятдесят дві тисячі сто тридцять/грн. 80коп. основного боргу, 61878/шістдесят одна тисяча вісімсот сімдесят вісім/грн. 36коп. пені, 4753/чотири тисячі сімсот п'ятдесят три/грн. 23коп. 3% річних, 17521/сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять одна/грн. 96коп. індексу інфляції, 8044/вісім тисяч сорок чотири/грн. 26коп. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 09.09.2016р.
Суддя Л.В. Степанова