номер провадження справи 27/171/15
про припинення провадження у справі
07.09.2016 справа № 908/4868/15
За позовом: Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (Мелітопольсикй міжрайонний прокурор) (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22)
до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Крупської, 5)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 (72365 АДРЕСА_1)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)
про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 27.12.2012 р. № 682
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача (прокуратури): Євтушок Ю.С., посвідчення № 043113 від 06.05.2016 р.
від відповідача: не з'явився
від 3-їособи-1: не з'явився
від 3-їособи-2: Уколова Ю.І, дов. № 8 від 04.01.2016 р.
До господарського суду Запорізької області звернулась Мелітопольська міжрайонна прокурора, Запорізька область м. Мелітополь з позовними вимогами до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь за участю третіх осіб - 1 та -2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 27.12.2012 р. № 682 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1".
Ухвалою суду від 03.09.2015 р. позовну заяву та додані до неї документи на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, повернуто позивачу без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 03.09.2015 р., позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.09.2015 р. скасовано, матеріали справи № 908/4868/15 передано на розгляд до господарського суду Запорізької області. Стягнуто з поточного рахунку Мелітопольської міжрайонної прокуратури в доход державного бюджету України 1 218 грн. 00 коп. судового збору. Зобов'язано господарський суд Запорізької області видати відповідний наказ та направити його до відповідного органу стягнення.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., справу № 908/4868/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2015 р.
Ухвалою суду від 28.10.2015 р. справу № 908/4868/15 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/171/15 та призначено судове засідання на 07.12.2015 р.
Ухвалою суду від 07.12.2015 р. розгляд справи відкладався на 23.12.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та третьої особи - 1, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.
Ухвалою суду від 23.12.2015 р., відповідно до ст. 79 ч.1 ГПК України, провадження у справі № 908/4868/15 зупинено до вирішення Донецьким апеляційним господарським судом справ № 908/4891/15, 908/4896/15 та 908/4865/15 та набрання законної сили рішеннями господарського суду у вказаних справах за позовами Мелітопольського міжрайонного прокурора до Мелітопольської РДА.
08.08.2016 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, щодо поновлення провадження у справі № 908/4898/15, оскільки станом на цей час Донецьким апеляційним господарським судом у справах № 908/4891/15, 908/4896/15 та 908/4865/15 прийняті постанови, які набрали законної сили з дня їх прийняття.
Крім того керівник Мелітопольської місцевої прокуратури просить на підставі ст. 25 ГПК України здійснити процесуальне правонаступництво Мелітопольської міжрайонної прокуратури на Мелітопольську місцеву прокуратуру Запорізької області.
Ухвалою суду від 16.08.2016 р. провадження у справі № 908/4868/15 поновлено, відповідно до ст. 79 ГПК України. На підставі ст. 25 ГПК України, здійснено процесуальне правонаступництво Мелітопольського міжрайонного прокурора, який звернувся до господарського суду Запорізької області правонаступником - Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області. Розгляд справи призначено на 07.09.2016 р.
07.09.2016 р. продовжено розгляд справи № 908/4868/15.
07.09.2016 р. до початку розгляду справи представники прокуратури та третьої особи-2 заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 07.09.2016 р. представник позивача (прокуратури) підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суд від 16.08.2016 р. пояснив, що всі письмові докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, місцевою прокуратурою долучено до позовної заяви, нормативне та документальне обґрунтування заявлених вимог та додаткові докази по суті справи надано суду 30.11.2016 р. у письмових пояснення.
Представник відповідача у судове засідання, відкрите 07.09.2016 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Представник третьої особи-1 у судове засідання, відкрите 07.09.2016 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без представника третьої особи-1 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
07.09.2016 р. в засіданні суду, представник третьої особи-2 підтримав доводи викладені в письмових поясненнях наданих 07.12.2015 р. Позовні вимоги прокуратури підтримав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач та третя особа-1 належним чином були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області та ОСОБА_1, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка в судове засідання не звільняє учасників судового процесу від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, суд припиняє провадження у справі № 908/4868/15 на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст.12 ГПК України; право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Відповідно до статті 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності саме органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, але ж ніяк не юридичних осіб (публічного чи приватного права), їх посадових чи службових осіб, на чому наполягає Позивач.
Відповідно до ст. 15 ч.1 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст.15 ЦК України).
Способи захисту, передбачені ст. 16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
За змістом пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнанням повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Разом з тим, з огляду на положення статей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України на публічно-правові спори, зокрема, спори із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійснені владних управлінських функцій, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, коли до порушення права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Натомість до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до частин другої та третьої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; за статтею 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
З огляду на положення наведених вище приписів законодавства, з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному в рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009, за наслідками вирішення питання відповідними органами щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності виникають конкретні права та обов'язки фізичних та юридичних осіб та правовідносини у зв'язку з їх реалізацією.
Водночас за правилами частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється, зокрема, на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, встановлених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого уповноваженим органом відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Таким чином, для передачі земельної ділянки в користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; за наслідками розгляду цього питання відповідний орган дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
Таким чином, зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурор звернувся з позовом у даній справі в зв'язку з порушенням відповідачем вимог законодавства щодо порядку надання земель в користування (оренду); при цьому ні в позовній заяві ні в матеріалах справи не містяться відомості про виникнення (зміну чи припинення) будь-яких цивільних прав чи обов'язків особи за наслідками прийняття спірного розпорядження, порушення приватного права певного суб'єкта відносин, тобто, ознаки приватноправового спору у цій справі відсутні.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, спір, у якому вирішуються питання щодо здійснення владних управлінських функцій держави в особі відповідного органу, підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 р. у справі № 21-3690а15, та постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2016 р. у справі № 908/4865/15.
Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.
Суд за наявності викладених у ГПК підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин, а також положень ст. 12 ГПК України щодо справ, які підвідомчі господарським судам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (Мелітопольсикй міжрайонний прокурор) до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь за участю третіх осіб - 1 та -2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 27.12.2012 р. № 682 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1." не підлягають вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Судом враховано, що ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Серед переліку таких підстав відсутня така підстава, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України).
Водночас, закриття провадження у справі є поняттям цивільного (ст. 205 ЦПК України) і адміністративного (ст. 157 КАС України) судочинства, які господарським судом у здійсненні судочинства не застосовуються.
У зв'язку з викладеним, суд виходить з того, що припинення провадження у справі з підстав передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. А тому, сплачена сума судового збору покладається на позивача. На час звернення прокуратури з позовом до суду, заявник був звільнений від сплати судового збору, у встановленому законом порядку.
У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Керуючись ст. ст. 22, 27, 29, 49, п. 1.1 ст. 80, 86 ГПК України, господарський суд -
Припинити провадження у справі № 908/4868/15.
Суддя С.С. Дроздова і