8 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні заяву засудженої ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 11 листопада 2004 року,
Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 3 грудня 2003 року ОСОБА_1 засуджено за частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, строком на три роки та з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 березня 2004 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, - пом'якшено призначене їй основне покарання до трьох років шести місяців позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України (далі - Суд) від 11 листопада 2004 року вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції змінено, - виключено з цих судових рішень вказівку про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання; постановлено вважати її засудженою за частиною п'ятою статті 191 КК із застосуванням статті 44 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України заяву, в якій просить переглянути рішення суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом першим статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Стверджуючи у заяві про незаконність засудження, ОСОБА_1 посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Галат проти України», яке набуло статусу остаточного 4 жовтня 2010 року та в якому констатоване порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто фактично заявниця порушує питання про перегляд ухвали касаційного суду з підстави, визначеної пунктом четвертим статі 445 КПК.
Одночасно ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку для подання заяви, мотивуючи його тим, що вона має ряд тяжких захворювань і тривалий час перебувала на лікуванні. Крім того, зазначає про те, що Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини своїм листом від 21 жовтня 2010 року ввів її в оману, повідомивши про те, що рішення цього суду в її справі не є підставою для перегляду судових рішень національних судів.
З урахуванням наведених доводів ОСОБА_1 просить визнати причини пропуску строку поважними і поновити цей строк.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши заяву ОСОБА_1 та долучені до неї документи, колегія суддів установила таке.
Статтею 447 КПК встановлені процесуальні строки подання заяви про перегляд судових рішень Судом з підстав, передбачених статтею 445 цього Кодексу. Норми цієї статті визначають період у часі - три місяці - і вказівку на подію (момент), із якої починається перебіг цього строку для подачі заяви про перегляд судового рішення, залежно від конкретної підстави, визначеної частиною першою статті 445 КПК, а саме: день ухвалення оспореного (оскарженого) або порівнюваного судових рішень суду касаційної інстанції (з підстав, передбачених пунктами першим, другим статті 445 КПК); день ухвалення оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції або день прийняття постанови Суду з висновком про застосування норм права (з підстави, передбаченої пунктом третім статті 445 КПК); день, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного (з підстави, передбаченої пунктом четвертим статті 445 КПК). Строк, пропущений з причин, визнаних поважними, суд може поновити за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення Судом. У разі відмови в клопотанні про поновлення строку заява залишається без розгляду.
Як вбачається з долучених до заяви документів, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Галат проти України» набуло статусу остаточного 4 жовтня 2010 року, про що заявницю було відповідним чином поінформовано листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року. Проте заяву про перегляд Судом рішення касаційного суду ОСОБА_1 подано тільки у серпні 2016 року, за сплином майже шестирічного терміну, що значно перевищує установлений статтею 447 КПК трьохмісячний строк.
Згідно з вимогами чинного КПК, процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин.
З огляду на системний аналіз норм процесуального закону поважними причинами пропуску строку слід вважати лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Долучені до заяви засудженої копії медичних документів (виписки з історій хвороб, довідки, протоколи досліджень тощо) не підтверджують факту тривалого знаходження на стаціонарному лікуванні у період з жовтня 2010 року до теперішнього часу, чи будь-якою іншою мірою не свідчать про те, що наявні в ОСОБА_1 захворювання унеможливлювали або значно утруднювали її звернення до Суду.
Твердження заявниці про введення її в оману Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини є безпідставними, оскільки в листі останнього чітко зазначено про те, що вирішення питання про можливість перегляду тієї чи іншої справи Судом є його виключною компетенцією, тобто дано роз'яснення чинного на той час кримінального процесуального законодавства у цій частині.
Отже, підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд оспорюваного судового рішення немає.
Керуючись статтями 444, 445, 447 КПК, колегія суддів
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку для подання заяви.
Заяву засудженої ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 11 листопада 2004 року залишити без розгляду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4