7 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаКоротких О.А.,
суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року у справі за її позовом до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, заступника директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради Вавриш В.А., Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Центру надання адміністративних послуг апарату виконавчого органу Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Стафед», за участю Прокуратури міста Києва, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановила:
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилив, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року, якими відмовлено в задоволенні позову залишив без змін.
ОСОБА_4 подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.
На обґрунтування заяви додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 7 липня, 13 липня, 14 липня 2016 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не надано та судами не встановлено звернення позивача з клопотанням про надання у власність земельної ділянки відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, як і не надано доказів отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2016 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже в наведеному судовому рішенні касаційної інстанції не розв'язано спір по суті і воно не містить остаточного висновку щодо правильного застосування одних тих самих норм матеріального права, тому братися до уваги не може.
Аналіз ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 липня та 14 липня 2016 року, які надані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах зазначених судових рішень, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.
Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до за заявою Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, заступника директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради Вавриш В.А., Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Центру надання адміністративних послуг апарату виконавчого органу Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Стафед», за участю Прокуратури міста Києва, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.А. Коротких
Судді: М.І. Гриців
О.Б. Прокопенко