06 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3852/15-а
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого - Милосердного М.М.,
суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,
при секретарі - Шепель О.В.,
за участю: представників Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі - Нікуліної Юлії Яківни та Кравченко Юлії Михайлівни, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, за участю третіх осіб: Північної виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (№ 90), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів,
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - Управління ДПСУ) про визнання протиправним та скасування наказу від 25.11.2015 № 57 о/с в частині звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_3, просив поновити на службі, стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а також стягнути 5000,00 грн., витрати на правову допомогу.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Управління ДПСУ від 25.11.2015 № 57 о/с в частині звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_3, суд поновив позивача на службі на посаді начальника оперативного відділу Північної виправної колонії Управління ДПСУ (№ 90). Також, суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 8432,71 грн., та допустив до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на службі та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, в.о. начальника Управління ДПСУ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова в частинні задоволення позовних вимог, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України з 1995 по 2015 рік. В Північній виправній колонії Управління ДПСУ (№ 90) ОСОБА_3 проходив службу на посаді начальника оперативного відділу установи, мав спеціальне звання підполковник внутрішньої служби.
24 листопада 2015 року ОСОБА_3 подав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням з 01.12.2015р., в якому також зазначив, що відмовляється від проходження ОВЛК і претензій щодо звільнення не має.
На підставі рапорту від 24 листопада 2015 року, наказом Управління ДПСУ від 25.11.2015 № 57 о/с ОСОБА_3 був звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України у запас Збройних сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служба рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, вислуга років на 30.11.2015р. складає: - у календарному обчисленні 20 років 03 місяці 09 днів, - у пільговому обчисленні 24 роки 00 місяців 16 днів.
Вважаючи, що відповідач порушив його право на дострокове відкликання рапорту та залишення на службі, ОСОБА_3 звернувся до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у спірних правовідносинах порушено п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 та дійшов до висновку про неправомірне звільнення позивача зі служби за власним бажанням.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 р. № 114 (далі -Положення).
Відповідно до підпункту "ж" пункту 63 Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно з пунктом 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
Проте, у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.
Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у рапорті зазначив бажану дату звільнення з 01 грудня 2015 року, тобто до закінчення встановленого Положенням тримісячного строку, що Управлінням ДПСУ не заперечувалось. Отже, між сторонами було досягнуто згоди на звільнення зі служби до закінчення строку передбаченого пунктом 68 Положення.
Також, з матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення ОСОБА_3 з 01 грудня 5015 року було видано 25 листопада 2015 року. Вислуга років розрахована включно по 30 листопада 2015 року. Позивач перебував на службі по 30 листопада 2015 року, що також підтверджується табелем обліку робочого часу за листопад 2015 року. Крім того, грошове забезпечення позивачу було нараховано та виплачено в повному обсязі за повний фактично відпрацьований ним час, а саме по 30 листопада 2015 року.
Колегія суддів не може погодитися з твердженням ОСОБА_3 про те, що він мав намір відкликати свій рапорт про звільнення за власним бажанням, а відповідачем його було позбавлено цього права, оскільки це жодним доказом не підтверджено. Управління ДПСУ наполягало, що з дня подачі рапорту про звільнення і до останнього робочого дня жодних рапортів про відкликання попереднього рапорту ОСОБА_3 не подавав, а починаючи з 01 грудня 2015 року до місця своєї служби не прибував та до виконання службових обов'язків не приступав. А також, 04 грудня 2015 року у відділі кадрів отримав під розписку трудову книжку та інші документи, та ні яких заяв не подавав. Таким чином, позивач вважав себе звільненим зі служби саме з 01 грудня 2015 року.
Тому, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірним.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку між сторонами була досягнута домовленість щодо строків звільнення позивача, яка була реалізована наказом Управління ДПСУ від 25.11.2015 № 57 о/с. До дня прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача, ні після, позивач свій рапорт не відкликав, строк звільнення також не змінив.
З наведеного вище вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні справи, дійшов до помилкового висновку про те, що звільнення позивача було проведено протиправно.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, а позовні вимоги ОСОБА_3 є недоведеними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів також вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог суперечить нормам матеріального права, а також, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому колегія суддів, відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його адміністративного позову до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 вересня 2016 року.
Головуючий: М.М. Милосердний
Судді: А.І.Бітов
І.Г.Ступакова