79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.09.2016р. Справа№ 914/2073/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Бориславський завод “РЕМА”, м.Борислав Львівської області
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Західсталь”, м.Львів
про стягнення 19 168,50 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 06.11.2013р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство “Бориславський завод “РЕМА” звернулося з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Західсталь” про стягнення 19 168,50 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.
Ухвалою суду від 11.08.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.08.2016р.
Ухвалою суду від 22.08.2016р. розгляд справи було відкладено на 05.09.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
Представником позивача подано лист вх.№35436/16 від 05.09.2016р., в якому він повідомляє суд про те, що відповідачем станом на 01.09.2016р. спірні кошти в розмірі 19168,50 грн. позивачу не повернуті. Крім того, вищенаведеним листом представник позивача долучив оригінал ОСОБА_3 з ЄДР на позивача та оригінал ОСОБА_3 з ЄДР на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав.
Станом на 05.09.2016р. на адресу суду від відповідача не повернулись поштові повідомлення про вручення йому ухвал суду від 11.08.2016р. про порушення провадження у справі та від 22.08.2016р. про відкладення розгляду справи на 05.09.2016р., або поштові конверти без вручення його адресату.
Як вбачається із наданого представником позивача ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 22.08.2016р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Західсталь” перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження: 79005, Львівська область, м.Львів, Галицький район, проспект Шевченка, буд.7.
Згідно п.п.3.9.1. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Факт надсилання відповідачу ухвал суду: - від 11.08.2016р. про порушення провадження у справі підтверджується списком №855 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів від 12.08.2016р.; - від 22.08.2016р. про відкладення розгляду справи на 05.09.2016р. підтверджується списком №893 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів від 25.08.2016р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.
Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суду невідомі.
Станом на день розгляду спору (05.09.2016р.) від відповідача на адресу суду відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
Публічне акціонерне товариство “Бориславський завод “РЕМА” на підставі виставленого ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Західсталь” рахунку на оплату №723 від 17.03.2016р. на загальну суму 35 268,49 грн. здійснило передоплату у розмірі 19 168,50 грн., згідно платіжного дорученням №680 від 18.03.2016р.
Публічне акціонерне товариство “Бориславський завод “РЕМА” визначив цінову пропозицію ТзОВ “Торгова група “Західсталь” сумнівно заниженою та внаслідок неконкурентоспроможною на ринку, відповідно таку відхилено.
Як стверджує позивач, жодного товару вказаного в номенклатурі названого рахунку на оплату №723 від 17.03.2016р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Західсталь” відвантажено не було, а відтак позивачем не отримано.
Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих.№60/505 від 05.04.2016р., в якій просив повернути у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги, помилково сплачені кошти в сумі 19 168,50 грн. Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.
Позивач звернувся до господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 19 168,50 грн.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Слід зазначити, що зважаючи на положення ст.205 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки укладеним у спрощений спосіб.
Згідно положення ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №723 від 17.03.2016р. на загальну суму 35 268,49 грн. Позивачем на підставі вищенаведеного рахунку здійснено передоплату у розмірі 19 168,50 грн.
Факт здійснення позивачем передоплати на суму 19 168,50 грн. підтверджується платіжним дорученням №680 від 18.03.2016р., з призначенням платежу: передоплата за матеріали згідно рахунку №723 від 17.03.2016р.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, поставку товару вказаного у рахунку на оплату №723 від 17.03.2016р. позивачу не провів.
Позивач проаналізувавши ринок металопрокату виявив, що цінова пропозиція відповідача щодо поставки металопрокату є заниженою та, як наслідок, неконкурентоспроможною, у зв"язку з чим відпала потреба у поставці.
Згідно ч.2 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові від 18.01.2010р., справа №42/423).
Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих.№60/505 від 05.04.2016р., в якій просив повернути у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги, сплачені кошти в сумі 19 168,50 грн. Факт надсилання вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.04.2016р. Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.
Як встановлено судом, відповідач товар визначений у виставленому ним рахунку на оплату №723 від 17.03.2016р. позивачу не поставив. Відтак, зважаючи на положення ч.2 ст.693 ЦК України, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу сплачені кошти згідно рахунку на оплату №723 від 17.03.2016р. в сумі 19 168,50 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст. 222 ГК України особи, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії (вимог, листів, тощо) чи звернення до суду, що відповідачем зроблено не було.
Слід зазначити, що позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача передоплату в сумі 19 168,50 грн., як помилково сплачені кошти, при цьому посилається на положення ст.1212 ЦК України.
Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак, суд не погоджується з тим, що до даного випадку слід застосовувати ст.1212 ЦК України. Правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладеного у спрощений спосіб договору поставки, кошти позивачем сплачені на підставі виставленого відповідачем рахунку, відтак вони не були набуті відповідачем без достатньої правової підстави та не є помилково сплаченими позивачем.
До даного виду правовідносин слід застосувати положення ч.2 ст.693 ЦК України щодо повернення суми передоплати.
Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, а у позивача відпала потреба у товарі, відтак сплачені кошти (передоплата) підлягає поверненню на підставі ч.2 ст.693 ЦК України.
Як роз"яснено Вищим господарським судом України у абзаці 7 п.п.3.12 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. із змінами та доповненнями “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, беручи до уваги той факт, що відповідач не реалізував, надані йому законом права на судовий захист, не надав суду належні докази на спростування позовних вимог, не подав належних доказів поважності причин, які завадили йому з'явитись у судове засідання та подати відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення коштів в сумі 19 168,50 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2048 від 02.08.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.
Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 612, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 222 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Західсталь” (79005, Львівська область, м.Львів, Галицький район, проспект Шевченка, буд.7; код ЄДРПОУ 39963787) на користь Публічного акціонерного товариства “Бориславський завод “РЕМА” (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Сосюри, буд.45; код ЄДРПОУ 14310460) 19 168,50 грн. заборгованості та 1 378,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 08.09.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.