Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" вересня 2016 р.Справа № 922/2325/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Хечанян Г.В.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ДП НЕК "Укренерго", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Спецмаш", м. Харків
про стягнення 30 770,07 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явився,
У липні 2016 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ТВП Спецмаш" (далі - відповідач) звернулось ДП "НЕК "Укренерго" в особі в.п. "Північна електроенергетична система" ДП "НЕУ "Укренерго" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції за договором №80-1/4491-15 від 29.12.2015 року у сумі 17756,94 грн. (12452,44 грн. пеня, 5304,50 грн. штраф) та суму попередньої оплати невиконаного зобов'язання у розмірі 13013,13 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару за вказаним договором.
Ухвалою суду від 18.07.2016 року було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 09.08.2016 року о 10:00 год.
Ухвалою суду від 09.08.2016 року розгляд справи був відкладений до 05.09.2016 року до 11:30 год.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Судом перевірено адресу відповідача та згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 12.07.2016 року, місцезнаходження відповідача - 61003, м. Харків, провулок Дубового, 13, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.
Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Присутній у судовому засіданні 05.09.2016 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, 29.12.2015 року між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТВП Спецмаш” (далі - Постачальник) було укладено договір № 80-1/4491-15 (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, а Покупець - прийняти його і оплатити. Найменування товару -28.29.22-10.00, 28.29.22-40.00 засоби пожежогасіння для апарату управління ХМЕМ, ПМЕМ, СМЕМ (далі - Товар).
Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна цього Договору становить 67974,25 грн., крім того ПДВ 20% - 13 594,85 грн., разом з ПДВ 20% - 81 569,10 грн.
Відповідно до п. 4.1.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом здійснення Покупцем попередньої оплати впродовж 30 календарних днів з моменту укладання Договору в розмірі 30% від вартості Договору, що становить 20 392,28 грн., крім того ПДВ 20% - 4 078,45 грн., разом з ПДВ 20% - 24 470,73 грн.
14.01.2016 року позивач здійснив попередню оплату у сумі 24 470,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.01.2016 року № 263.
Відповідно до п. 5.1 Договору, термін поставки Товару складає п'ятнадцять календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, тобто до 29.01.2016 року.
Відповідно до п. 6.3.1. Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
Втім, відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, а саме порушив термін постачання Товару, що підтверджується актом прийому-передачі продукції від 29.01.2016 року на суму 5790,60 грн. та актом прийому-передачі продукції від 04.07.2016 року на суму 5667,00 грн. Отже, відповідачем поставлено Товару на загальну суму 11457,60 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасності та повноти поставки товару, а тому позовні вимоги про повернення попередньої оплати невиконаного зобов'язання у сумі 13013,13 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2.1. Договору, у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобов'язань, Постачальник сплачує Покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню в розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник повинен додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми пені та штрафу, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12452,44 грн. та штрафу у розмірі 5304,50 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 179 ГК України; ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Спецмаш" (61003, м. Харків, пров. Дубового, 13, код ЄДРПОУ 40032808) на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 00131624, р/р № 26004000439141 в філії АТ “Укрексімбанк” у м. Харків, МФО 351618) - штрафні санкції за договором № 80-1/4491-15 від 29.12.2015 року у сумі 17756,94 грн. (12452,44 грн. пеня, 5304,50 грн. штраф), суму попередньої оплати невиконаного зобов'язання у розмірі 13013,13 грн. та 1378,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 06.09.2016 р.
Суддя ОСОБА_2