31 серпня 2016 р.м. ХерсонСправа № 814/1304/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), третя особа - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), в якому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами Миколаївського окружного адміністративного суду, та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу:
за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про прокуратуру"),
за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р. включно відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"),
за період 09.09.2015 р. по 31.12.2015 р. виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1 червня 2009 року працює у Миколаївському окружному адміністративному суді, займала різні посади: помічника судді, помічника заступника голови суду, на теперішній час - головний спеціаліст відділу забезпечення судового процесу та аналітично-статистичної роботи. У період з 26.10.2014 року по 08.09.2015 року заробітна плата нараховувалась, виходячи з посадового окладу в розмірі 1218,00 грн., з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року - 2756,00 грн., що не відповідає законодавству про оплату праці працівників апарату судів.
Так, 14.10.2014 року прийнятий Закон України № 1697-VІІ "Про прокуратуру", що набрав чинності 26.10.2014 року. Пунктом 5 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів", її було доповнено новим абзацом другим, відповідно до якого "розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 % посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".
При цьому, пп. 2 п. 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" Кабінету Міністрів України було доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таке правове регулювання означає, що з 26.10.2014 року за працівниками апарату судів визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Абз. 3 п. 9 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що норми і положення ч. 3 ст. 69, ст. 129, ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведеного положення дозволяє стверджувати, що воно по-іншому врегулювало зазначені відносини, ніж абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру": розмір посадових окладів визначався не законом, а повинен був визначатися постановою Кабінету Міністрів України. Оскільки Закон про Державний бюджет на 2015 рік був прийнятий 28.12.2014 року, тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то пріоритет у застосуванні має саме перший із цих законів.
Крім цього, пп. 5 п. 63 розділу 1 Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено новим п. 26 такого змісту: "Установити, що норми і положення… частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"… застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування". Наведена зміна також набрала чинності з 01.01.2015 року.
Однак, Кабінет Міністрів України наведене делеговане повноваження виконав лише 02.09.2015 р., прийнявши постанову Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (далі - постанова КМУ № 644), якою в новій редакції додатка 47 до постанови КМУ № 268 викладено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів. Ця постанова набрала чинності 09.09.2015 року.
Не зрозуміло, якою нормою права визначався розмір посадового окладу працівників апарату судів протягом часу, поки не була прийнята постанова КМУ № 644. Неприйняття урядом України відповідного правового акта про розмір окладу працівників апарату судів без законних підстав, без легітимної мети є втручанням у майнове право працівників апарату судів, гарантоване їм Законом про Державний бюджет на 2015 рік.
12.02.2015 року було прийнято Закон України № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав законної сили 29.03.2015 року. Даним Законом у новій редакції викладено Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Абзацом 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у цій редакції передбачено, що "розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців". Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апарату судів.
З 09.09.2015 року посадові оклади працівників апарату судів виплачувались у розмірах, визначених постановою КМУ № 644. Так, у додатку 47 до постанови КМУ № 268 (в редакції постанови КМУ № 644) посадовий оклад помічника судді встановлено з коефіцієнтом 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду.
Позивач стверджує, що її посадовий оклад мав би складати з 09.09.2015 року - 5512,00 грн. (13780 грн. х 0,4). Однак, як вбачається з розрахункових листів, обчислення заробітної плати за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року проводилось, виходячи з посадового окладу у розмірі 2756,00 грн. Зменшення посадового окладу вважає неправомірним, зазначає, що бюджетне фінансування не може бути тією обставиною, яка виключає відповідальність суб'єкта владних повноважень перед особою.
Відповідач просив розглядати справу без його участі та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Третя особа - ДСА України надала суду письмове заперечення на позов, яке мотивує тим, що згідно з частиною 2 статті 145 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема місцевих та апеляційних судів здійснює ДСА України. Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, тобто за обсягом наданих прав, відповідний місцевий суд є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з державного бюджету, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
Частиною 1 статті 51 Бюджетного Кодексу визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
ДСА України звертає увагу на те, що підставою для відмови у здійсненні нарахування та виплати заробітної плати є не відсутність бюджетного фінансування, а відсутність механізму при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу, так як, не приведення Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", на час виникнення спірних правовідносин також унеможливлює виплату заробітної плати у визначеному Законом розмірі.
Окрім того, зазначає, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
ДСА України вважає позов необґрунтованим, просить відмовити в його задоволенні.
Позивач та відповідач просили здійснювати розгляд справи без їх участі, третя особа - в порядку письмового провадження.
З таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1 червня 2009 року працює в Миколаївському окружному адміністративному суді, зокрема, з 01.11.2011 р. займала посаду помічника судді, з 28.04.2014 р. - помічника заступника голови суду, з 10.06.2015 р. - головний спеціаліст відділу забезпечення судового процесу та аналітично-статистичної роботи.
Згідно з довідкою від 03.06.2016 № 35/05-16, виданою Миколаївським окружним адміністративним судом, заробітна плата позивачу нараховувалась виходячи з посадового окладу, встановленого штатним розписом. Сума посадового окладу складала з 01.10.2014 р. - 1218,00 грн., з 01.09.2015 р. - 1378,00 грн., з 09.09.2015 р. - 2756,00 грн.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо правомірності нарахування та, як наслідок, виплати заробітної плати, суд звертає увагу на наступні приписи законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" набрав чинності 26 жовтня 2014 року. Цим Законом внесено зміни до статті 144 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", зокрема щодо визначення розміру посадового окладу працівника апарату суду.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону "Про прокуратуру" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
З 28 березня 2015 року Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів", стаття 147 якого регулює відносини, пов'язані із матеріальним, побутовим забезпеченням та соціальним захистом працівників судової системи, в тому числі встановлює критерії визначення розміру посадового окладу працівника апарату суду.
Підпунктом 2 пункту 13 перехідних положень Закону № 192-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VI). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VI у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (визначено, що норми і положення, зокрема частини першої статті 144 Закону № 2453-VI, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", зокрема додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону N 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону N 192-VIII обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року до 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала чинності 09.09.2015 р.) визначено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду", законами України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та від 28 грудня 2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VI, частини першої статті 147 Закону № 2453-VI (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16, від 13 липня 2016 року у справах № 21-1488а16 та № 21-1888а16.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 161-163 КАС України
постановив:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 12.2