23 серпня 2016 рокусправа № 804/12892/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представник позивача: ОСОБА_1
представник відповідача: Чохелі Тимура Ревазовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 17 квітня 2015р. № 74-17 про сплату суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 75339,11 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що 01.07.2015 року позивачем було укладено з ОСОБА_4 Договір дарування об'єктів нерухомого майна: будівлі комерційного призначення літ.А-2, А1-1 поз.1-10, загальною площею 190,6 кв.м; комплектного постачання літ.Б-1 поз.1, загальною площею 92,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, Договір оренди землі від 11.05.2005 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та Позивачем, припинив свою дію, у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на будівлю, що розташована на орендованій земельній ділянці.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що нарахування позивачу податковим органом податкового зобов'язання щодо орендної плати є правомірним, оскільки Договір оренди землі від 11.05.2005 року на час визначення податкового зобов'язання не було припинено відповідно до закону. Тому податкове повідомлення рішення від 17.04.2015р. № 74-17 щодо стягнення з позивача 75339,11грн. є правомірним, оскільки відчуження об'єктів нерухомості відповідно до договору дарування від 01.07.2015 року, відбулося після визначення податкового зобов'язання позивачу за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 75339,11 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_3) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що при ухваленні рішенні суд першої інстанції мав би керуватися нормами п. 286.5 ст. 286 ПКУ, а не 286.2 ст. 286 ПКУ, що призвело до неправильного застосування норм права. Внаслідок припинення користування земельною ділянкою грошове зобов'язання позивача фактично має бути меншим суми, зазначеної у рішенні відповідача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Суду пояснив, що після ухвалення судового рішення податковий орган відізвав спірне податкове повідомлення-рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Підтвердив, що після ухвалення судового рішення податковий орган відізвав спірне податкове повідомлення-рішення, натомість вважає, що нема підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову скасувати, та в задоволенні позову відмовити за інших підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2015 року ОСОБА_3 поштовим зв'язком отримано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015р. № 74-17 винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яким відповідач, керуючись положеннями пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 розділу XIII Податкового кодексу України, визначив суму податкового зобов'язання позивача за платежем "Орендна плата фізичних осіб" у розмірі 75339,11 грн.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що після ухвалення судом першої інстанції рішення, податковий орган відізвав спірне податкове повідомлення-рішення.
Отже, на даний час відсутній предмет спору про який заявляє позивач у своєму позові.
На цій підставі колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість скасування рішення суду першої інстанції, яке було прийняте на підставі податкового повідомлення-рішення, що було відкликане безпосередньо особою, яка його прийняла.
Отже, суд першої інстанції не в повній мірі досліди обставини справи, встановивши, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним. Натомість, податковий орган, після ухвалення рішення судом першої інстанції відзиває спірне податкове повідомлення-рішення, що слугує підставою для висновку, що податковий орган самостійно знайшовши недоліки податкового повідомлення-рішення, відізвав його. Таким чином, рішення суду першої інстанції щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення було помилковим. Тому таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції предмет спору - відсутній. Отже, скасувавши рішення суду першої інстанції, слід відмови в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Виходячи з викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, та в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - скасувати.
В задоволенні позову відмовити
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: Л.П. Туркіна